§ 2. Турбота про здоров'я й виживання — моральний імператив сучасності

Зміни навколишнього середовища не проходять безслідно.

Вони, безумовно, відбиваються на стані організму людини — від порівняно легких недуг до генетичних змін. У першу чергу, цей вплив пов'язаний із забрудненням. Величезна кіль­кість захворювань — це порушення гармонії, обміну речовин, регуляції процесів у організмі. Від забруднення повітря й води страждають органи дихання й травлення. Руйнація захисного озонового шару викликає онкологічні захворювання. Такі ж наслідки й радіаційного забруднення. Отрутохімікати, добри­ва, вібрації, шуми, випромінювання, інші забруднення «зби­вають з пантелику» захисний механізм організму людини і змушують його реагувати надзвичайно сильно і часто не на джерело небезпеки, а на продукти харчування або ліки. Все це невизначено називають алергіями. Малорухомий, з великими нервовими перевантаженнями спосіб життя робить захворю­вання хребта і серцево-судинної системи найпоширенішими серед городян. До цього списку слід долучити алкоголізм, наркоманію і тютюнопаління. У США 18 млн. алкоголіків.

Алкоголізм — часто найвагоміша причина розлучень, алкоголі, спричинює агресивність: 75% вбивств і нападів, 50% насиль ства в сім'ях, 50% самогубств у США, 86% вуличних право порушень в Україні здійснюються в стані сп'яніння. Усвідом лення цієї небезпеки, а також бажання і уміння людини західної цивілізації організувати своє життя («робити себе») примушують ставитися до такого роду слабкостей вкрай нега­тивно і навіть обмежувати права курців. Накладаються забо рони або обмеження на паління у місцях громадського корис­тування, що було неможливо 50—70 років тому, оскільки встановлено: від паління більшою мірою страждають оточуючі (так зване «пасивне паління»). Багаторічні дослідження, до того ж, показали, що тютюн викликає залежність, як і будь-який наркотик, і змінює спадковість.

Про інфекційні захворювання можна сказати, що це, в ці­лому, питання освіти й гігієни, так би мовити, «чистих рук» і, врешті-решт, залежить від рівня матеріальної забезпеченості суспільства. З іншого боку, епідемічні спалахи останніх років показують, що мікроорганізми не розрізняють більш чи менш забезпечені цивілізації. Можливо, справа у рухомості сучасно­го людства. Уразливими виявляються й ізольовані крихітні на­роди, і великі нації, що захищені добре розвиненою системою медичного обслуговування. Індустрія, необхідна для високого рівня життя, у той же час забруднює довкілля і послаблює імунітет. Отже, за всіх культурних і біологічних обставин, ба­гаті країни здатні забезпечити своїм громадянам більш трива­ле і безболісне життя: санітарно-гігієнічні умови, повноцінне харчування, вітаміни, сучасну медичну допомогу — з одного боку, а з іншого — що не менш важливо — культ здоров'я як частину життєвої програми окремої людини й суспільства в цілому.

Сучасна цивілізація надає інші можливості здорового існу­вання, а тому інакше ставить питання життя і смерті — цен­тральне для будь-якої етичної системи. Якщо в попередні ти­сячоліття людський вік відмірявся грою генів, зараз збереження життя людини часто залежить від технічних мож­ливостей даної держави. Отже, відповідальність лежить і на самій людині, і на суспільстві.

З іншого боку, в наш час право розпоряджатися своїм життям означає й право розпоряджатися своєю смертю у ви­падку страждань від невиліковної хвороби. Безумовно, питан­ня у таїсій постановці породжене саме західною культурою. У

минулі часи самогубство однозначно засуджувалося, було гань­бою для інших членів родини. Наша культура однозначної відповіді на це не дає, не має й однозначного правового вирі­шення. У США тричі розглядалася справа лікаря-патолога Джека Кеворкяна. Він створив умови для безболісної смерті 28 невиліковно хворих; за його твердженням, як мінімум 25% лікарів США надають такого роду допомогу. У Північній Австралії, Нідерландах прийнято закон про право на добро­вільну евтаназію (безболісну смерть) за допомогою і під на­глядом лікарів. Певно, у нашій культурі у цьому питанні від­буваються значні зміни, і його вирішення залежить не лише від матеріальних, технічних умов даної цивілізації, а й від ос­новних тенденцій розвитку сучасної моралі.

Слід зазначити, що показником здоров'я людської спіль­ноти є не лише тривалість життя, а й рівень дитячої смерт­ності. Діти — найуразливіша група населення. Здоров'я дітей пов'язане з рівнем суспільного благополуччя. Спільні зусилля людства допомогли покінчити з бичем людства у Середньовіч­чі — натуральною віспою. І все ж 13 млн. дітей щорічно вми­рають від хвороб, які піддаються лікуванню, й тисячі калічить поліомієліт. Сумне лідерство належить африканському конти­ненту, де 50% населення проживає у страшних злиднях. Оче­видний прямий зв'язок здоров'я з рівнем життя.

Науково-технічні досягнення останніх років другого тися­чоліття, поява нових галузей медицини є наочним доказом того, що в принципі відкриття засобів захисту й лікування найнебезпечніших захворювань (серцево-судинних, онколо­гічних, СНІДу тощо) дуже близько. Справа полягає не стільки у можливостях, скільки в умінні суспільства побачити й оці­нити проблему, у бажанні допомогти стражденним (оскільки засоби лікування надто дорогі). Іншими словами, проблема полягає у милосерді, у рівні розвитку моральної культури люд­ської спільноти.