9

Лабораторна робота

"Оцінка екологічної стабільності території"

з дисципліни "Землевпорядні вищукування та проектування"

Зміст

Методика та зміст практичного заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території"

1. Загальні положення та завдання

Питання для закріплення та перевірки засвоєних знань

Рекомендована література для підготовки студентів до практичного заняття

Методика та зміст практичного заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території"

Практичне заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території" відноситься до розділу дисципліни "Внутрігосподарський землеустрій існуючих сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань та створених нових", передбачає проведення студентами агроекологічної типізації земель, виявлення коефіцієнту екологічної стабільності території шляхом виконання практичної роботи "Визначення ступеня екологічної стабільності території" за індивідуальними планами землекористувань.

1. Загальні положення та завдання

Сучасні екологічні катаклізми та деградаційні явища природного середовища, дедалі частіше викликають у суспільства проблему екологізації довкілля. Окремі аспекти діяльності суб’єктів різних форм господарювання, з екологічних позицій, суперечать природоохоронним вимогам до виробничих процесів, що відбуваються на території, де розміщений об‘єкт господарювання. В той же час, еколого-економічні трансформаційні процеси, що проходять в зв’язку з прийняттям ряду важливих правових постанов, нормативних актів та реформування агропромислового комплексу України, вимагають переоцінки відносин між суб’єктами господарювання і природним середовищем.

Трансформація земельно-правових відносин, що в свою чергу змінює підходи до раціонального землекористуван­ня, тісно пов'язана та взаємозалежна з сучасними соціальними проблемами: росту населення, розширення життєвого простору, запасами продовольчих, водних ресурсів та сіль­ськогосподарської сировини. За таких умов, важливість і необхідність комплексного еколого-ландшафтного підходу при використанні земельних ресурсів, збереження ґрунтової родючості і життєвого середовища очевидна. Такий підхід містить оцінку природних умов і ресурсів, при якій враховуються всі природні компоненти, їх взаємозв’язок, що дає змогу для створення „природної” основи проведення землеустрою. На жаль, на практиці часто не враховуються основні по­ложення такого підходу до організації сільськогосподарського землекористу­вання, де незбалансоване співвідношення між експлуатацією, консервацією і поліпшенням земельного фонду конкретного типу і виду ландшафту, включає можливість оптимального використання потенційних можливостей, що закладені природними ландшафтами.

Серед наукових праць, проблема теорії і практики землевпорядного проектування що враховує ландшафтні особливості території, займає досить вагоме місце. Проте, незважаючи на це, методичні підходи в основу яких був би покладений принцип еколого-економічної оптимізації землекористу­вання, висвітлено неналежним чином, що спонукає фахівців до пошуку оптимальних структур ландшафтних систем. Разом з тим, можна виділити певні напрямки наукових досліджень, щодо існуючих нормативів стру­ктури агроландшафтів (табл. 1):

Таблиця 1
Існуючі нормативи структури ландшафтів для окремих регіонів європейської частини СНД у (співвіднощення у %)
Види землекористувань	Автори розроблених нормативів структури лан­дшафтів
	Несміянова Г.Я.	Гофман К.Г.	Круть І.В., Забєлін І.М. (1988)	Молчанов А.А.	Інститут землеустрою УААН (1991)
Природоохоронні території	-	25	-	33	3,5
Лісові площі	6-13	20	31		16
Природні кормові угіддя	13-25	22	33	33,3	12,5
Багаторічні насадження	-	1	-		1,8
Рілля	55-66	30	24		60
Урбанізовані території	-	0,9	3	33,4	2,5
Індустріальні зони	3-8	0,1	4		3,2
Інші землі	3-8	0,1	5	-	0,5

В ході земельної реформи землеустрій повинен виходити в першу чергу з вирішення екологічних завдань устрою певної території. Екологічну стійкість окремої земельної ділянки, як складової ландшафту, потрібно закладати в процесі розробки землевпорядного проекту, з врахуванням ландшафтних особливостей поряд розташованих ділянок, запобігаючи порушенню рівноваги ландшафтного комплексу, перед тим, як така ділянка буде передана у власність чи користування суб‘єктам господарювання.

