фізичного зусилля в динамічній, статичній чи змішаній роботі.

Субмаксимальний тест рwc 170.

Проба заснована на існуванні прямопропорційної залежності між рівнем виконуваного навантаження та частотою серцевих скорочень. Така залежність зберігається в межах досягнення ЧСС 170-190 уд. на 1 хв. З іншого боку, при м'язевій роботі з ЧСС 170 уд. на 1 хв. спостерігаються максимальні показники серцевого викиду, хвилинного об'єму крові та зовнішнього дихання (зона оптимального функціонування).

Методика проведення: спортсмен виконує 2 навантаження на велоергометрі різної потужності тривалістю по 5 хв з преревою З хв з реєстрацією ЧСС за останні ЗО сек. виконання навантажень. Швидкість обертів складає 60 за хв. Навантаження задається таким чином, щоб ЧСС наприкінці першого етапу становила 100-120, наприкінці другого 140-160 уд. на 1 хв. Розраховують потужність навантажень за наступними формулами:

W 1 = (m х k): 2, W ₂ = m : 2, де m - це вага тіла досліджуваного,

k - коефіцієнт, який у чоловіків дорівнює 2,8, а у жінок - 2,

W 1 та W₂ - потужності першого та другого навантажень, відповідно.

Рівень РWС 170 може визначатись графічно у системі прямокутних координат, відклавши на осі абсцис частоту серцевих скорочень, на осі ординат - рівень першого та другого навантаження, або за формулою В.Л.Карпмана :

 170 – f 1

РWС 170 = W1 + (W 1 – W 2) х ———— , де

 f2-f1

W 1, W 2 рівень першого та другого навантаження на велоергометрі,

f 1, f 2 - ЧСС (уд. за 1 хв.) підрахована в останні 30 сек виконання першого та другого навантаження.

У здорових нетренованих чоловіків ФП становить 850-1100 кгм\хв (142-184 Вт), у жінок – 450-850 кгм\хв (75-142 Вт). У тренованих цей показник зростає на 60-70%.

Індекс Гарвардського степ-тесту (ігст).

ІГСТ може визначатись тільки у фізично підготовлених людей і складається з підйому та спуску із сходинки стандартної величини у визначеному темпі протягом визначеного часу. Висота сходинки для чоловіків – 50 см, час – 5 хв, темп – 30 підйомів і спусків за 1 хв; для жінок відповідно – 45 см при тому ж темпі. Для дітей висота сходинки та час виконання проби зменшуються в залежності від віку. Перед дослідженням фіксується частота серцевих скорочень в спокої. Метроном встановлюють на частоту 120 уд. на 1 хв. Один підйом складається з 4-х кроків: на рахунок "один" ставиться на сходинку одна нога, "два" обидві ноги на сходинці, "три" - опускається на підлогу та нога, з якої розпочинався підйом, "чотири" - стати обома ногами на підлогу. По ходу проби дозволяється декілька разів змінювати ногу. Якщо досліджуваний впродовж 20 сек. відстає від ритму метроному, пробу переривають і фіксують фактичний час виконання навантаження.

Після припинення проби фіксується частота серцевих скорочень за 30 сек на початку 2-ї, 3-ї та 4-ї хвилини відпочинку. ІГСТ визначається за формулою:

ІГСТ = t x 100

 (f 1 + f 2 +f 3) х 2

де t - час підйомів в сек.,

f 1, f 2, f 3 - ЧСС за перші 30 сек 2-ї, 3-ї та 4-ї хвилини відпочинку.

Оцінка фізичної працездатності за ігст:

ІГСТ	Оцінка
<55	погана
55-64	нижче середньої
65-79	cередня
80-89	добра
> 90	відмінна