1. Свойства и виды представления информации. Электронный документооборот.

2. Информационная безопасность, информационный суверенитет, защита информации.

3. Виды информации по режиму доступа.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

• документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі;

• захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;

• інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

• суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин

1. Основними принципами інформаційних відносин є:

• гарантованість права на інформацію;

• відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

• достовірність і повнота інформації;

• свобода вираження поглядів і переконань;

• правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

• захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

2. Информация, виды и свойства. Информационная система, информационный ресурс, информатизация, информационная безопасность.

Информацию без преувеличения можно отнести к одному из решающих ресурсов развития современного общества. Что мы будем понимать под информацией и какими ее свойствами интересоваться с точки зрения обеспечения информационной безопасности?

Информация (от лат. "informatio" - объяснение, изложение) - это фундаментальное научное понятие, которое существовало во многих странах и европейских языках еще со времен Древнего Рима. Но толковалось оно по-разному: сообщение, новость, наставление, рапорт, отчет, данные и т.д. Например, в словаре Ф. А. Брокгауза - И. А. Ефрона говорилось: "информация - прошение малороссийских гетманов московскому царю или польскому королю".

В настоящее время определения информации также отличаются в рамках многих гуманитарных и технических наук.

Мы будем понимать под информацией сведения о лицах, предметах, фактах, событиях, явлениях и процессах независимо от формы их представления. Такое трактование не расходится с [2], где под информацией понимается "документированные или публично объявленные сведения о событиях и явлениях, которые происходят в обществе, государстве и окружающей среде".

Здесь же перечислены основные виды информации:

• статистическая информация;

• массовая информация;

• информация о деятельности государственных органов власти и органов местного и регионального самоуправления;

• правовая информация;

• информация о личности;

• информация справочно-энциклопедического характера;

• социологическая информация.

При рыночной экономике информация является объектом товарно-денежных отношений. В этих условиях проблема информационной безопасности весьма актуальна для организаций с любой формой собственности, отдельных граждан и государства в целом. Важнейшими свойствами информации с точки зрения ее защиты являются конфиденциальность, целостность и доступность [42…47].

Конфиденциальность - субъективно определяемая (приписываемая) информации характеристика (свойство), указывающая на необходимость введения ограничений на круг субъектов, имеющих доступ к ней, и обеспечиваемая способностью системы (среды) сохранять указанную информацию в тайне от субъектов, не имеющих полномочий на право доступа к ней. Информация сохраняет конфиденциальность, если соблюдаются установленные правила ее получения или ознакомления с ней.

Целостность – свойство информации, заключающееся в ее существовании в неизменном виде на определенном промежутке времени. Информация сохраняет целостность, если соблюдаются установленные правила ее модификации и удаления.

Доступность - свойство информации быть предоставленной своевременно и беспрепятственно всем субъектам, имеющим для этого надлежащие полномочия. Информация сохраняет доступность, если в течение определенного промежутка времени легитимным пользователям нет отказа в ее получении.

Существуют и другие свойства информации: полнота, адекватность, достоверность и др., которые менее существенны в контексте рассматриваемой проблемы.

Важной особенностью информации является и то, что в физическом смысле она подразумевает свой носитель. Выражение "получить доступ к информации" можно понимать как получение доступа к определенному носителю, являющемуся источником информации. Последние представляют собой документы и иные материальные объекты, хранящие информацию, а также сообщения средств массовой информации, публичные выступления и т.д. (открытые источники).

Под документами в информационных отношениях понимается материальная форма получения, хранения, использования и распространения информации путем фиксации ее на бумаге, бумажном носителе, магнитной, кино, - видео, - фотопленке или ином носителе. В качестве последнего может выступать "электронный документ", то есть источник информации в электронном виде. Такие документы по своей физической природе не имеют реквизитов, присущих традиционным бумажным носителям. Поэтому они в значительной степени уязвимы как перед случайным искажением, так и перед злоумышленной манипуляцией. Внедрение систем электронного документооборота, в том числе и в юридической практике, требует дальнейшей регламентации порядка формирования, сбережения, распространения и уничтожения таких документов, а также создания эффективной системы их защиты.