Обґрунтований еколого-лан­дшафтний аналіз території дозволяє встановлювати оптимальні співвідношення площ ріллі, лісу, боліт, пасовищ, сінокосів, заповідників, роз­міщення населених пунктів і т.д.. Ландшафтна неоднорідність геохімічних і біофізичних процесів у окремих регіонах, в кінцевому випадку впливає на трансформацію природних і сільськогосподарських угідь, що ґрунтується, в першу чергу, на регіональних ландшафтних особ­ливостях вологообороту певної ділянки до і після заміни одного виду природного угіддя іншим.

Співвідношення угідь в межах окремої території, їх масова частка та інтенсивність використання земель в господарських цілях, впливає на екологічну стійкість території, що виражається її реакцією на інтенсивність протікання внутрішніх процесів та впливу факторів, які надходять ззовні. Екологічну стійкість території можна оцінити за допомогою коефіцієнтів екологічної стабільності та антропогенного навантаження території, особливості розрахунків яких базуються саме на співвідношенні природних, сільськогосподарських та інших угідь.

Табл. 1
Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності території та антропогенного навантаження території до проекту землеустрою
Види землекористувань	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя, К1	Площа угіддя, га (S)	Масова частка угіддя	К1*S		Бал угіддя (B)	S*B
1	2	3	4	5		6	7
Землі населених пунктів	0.01	470.00	20.57%	4.7	5		2350
Дороги, проїзди	0.01	19.40	0.85%	0.19	5		97
Рілля	0.14	1070.30	46.85%	149.84	4		4281.2
Захисні лісонасадження	0.38	123.60	5.41%	46.96	2		247.2
Багаторічні насадження	0.43	369.90	16.19%	159.05	4		1479.6
Пасовища	0.68	65.10	2.85%	44.26	3		195.3
Води	0.79	3.40	0.15%	2.68	2		6.8
Ліси	1.00	98.50	4.31%	98.5	2		197
Інші землі	0.01	64.50	2.82%	0.64	5		322.5
Разом		2284.70	100.00%	506.86			9176.6
Коефіцієнт екологічної стабільності території *					0.22
Коефіцієнт антропогенного навантаження території					4.02

Традиційний метод проектування, який широко практикувався в колишньому Радянському Союзі, часто не враховував весь комплекс екологічних проблем, що виникали внаслідок сільськогосподарського використання земель. Оцінка екологічної стабільності об’єкту землеустрою, спроектованого традиційним методом, як правило є не високою, внаслідок значної сільськогосподарської освоєнності земельного фонду та інтенсивності використання земель. Використовуючи дані таблиці 1, можна провести ряд розрахунків екологічної стабільності території. Аналізуючи розрахунки, можна відмітити, що найбільш вдалими, згідно отриманих результатів екологічної стабільності території, виступають варіанти структур агроландшафтів Гофмана К.Г. та Круть І.В.- Забєліна І.М. (1988), за яких територія набуває статусу середньо стабільної. Використовуючи приведений варіант Гофмана К.Г., для набуття статусу території середньо стабільної, потрібно майже удвічі зменшити площу ріллі, удвічі збільшити площу лісових площ та в 7,9 раз збільшити площі природних кормових угідь. При такому співвідношенні угідь на 1 га ріллі припадає близько 1,5-1,6 га лісових угідь та 1,3-1,4 га природних кормових угідь, що сприяє зміцненню екологічної ситуації та стійкості ландшафту до впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на нього. Висока розораність території та розміщення технічних культур на схилах >2⁰ не сприяє збереженню агроландшафту від ерозійних явищ. Скорочення площ орних земель викликає цілий ряд проблем, як економічних, так і демографічно-соціальних. Важливий показник, що відіграє вагому роль в використанні земель – еродованість ріллі. Як правило, головною причиною виникнення ерозійних явищ є нераціональне використання земель. Однією з причин, що викликає ерозію, є незбалансована структура посівних площ.

Виконання практичної роботи.

ТЕМА: Оцінка екологічної стабільності території.

МЕТА: Навчитися визначати ступінь екологічної стабільності території для оптимізації структури угідь.

Зміст

Визначення складу угідь.

