Приклади програм соціального захисту 5, с. 138

Цільова група	Соціальне страхування	Система забезпечення	Законодавство
Працюючі малозабезпечені та безробітні	Соціальне страхування з безробіття	Грошові виплати Програми громадських робіт Загальне субсидування	Закони про мінімальну заробітну плату Законодавство з безпеки праці Грошова виплата при звільненні
Непрацююча молодь	Загальні дитячі виплати Виплати при народженні	Дитячі виплати Виплати у сфері охорони здоров’я Шкільні обіди Обумовлена грошова допомога	Законодавство про дитячу працю
Непрацюючі люди похилого віку	Пенсійні програми на основі внесків у фонди соціального страхування	Грошові виплати Соціальні пенсії	Пенсійний вік
Спеціальні групи	Страхування від непрацездатності для інвалідів	Грошові виплати	Афірмативні дії по відношенню до меншинств

Молодіжна політика.

Доповідь Всесвітнього банку «Проблеми молодого покоління у контексті розвитку» за 2007 рік 3 пропонує три стратегічні напрями проведення реформ у сфері розвитку молодого покоління:

• «Можливості. Розширювати можливості розвитку людського капіталу шляхом полегшення доступу до послуг у сфері освіти та охорони здоров’я та підвищення їх якості; шляхом надання допомоги на початку трудового життя та надання молодим людям можливості висловити свою думку щодо того, яку допомогу вони потребують, а також взяти участь у її наданні.

• Здібності. Розвивати здібності молодих людей щодо прийняття правильних рішень для вибору серед цих можливостей шляхом визнання їх у якості суб’єктів прийняття рішень і сприяння тому, щоб ці рішення були обґрунтованими, забезпеченими ресурсами та розумними.

• Дати ще один шанс. Створити ефективну систему реалізації втрачених можливостей шляхом використання цільових програм, які дають молодим людям надію та стимули для того, щоб повернути втрачене через несприятливі обставини або прийняті неправильні рішення» 3, с. 2.

Доповідь констатує кілька ключових висновків:

• «Сучасний стан молоді дає світу унікальну можливість прискорити темпи економічного зростання та скоротити масштаби бідності» 3, с. 2

• «Рішення, які вплинуть на благополуччя молоді та суспільства у цілому, включають ті, що сприяють формуванню базового людського капіталу, тобто можливості стати ефективними працівниками, главами родин, громадянами та громадськими лідерами» 3, с. 5

У Доповіді також приділено увагу п’яти перехідним етапам, у межах яких відбувається розвиток молоді – навчання, робота, здоров’я, сім’я та громадянство, на які мають бути спрямовані інвестиції.

З аходи політики, що впливають на формування людського потенціалу протягом п’яти етапів розвитку молоді: Загальноеконо-міча політика Освіта Професійне навчання Послуги з охорони здоров’я Соціальні послуги Інфраструктура
		Н изький рівень грамотності та володіння базовими навичками Недостатній доступ до освіти Обмежені можливості працевла-штування Відсутність платформи для громадської а ктивності
				Відсутність досвіду прийняття рішень Пошук власної індивідуаль-ності Недостатній обсяг ресурсів Недалеко-глядність і схильність до ризику
						Н аслідки невдач зберігаються протягом більш тривалого періоду часу, ніж у дорослих
								Сприят-лива для молоді політика
		Можливості		Здатності		Повторний шанс

Рис. 1 Аналіз перехідних етапів розвитку молодого покоління 5, с. 11

Прийняття правильних рішень щодо цих етапів «забезпечить розвиток, збереження та відповідне використання людського потенціалу. Якщо прийняті неправильні рішення, то для їх корекції будуть потрібні значні ресурси, оскільки припинення навчання у школі, тривалий період безробіття чи поведінка, що підвищує ризики для здоров’я, можуть мати довготривалі та важко переборні наслідки» 3, с. 5.

Завершуючи аналіз ключових шляхів розвитку людського потенціалу, підкреслимо, що «різнорідні види інвестицій у людський капітал володіють сильним взаємодоповнюючим ефектом» 5, с. 121.

Цілі Розвитку Тисячоліття 19

У вересні 2000 року Україна серед 189 країн-членів ООН приєдналась до Декларації Тисячоліття ООН, у якій визначено глобальні Цілі Розвитку Тисячоліття до 2015 року. Україна приєдналась до глобально визнаних цілей

разом з іншими 189 країнами світу у 2000 році і взяла на себе політичні зобов’язання щодо досягнення до 2015 року цілей та завдань з їх реалізації. Сучасні соціально-економічні тенденції у контексті досягнення ЦРТ викликають необхідність глибокого аналізу та осмислення особливостей суспільно-економічної системи України, визначення пріоритетів розвитку та ефективних заходів досягнення ЦРТ як складової національної довгострокової стратегії розвитку.

