Експериментальні змінні і способи їх контролю

Змінна в експерименті – це будь-яка зміна реальності, яка може бути зафіксована.

Види змінних:

1. Незалежна змінна – експериментальний вплив, що здійснюється експериментатором.

2. Залежна змінна – реакція, яка є наслідком здійснення експериментального впливу. В психологічному експерименті залежною змінною є поведінка досліджуваного.

3. Зовнішні або додаткові змінні.

Експериментатор перевіряє гіпотезу про причинний зв'язку двох явищ, А і В. Поняття «причинність» є одним з найбільш складних у науці. Існує ряд емпіричних ознак причинного зв'язку між двома явищами.

Перша ознака - розділеність причини і наслідки в часі і передування причини наслідку.

Друга ознака - наявність статистичного зв'язку між двома змінними (причиною і наслідком). Зміна величини однієї з перемінних повинно супроводжуватись зміною величини іншої. Третя ознака - причинно-наслідковий зв'язок реєструється, якщо експериментальна процедура виключає інші можливості пояснення зв'язків А і В, крім як причинного, і всі інші альтернативні причини виникнення явища В виключені. Зовнішні («інші») змінні експериментальної ситуації експериментатор повинен контролювати. Серед зовнішніх змінних виділяють:

1) побічні змінні (фактор часу, фактор завдання, індивідуальні особливості піддослідних);

2) додаткову змінну, яка істотна для досліджуваної зв'язку між причиною і наслідком . При перевірці приватної гіпотези рівень додаткової змінної повинен відповідати її рівню в досліджуваній реальності.

Суть експерименту полягає в тому, що експериментатор варіює незалежну змінну, реєструє зміну залежної змінної і контролює зовнішні (побічні) змінні.

Незалежна змінна Дослідник повинен прагнути оперувати в експерименті тільки незалежною змінною. Експеримент, де ця умова дотримується, називають чистим експериментом. Але найчастіше в ході експерименту, варіюючи одну змінну, експериментатор змінює разом з тим ряд інших. Центральна проблема при проведенні експериментального дослідження - виділення незалежної змінної і її ізоляція від інших змінних. В якості незалежних змінних в психологічному експерименті можуть виступати: • характеристики завдань; • особливості ситуації (зовнішні умови); • керовані особливості (стану) випробуваного.

Залежна змінна Психологи мають справу з поведінкою випробуваного, тому в якості залежної змінної вибираються параметри вербальної і невербальної поведінки. Вибір поведінкового параметра визначається вихідною експериментальної гіпотезою. Дослідник повинен її максимально конкретизувати, тобто домогтися того, щоб залежна змінна була операціоналізована - піддавалася реєстрації в ході експерименту. Параметри поведінки умовно можна розділити на формально-динамічні та змістовні. 1. Точність. Найбільш часто реєстрований параметр. Оскільки більшість завдань, що пред'являються випробуваному в психологічних експериментах, явля ¬ ются завданнями на досягнення, то точність або протилежний параметр - помилковість дій - буде головним реєстрованим параметром поведінки. 2. Латентність. Психічні процеси протікають скритно від зовнішнього спостеріга ¬ давця. Час від моменту пред'явлення сигналу до вибору відповіді називається латентним часом. У деяких випадках латентний час є важней ¬ шей характеристикою процесу, наприклад при вирішенні розумових завдань. 3. Тривалість, або швидкість, виконання. Є характеристикою испол ¬ даткового дії. Час між вибором дії та закінченням його виконан ¬ нання називають швидкістю дії (на відміну від латентного часу). 4. Темп, або частота, дій. Найважливіша характеристика, особливо при вико ¬ слідуванні найпростіших форм поведінки. 5. Продуктивність. Відношення числа помилок або якості виконання дій до часу виконання. Служить найважливішою характеристикою при досліджен ¬ нии научения, пізнавальних процесів, процесів прийняття рішення і т. д.

Змістовні параметри поведінки припускають категоризацію форми поведінки або в термінах буденної мови, або в термінах тієї теорії, припущення якої перевіряються в даному експерименті.

Контроль змінних

Двома основними видами контролю змінних є:

1. Міжгруповий – порівняння результатів, отриманих в різних групах досліджуваних.

2. Внутрішньогруповий – порівняння результатів, отриманих в одній групі досліджуваних за різних умов.

Переваги: менша кількість досліджуваних, відсутня проблема еквівалентності груп.

Недоліки: ефект послідовності.

1. Контроль незалежної змінної –

• Активний - активне варіювання експериментатором величини незалежної змінної.

• Пасивний – відбір необхідних значень незалежної змінної з сукупності існуючих. Примером пассивного контроля мо­жет служить разбиение группы учеников на неуспевающих, среднеуспевающих и хорошо успевающих при исследовании влияния уровня успешности обучения на статус личности в учебной группе.

2. Контроль зовнішніх змінних –

• Елімінація – повне усунення будь-якого впливу зовнішніх змінних.

• Створення константних умов – забезпечення однакового впливу зовнішніх змінних на всіх досліджуваних протягом всього часу експерименту при будь-яких значеннях незалежної змінної (проведення експериментальних проб з усіма досліджуваними в один і той же час, в одному і тому ж місці, однакове зачитування інструкції і т.д.). Важливою умовою є те, щоб рівні зовнішніх змінних в реальності були такими ж, як їх константні рівні в експерименті.

• Балансування – включення в план експерименту контрольної або декількох контрольних груп з метою визначення окремого впливу зовнішніх змінних на залежну змінну.

• Контрбалансування – зміна послідовності завдань, стимулів, впливів шляхом проведення декількох серій експериментального впливу в декількох експериментальних групах. Досягається рівномірний розподіл ефекту послідовності.

• Рандомізація – отримання кожним представником популяції рівної можливості потрапити до експериментальної вибірки. Досягається контроль над впливом індивідуальних відмінностей на результати експерименту. Рандомізація застосовується , коли для контролю зовнішніх змінних не може бути застосована жодна з чотирьох попередніх технік.

7