Розрахунок значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей.

Оцінка ступенів антропогенного навантаження територій.

Визначення екологічної стабільності території.

Висновки.

Вихідні матеріали:

Таблиця 1

Значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей земельних угідь.

№ п/п	Назва угідь	Коефіцієнт екологічної стабільності території, К1	Коефіцієнт екологічного впливу угідь на прилеглі території, К2
1	Заб. території і дороги	0,00	1,27
2	Рілля	0,14	0,87
3	Виноградники	0,29	1,47
4	Лісосмуги	0,38	2,29
5	Фруктові сади, чагарники	0,43	1,47
6	Городи	0,5	1,59
7	Сіножаті	0,62	1,71
8	Пасовища	0,68	1,71
9	Ставки і болота природного походж.	0,79	2,93
10	Ліси природного походження	1,00	2,29

Таблиця 2

№ п/п	Види землекористування (угідь)	Оцінка в балах
1	Землі промисловості, транспорту, нас. Пункти	5
2	Орні землі, багаторічні насадження	4
3	Природні кормові угіддя, залужені балки	3
4	Лісосмуги, чагарники, ліси, болота, під водою	2
5	Мікро заповідники	1

Таблиця 3

Значення коефіцієнтів, К ек. стаб.	Стабільність території
Менше 0,33	екологічно нестабільна
0,34 - 0,50	стабільно нестійка
0,51 - 0,66	середньо стабільна
Перевищує 0,67	екологічно стабільна

Оцінка впливу складу угідь на екологічну стабільність агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування

Для оцінки впливу складу угідь на екологічну стабільність території пропонується така система екологічних показників:

коефіцієнт екологічної стабільності території (землекористування);

індекс продуктивності агроландшафтів;

коефіцієнт антропогенного навантаження.

Оцінка впливу складу угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої залежить від сільськогосподарської освоєності земель, розораності й інтенсивності використання угідь, проведення меліоративних і культуртехнічних робіт, забудови території, характеризується коефіцієнтом екологічної стабільності ландшафту до і після освоєння проекту землекористування. Значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей земельних угідь розраховується з використанням таб. №1.

При різному складі угідь коефіцієнт екологічної стабільності території землекористування розраховується за формулою:

Кек. ст. =  (К1і * Пі) / Пі

К1і-коефіцієнт екологічної стабільності угіддя і-того виду.

Пі-площа угіддя і-того виду;

Коефіцієнт антропогенного навантаження (Ка. н) характеризує наскільки великий вплив діяльності людини на стан довкілля в тому числі на земельні ресурси. Він розраховується по формулі:

Ка. н. = (Р*Б) / Р

Р-площа земель із відновленим рівнем антропогенного навантаження, га;

Б-бал відповідної площі з певним рівнем антропогенного навантаження (вимірюється по п'ятибальній шкалі). Оцінка ступеня антропогенного навантаження проводиться по шкалі в Таблиці 4.

Таблиця 4. Зразок. Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності антропогенного навантаження території Львівської області Турківського району

Назва угіддя	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя, К1	Площа угіддя, Р	%	К1*Р	Бал угіддя, Б	Р*Б
1	2	3	4	5	6	7
Забудовані землі	0,00	3251	2,7	0,00	5	16255
Рілля	0,14	22429	18,8	3140,06	4	89716
Захисні нас., лісосмуги	0,38	8793	7,4	3341,34	2	17586
Сади	0,43	208	0,2	89,44	4	832
Городи	0,50	139	0,1	69,5	4	556
Сіножаті	0,62	5488	4,6	3402,56	3	16464
Пасовища	0,68	16966	14,2	11536,88	3	50898
Інших земель	0,60	1580	1,3	948	2	3160
Під водою	0,79	1237	1,0	977,23	2	2474
Ліси	1,00	59249	49,7	59249	2	118498
		119340	100	82754,01	----	316439

К ек. ст. = 82754,01/119340=0,69

Ка. н. =316439/119340=2,65

Висновок: дана територія є екологічно стабільною.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій при проведенні практичного заняття "Оцінка екологічної стабільності території".

Під інформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів та технічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації, зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації [7].