1. За рівнем функціональної ієрархії вирізняються ризики, які:

• притаманні певним галузям (добувним, переробним, паливно-енергетичним галузям, сільському господарству);

• притаманні конкретним підприємствам та проектам.

7. За предметною специфікою можна згрупувати ризики

• в сферах матеріально-технічного постачання;

• в сферах виробництва;

• в сферах збуту продукції;

• в сферах фінансів.

8. В залежності від форми власності підприємства можуть виникати ризики притаманні тільки цим підприємствам.

9. За причиною виникнення можуть бути виділені декілька груп ризику:

• ризик, викликаний невизначеністю майбутнього. Невизначеність майбутнього може бути викликана як невизначеністю в функціонуванні економічної системи самого підприємства або його близького оточення (партнерів), так і в невизначеності його зовнішнього оточення (економіки країни в цілому);

• ризик, викликаний недостатністю інформації для прийняття рішень, неможливістю врахування всіх факторів і параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарського рішення;

• ризик, викликаний особистісними суб’єктивними чинниками членів групи, які приймають рішення ( рівень кваліфікації).

10. За групою, яка аналізує ризик і приймає рішення про поведінку підприємства у випадку його виникнення, виділяють:

• групу ризиків індивідуального прийняття рішення, коли аналіз (рішення) проводиться (приймається) однією людиною (директором підприємства, його власником, експертом);

• групу ризиків колективного прийняття рішення, коли аналіз або прийняття рішення приймається групою осіб ( рада директорів, група експертів).

11. За адекватністю часу прийняття рішення (за часом прийняття рішення) про реагування на реалізовані ризики можна виділити наступні групи:

• випереджувальні ризики - це ризики, які враховані при складанні планів розвитку підприємства, тобто до моменту їх появи. Для них вироблена стратегія поведінки підприємства у випадку виникнення;

• поточні ризики – такі, які не були раніше передбачені, а також не була вироблена стратегія поведінки підприємства щодо них у випадку виникнення, тому господарський суб’єкт реагує на них в момент їх виникнення;

• запізнілі ризики – такі, які не були передбачені підприємством при складанні планів, і тому стратегія поведінки розробляється вже після їх виникнення.

11. За тривалістю дії ризики можуть бути:

• короткостроковими, тобто пов’язаними з фінансовими інвестиціями, що впливають на ліквідні позиції підприємства;

• довгостроковими, що виникають при виборі напряму інвестування.

Необхідність виділення класифікаційної ознаки - міра обґрунтованості - зумовлена специфікою поведінки підприємства при впливі на нього ризиків з різною мірою обґрунтованості, і як наслідок цього – співвідношення можливих результатів та затрат, необхідних для досягнення цих результатів.

13. По мірі обґрунтованості всі ризики можуть бути згруповані в такі групи:

• обґрунтовані ризики – це такі ризики, які підприємство вирішує прийняти і при цьому їх вплив на його діяльність буде мінімальним;

• частково обґрунтовані – це такі ризики, які приймаються у випадку передбачення рівноцінності результатів та затрат;

• авантюрні ризики – це такі ризики, які містять значну ймовірність недосягнення поставленої мети. Таким чином, суб’єкт господарювання, що приймає авантюрний ризик, діє без врахування реальних сил та можливостей, в розрахунку лише на випадковий успіх.

14. За мірою впливу на стан об’єктів ризики підрозділяються на:

• допустимі, які передбачають рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього по відношенню до інших видів діяльності та інших суб’єктів господарювання. Таким чином:

R _д < R_c (2.4)

де R _д – рівень допустимого ризику;

R_c – середній рівень ризику в економіці.

• критичні, які передбачають рівень вище середнього, але в межах допустимих значень, прийнятих для визначених видів економічної діяльності. Таким чином,

R_c < R_кр < R_max (2.5)

де R_кр – критичний рівень ризику певного виду діяльності в даній економічній системі;

R_max, – максимально допустимий рівень ризику.

• катастрофічні ризики, які перевищують верхню межу ризиків, що склалися в даній економічній системі. Таким чином,

R_кат > R_max (2.6)

де R_кат – катастрофічний рівень ризику певного виду діяльності в даній економічній системі.

15. За механізмом дії можна вирізнити ризики які мають безпосередній вплив на підприємство, або опосередкований.

16. По мірі впливу на діяльність суб’єкту господарювання ризики можна поділити на:

• негативні, тобто ті, які передбачають програш, банкрутство даного суб’єкту;

• нульові, які не мають ніякого впливу на даний суб’єкт;

• позитивні, які є виграшними для даного суб’єкту господарювання.