В ходе совершенствования процессов сбора, обработки, накопления, хранения, поиска и распространения документированной информации, т.е. с развитием информационных технологий, появились и стремительно внедряются во все сферы человеческой деятельности информационные системы различного назначения.

Информационная система – организационно-техническая система, реализующая информационные технологии и включающая аппаратное, программное и другие виды обеспечения, а также соответствующий персонал.

Другими словами информационная система – это сложная распределенная в пространстве система, состоящая из множества сосредоточенных (локальных) подсистем (информационных узлов), располагающих программно-аппаратными средствами реализации информационных технологий, и множества средств, обеспечивающих соединение и взаимодействие этих подсистем с целью предоставления территориально удаленным пользователям широкого набора услуг из сферы информационного обслуживания.

Таким образом, термин “информационная система” (ИС) может быть отнесен к весьма широкому классу систем, от простейших (“телефон-секретарь-компьютер”) до ”всемирной паутины” Интернет.

ИС могут различаться по назначению (общему или целевому), видам предоставляемых услуг (сбор, поиск, хранение, отображение, вычисление, коммуникация и т.д.), по масштабу (локальные, зональные, глобальные), по степени автоматизации (неавтоматизированные, автоматизированные, автоматические), используемому программно-аппаратному обеспечению, виду управления (централизованный или автономный) и т. д.

Следует отметить, что многие авторы отождествляют понятия информации и информационного ресурса, рассматривая их как синонимы.

Информационные ресурсы (англ. Information resource) – это отдельные документы и отдельные массивы документов, в том числе, которые находятся в информационных системах (библиотеках, архивах, фондах, банках и базах данных и т.д.).

Информационные ресурсы – это важный компонент информационной инфраструктуры общества, база для создания информационных продуктов - материализованных результатов информационной деятельности.

Информационные ресурсы могут быть государственными и негосударственными и как элемент состава имущества находиться в собственности граждан, органов государственной власти, органов местного самоуправления, организаций и общественных объединений. Физические и юридические лица являются собственниками тех документов, массивов документов, которые созданы на их средства, приобретены ими на законных основаниях, получены в порядке дарения или наследования.

Основой информационного суверенитета Украины являются национальные информационные ресурсы [2].

К информационным ресурсам Украины относится вся принадлежащая ей информация, независимо от содержания, формы, времени и места создания.

Таким образом, документирование информации – обязательное условие включения информации в информационные ресурсы. Документ, полученный из информационной системы, приобретает юридическую силу после его подписания должностным лицом в порядке, установленном законом. Юридическая сила документа, хранимого, обрабатываемого и передаваемого с помощью автоматизированных информационных и телекоммуникационных систем, может подтверждаться электронной цифровой подписью. Юридическая сила электронной цифровой подписи признается при наличии в информационной системе программно-технических средств, обеспечивающих идентификацию подписи, и соблюдение установленного режима их использования.

Следует отметить, что вопросы развития и внедрения безопасных информационных технологий тесным образом связаны не только с решением научно-технических проблем, но и с вопросами правового регулирования общественных отношений в процессе информатизации. Термин “информатизация” (англ. Informatization) возник в 80-ые годы и быстро завоевал популярность как символ нового научного направления. Информатизация – это совокупность взаимосвязанных организационных, правовых, политических, социально-экономических, научно-технических, производственных процессов, которые направлены на создание условий для удовлетворения информационных потребностей, реализации прав граждан на основе создания, развития, использования информационных систем, сетей, ресурсов и технологий [2].

С целью активизации информационного потенциала общества создается информационная инфраструктура.

