Лабораторна робота №1 Складання програм з використанням операторів розгалуження та лінійних операторів.

Мета: засвоїти прості оператори та оператори вибору мови програмування Pascal, процедур введення та виведення інформації, набути навичок в написанні простих програм мовою Pascal.

Обладнання: ПК, програмне забезпечення TurboPascal, методичні вказівки та завдання до лабораторної роботи.

Теоретичні відомості

Ключові слова є складовою частиною мови. Вони мають назавжди визначений зміст. Вони не можуть змінюватися програмістом. Приклади ключових слів: PROGRAM, BEGIN, END, VAR, IF, ТHEN, ELSE, FOR, DO, GOTO, FUNCTION, PROCEDURE, CASE, REPEAT, UNTIL, WHILE та інші. Ключові слова не можна використовувати в якості імен, які вводить програміст для позначення тої чи іншої величини.

Ідентифікатори - це імена змінних, функцій, процедур і міток, що використовуються в програмі. Вони діляться на стандартні і ідентифікатори користувача. Стандартні ідентифікатори використовуються для позначення визначених розробниками мови типів даних, констант, процедур і функцій. Наприклад, integer, Sin, Cos, Read, Readln, Write, Writeln та інші. Для позначення міток, констант, змінних, процедур і функцій, визначених самим користувачем, використовуються ідентифікатори користувача.

При записі ідентифікаторів слід дотримуватися таких правил:

1. Ідентифікатор починається тільки з букви латинського алфавіту або знаку підкреслення (виключення складають мітки, які можуть починатися і цифрою, і буквою).

2. Ідентифікатор може складатися із букв, цифр і знаку підкреслення (пробіли, точки і інші спеціальні символи при написанні ідентифікаторів не використовуються).

3. Між двома ідентифікаторами повинен бути хоча б один пробіл.

4. Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущими є тільки перші 63 символи.

5. При написанні ідентифікаторів можна використовувати як великі, так і малі букви.

Правильно вибрані ідентифікатори значно полегшують читання і розуміння програми.

1. Структура програми на Pascal

Програма на Pascal має чітко визначену структуру:

необов'язковий заголовок програми: program <ім'я програми>;

підключення бібліотечних модулів: uses <список бібліотек>;

розділ опису міток: label ідентифікатор 1>, < ідентифікатор2>, ... ;

розділ опису констант: const <ідентифікатор> = <значення>;

розділ опису типів даних: type ідентифікатор типу> = <визначення типу> ; '

розділ опису змінних: var ідентифікатор змінної'1>, <ідентифікатор змінної2> : <тип> ;

розділ опису процедур:

procedure <ідентифікатор процедури> [(<список параметрів>)];

<описова частина>

<виконувана частина>

розділ опису функцій:

function ідентифікатор функції> [(<список параметрів>)] : <тип результату>;

<описова частина>

<виконувана частина>

розділ операторів: begin <оператор1>; <оператор2>; end.

Будь-який розділ, крім розділу операторів, може бути відсутнім. Розділи опису (крім списку підключених модулів) можуть зустрічатися в програмі будь-яку кількість раз і слідувати в довільному порядку. Головне, щоб всі описи об'єктів були описані до того, як вони будуть використовуватись.

Для кращого розуміння програми в ній використовується коментар. Коментар можна записувати в будь-якому місці програми, де дозволений пробіл. Текст коментарю обмежений символами { } та (* *) і може містити будь-які комбінації будь-яких символів. В тексті коментарю не повинні знаходитися знаки обмежувачів, з яких починається коментар. Але обмежувачі { } можна "вкласти" в (* *). Коментарі ігноруються компілятором і тому ніякого впливу на виконання програми не мають.