Декларація Тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, прийнята у 2000 році на сесії Генеральної Асамблеї ООН і затверджена 189 державами світу, започаткувала процес досягнення світовою спільнотою визначених до 2015 року результатів у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгострішою. Серед них – боротьба з голодом і злиденністю, забезпечення доступу до освіти, досягнення ґендерної рівності, зниження рівня материнської та дитячої смертності, скорочення розповсюдження ВІЛ/СНІДу та інших захворювань, досягнення екологічної сталості, а також гармонізація зовнішньої допомоги для країн, що розвиваються.

Сформована на глобальному рівні система Цілей Розвитку Тисячоліття (далі – ЦРТ) містить 8 цілей, 21 завдання розвитку та 60 індикаторів для кількісної оцінки прогресу. Цілі Розвитку Тисячоліття є орієнтирами розвитку на довгострокову перспективу, узагальнені і кількісно вимірювані. Для того щоб відслідковувати прогрес у виконанні зобов’язань, затверджених Декларацією Тисячоліття ООН, міжнародні і національні експерти у сфері статистики обрали відповідні показники для його оцінки протягом періоду з 1990 по 2015 рік. У 2007 році структура моніторингу ЦРТ була переглянута та в неї було внесено нові завдання, погоджені сторонами на Всесвітньому саміті 2005 року і рекомендовані у 2006 році Генеральним секретарем ООН.

Процес упровадження системи ЦРТ в Україні розпочався у 2000 році підписанням Президентом України Декларації Тисячоліття ООН. У 2003 році

глобальні ЦРТ були адаптовані на національному рівні (вперше на пострадянському просторі). Міністерство економіки України за сприяння Програми Розвитку ООН провело аналітичну, організаційну та узагальнюючу роботу з адаптації глобальних цілей. Наслідком цієї роботи став національний звіт «Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна», який визначав довгострокові цілі (на період до 2015 року), містив основні індикатори людського розвитку та сталого розвитку довкілля до 2015 року, узгоджені з прогнозними макроекономічними показниками. Вітчизняна система ЦРТ складалась із встановлених на національному рівні 6 цілей, 13 завдань та 33 відповідних індикаторів, за допомогою яких здійснюється щорічний моніторинг стану досягнення цілей.

У 2003 році було встановлені такі національні Цілі розвитку:

• Ціль 1: Подолання бідності (2 завдання, 2 індикатори);

• Ціль 2: Забезпечення якісної освіти впродовж життя (2 завдання, 8 індикаторів);

• Ціль 3: Сталий розвиток довкілля; (3 завдання, 4 індикатори);

• Ціль 4: Поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності (2 завдання, 4 індикатори);

• Ціль 5: Обмеження поширення ВІЛ-інфекції / СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів (2 завдання, 5 індикаторів);

• Ціль 6: Забезпечення ґендерної рівності(2 завдання, 10 індикаторів).

У 2009 році за ініціативи Міністерства економіки була запропонована оновлена матрицю завдань та індикаторів ЦРТ. Оновлену матрицю завдань та індикаторів (15 завдань, 33 індикатори) розроблено шляхом прозорого та відкритого процесу стратегічного планування та прогнозування тенденцій розвитку до 2015 року. Вона визначає наступні Цілі, приведені у відповідність до глобальної матриці цілей:

• Ціль 1: Подолання бідності (3 завдання, 5 індикаторів).

• Ціль 2: Забезпечення якісної освіти впродовж життя (2 завдання, 6 індикаторів).

• Ціль 3: Забезпечення ґендерної рівності (2 завдання, 4 індикатори).

• Ціль 4: Зменшення дитячої смертності (1 завдання, 2 індикатори).

• Ціль 5: Поліпшення здоров’я матерів (1 завдання, 2 індикатори).

• Ціль 6: Обмеження поширення ВІЛ-інфекції / СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів (2 завдання, 6 індикаторів).

• Ціль 7: Сталий розвиток довкілля (4 завдання, 8 індикаторів).

Оновлені завдання та індикатори ЦРТ будуть використані у процесі підготовки стратегічних та програмних документів Уряду. Одним із основних завдань на шляху досягнення ЦРТ є забезпечення виконання рішень, створення системи комплексного впровадження визначених заходів та управління змінами. Успішність реалізації оновлених завдань ЦРТ в значній мірі залежатиме від здатності держави забезпечити стабільне економічне зростання через використання високорозвиненого людського капіталу, застосування інформаційних, ресурсо-, енерго- і природозберігаючих технологій, а також забезпечення стійкого зв’язку між економічним зростанням і зростанням рівня життя та добробуту людей.

Виконання завдань ЦРТ впливатиме на:

• забезпечення економічної стабільності (створення інноваційної і екологічно ефективної економіки, підвищення конкурентоспроможності національної економіки тощо);

• забезпечення рівності та підвищення добробуту населення (збільшення середньої тривалості життя населення, підвищення якості освіти, забезпечення прав людини та дотримання принципу рівних можливостей тощо);

• забезпечення екологічної рівноваги (збереження і відновлення природних екосистем, покращення середовища існування людини, стабілізація та поліпшення якості навколишнього середовища тощо); підвищення якості інституційних змін 19, с. 32-33

Таблиця 2.