Национальная информационная структура содержит [4]:

• международные и междугородние телекоммуникации и компьютерные сети;

• систему информационно-аналитических центров разного уровня;

• информационные ресурсы;

• информационные технологии;

• систему научно-исследовательских учреждений по проблемам информатизации;

• производство и обслуживание технических средств информатизации;

• систему подготовки высококвалифицированных специалистов в сфере информатизации.

По словам директора отдела защиты инфраструктур ФБР Майкла Вэтиса, современные технологии позволяют кибертеррористам внедряться в сети госструктур, блокировать работу целых ведомств, провоцировать аварии и вести незаконную пропаганду. Особую опасность, как считают американские спецслужбы, представляют взломщики сети, запускающие компьютерные вирусы во Всемирную Паутину [105].

Информация в современном мире активно влияет на все сферы жизнедеятельности не только отдельных государств, но и всего мирового сообщества. Однако в определенных случаях информация может быть использована не только во благо, но и во вред личности, общества и государства. Появился и соответствующий термин – “критические элементы (сектора) инфраструктуры”, который обозначает наиболее важные информационные элементы в обеспечении нормальной жизнедеятельности государства.

К основным секторам национальной критической инфраструктуры относят системы управления в правительстве, обороне, кредитно-финансовой и банковской системе, промышленности, транспорте, телекоммуникациях и т.д.[105]. Национальный информационный ресурс стал одним из главных источников экономической мощи государства в целом, так и отдельных финансовых, научно-исследовательских и производственных субъектов.

Поэтому информационная безопасность выступает как неотъемлемая часть политической, экономической, оборонной и других составляющих национальной безопасности Украины [1]. В общем случае под информационной безопасностью (ИБ) понимается такое состояние информационной среды (информации, информационной системы, информационного ресурса), при котором гарантируется развитие этой среды и ее использование в интересах личности, общества и государства, а также защищенность от любых угроз.

Защита суверенитета и территориальной целостности Украины, обеспечение ее... информационной безопасности являются важнейшими функциями государства, делом всего Украинского народа [1].

В этой связи необходимо сформулировать государственные интересы в информационной сфере, направленные на обеспечение информационной безопасности.

Стаття 10. Види інформації за змістом

За змістом інформація поділяється на такі види:

• інформація про фізичну особу;

• інформація довідково-енциклопедичного характеру;

• інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

• інформація про товар (роботу, послугу);

• науково-технічна інформація;

• податкова інформація;

• правова інформація;

• статистична інформація;

• соціологічна інформація;

• інші види інформації.

Стаття 11. Інформація про фізичну особу

1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 12. Інформація довідково-енциклопедичного характеру

1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру - систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

2. Основними джерелами інформації довідково-енциклопедичного характеру є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами.

3. Правовий режим інформації довідково-енциклопедичного характеру визначається законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 13. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)

1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про:

• стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;

• фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);

• стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;

• інші відомості та/або дані.

2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 14. Інформація про товар (роботу, послугу)

1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15. Науково-технічна інформація

1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається Законом України "Про науково-технічну інформацію", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.

Стаття 16. Податкова інформація

1. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

2. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Стаття 17. Правова інформація

1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

2. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.

Стаття 18. Статистична інформація

1. Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.

3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.

4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 19. Соціологічна інформація

1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин

1. Суб'єктами інформаційних відносин є:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• об'єднання громадян;

• суб'єкти владних повноважень.

2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.

• Электронный документ (данные, обязательные реквизиты, копия и оригинал, организация электронного документооборота). (ст.1, ст.5-13 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг")

• обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили;

Стаття 5. Електронний документ

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Стаття 6. Електронний підпис

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Стаття 7. Оригінал електронного документа

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 8. Правовий статус електронного документа та його копії

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:

1. свідоцтва про право на спадщину;

2. документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;

3. в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Розділ III засади електронного документообігу Стаття 9. Електронний документообіг

Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.