- •Лекція № 5
- •Хід заняття
- •Обладнання і література.
- •1. Ринки виробничих ресурсів.
- •2. Ринок праці. Попит і пропонування на ринку праці. Види, форми та системи оплати праці.
- •3. Особливості ринку землі. Попит і пропонування землі. Земельна рента. Ціна землі та причини її диференціації. Роль держави в організації ринку землі.
- •4. Ринок капіталів ( кредитних ресурсів). Попит і пропозиція на ринку капіталів. Відсоток. Причини відмінностей у відсоткових ставках. Роль банків в організації ринку капіталів
- •5. Особливості ринку інформації. Попит і пропонування інформації. Ціна інформації. Доход власника інформаційних ресурсів.
2. Ринок праці. Попит і пропонування на ринку праці. Види, форми та системи оплати праці.
Ринок праці — це сукупність економічних відносин між найманими працівниками та підприємствами з приводу купівлі-продажу робочої сили.
Носієм попиту на ринку праці є підприємства (приватні або державні), які мають вільні робочі місця, тобто в них є попит на заміщення (заповнення) вакантних місць; носієм пропозиції на ринку праці є ті, хто має здатність до праці за відсутності робочого місця (тобто ті, хто здійснює пошук роботи — місця застосування свого ресурсу «праця»).
Ціною на ринку праці виступає заробітна плата — грошова винагорода, що виплачується найманим працівникам за використання їх праці. Іншими словами, заробітна гілата — грошове вираження вартості ціни товару «робоча сила», дохід власника ресурсу «праця».
Ставка заробітної плати формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції на цьому ринку.
Пропозиція праці формується під впливом багатьох чинників:
ставка заробітної плати (відповідно до закону пропозиції);
кількість економічно активного населення;
рівень добробуту нації, розвиненість системи соціального захисту;
рівень оподаткування доходів населення;
установлена тривалість робочого дня, умови праці;
динаміка цін на споживчі товари та послуги тощо.
Крім ринкових чинників значною мірою на заробітну плату виливає відповідна політика держави (політика оплати праці) та діяльність професійних спілок
Види та системи оплати праці
Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній.
Погодинна заробітна плата — це ціна робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу.
Відрядна, або поштучна, заробітна плата — це ціна робочої сили залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.
Основними системами оплати праці є тарифні, преміальні й колективні.
Згідно з тарифною системою оплати посадові оклади працівників розробляють на основі оцінки різних трудових характеристик та визначають певні розряди, відповідно до яких і відбувається нарахування заробітної плати. Зокрема, беруть до уваги такі чинники, як кваліфікація виконавця (освіта, досвід роботи, професійна підготовка); розумові та фізичні зусилля; його відповідальність за матеріали, устаткування тощо; умови праці.
Застосування преміальної системи ґрунтується на прийомах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітнику певної суми за кожний виріб. Нормою вважають обсяг роботи, виконуваної, як правило, робітником середньої кваліфікації за одну годину. За її перевиконання на 1 % заробітна плата збільшується також на 1 %, але загальний розмір надбавок не перевищує 15—20 % від загального заробітку.
Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система «участі в прибутках». Вона передбачає, що за рахунок заздалегідь установленої частки прибутку формується преміальний фонд, із якого робітники одержують виплати. Премії нараховують за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва. Виплата премій робітнику залежить від розміру його заробітної плати з урахуванням особистих і трудових характеристик.
Заробітна плата є однією з найбільш масових форм доходу в економіці. Її розмір у різних галузях господарства може служити показником добробуту суспільства в цілому. Порівняння номінальної та реальної заробітної плати може надати інформацію про рівень інфляції.
Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує працівник за продаж своєї робочої сили та її функціонування. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання.
Реальна заробітна плата — кількість спожитих товарів і послуг, які працівник може придбати за свій грошовий заробіток за існуючого рівня цін після вирахування податків.