3.1. Загальні відомості про програмне забезпечення та операційну систему
ПОНЯТТЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Сучасний комп’ютер являє собою систему, що складається з апаратного та програмного забезпечення.
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – сукупність програм на носіях даних і програмних документів, що призначені для налагодження, функціонування і перевірки працездатності комп’ютера.
СИСТЕМНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ призначене для обслуговування самого комп’ютера, для керування роботою його пристроїв.
ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА – сукупність програм, що забезпечують діалог користувача з комп’ютером та здійснюють керування комп’ютером.
СИСТЕМИ ПРОГРАМУВАННЯ – сукупність програм, що призначені для розробки програмного забезпечення.
СЕРВІСНІ ПРОГРАМИ (УТИЛІТИ) – сукупність програм, що призначені для програмного обслуговування пристроїв комп’ютера та інформації, що в ньому зберігається.
ПРИКЛАДНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – сукупність програм, що задовольняють інформаційні потреби користувача.
ПРИКЛАДНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ – сукупність програм, що масово використовуються більшістю користувачів. До них належать додатки Windows («Блокнот», «Калькулятор», «Paint» тощо), текстові редактори, графічні редактори, електронні таблиці, системи керування базами даних, системи створення комп’ютерних презентацій тощо.
ПРИКЛАДНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ – сукупність програм, що використовуються як інструмент діяльності спеціалістів-професіоналів. До них належать системи проектування у будівництві та інших галузях, системи медичного обстеження, професійні відеоредактори, системи забезпечення нагляду за дорожнім рухом, навчальні програми тощо.
ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ
При включенні комп’ютера відбувається завантаження операційної систему в оперативну пам’ять комп’ютера.
ГОЛОВНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ – забезпечення роботи користувача комп’ютера. Всі операційні системи, незалежно від типу, виконують три основні ФУНКЦІЇ:
керування пристроями комп’ютера, забезпечення взаємодії програм з пристроями комп’ютера, програм між собою, розподіл оперативної пам’яті, обробка помилок роботи програм, збоїв системи;
взаємодія з користувачем, виконання функцій посередника між користувачем та комп’ютером;
організація роботи з файлами.
Комп’ютери можуть працювати під керуванням різних операційних систем (MS-DOS, WINDOWS, LINUX, CP/M тощо). Певна операційна система надає користувачеві певний ІНТЕРФЕЙС – систему забезпечення взаємодії користувача з операційною системою (способи виконання команд операційної системи). В операційних системах з графічним інтерфейсом користувач може вводити команди за допомогою миші. В операційних системах з текстовим інтерфейсом користувач може вводити команди тільки за допомогою клавіатури.
Операційна система підтримує визначений режим роботи: однозадачний чи багатозадачний. Наприклад, операційна система MS-DOS здатна підтримувати тільки ОДНОЗАДАЧНИЙ РЕЖИМ РОБОТИ (одночасно на комп’ютері може виконуватися лише одна програма, що запущена користувачем). Операційна система WINDOWS підтримує БАГАТОЗАДАЧНИЙ РЕЖИМ РОБОТИ (одночасно на комп’ютері можуть виконуватися кілька програм, що запущені користувачем).
СТРУКТУРА ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
П
ри
включенні комп’ютера в його оперативну
пам’ять з диска завантажується ЯДРО
ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
– частина системи, що постійно знаходиться
в оперативній пам’яті під час роботи
комп’ютера. Диск, на якому зберігається
операційна система і з якого відбувається
її завантаження, називається системним
диском.
ЯДРО ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ (БАЗОВИЙ МОДУЛЬ) керує файловою системою, забезпечує доступ до неї й обмін файлами між зовнішніми пристроями комп’ютера.
КОМАНДНИЙ ПРОЦЕСОР розшифровує команди, що отримує від користувача й виконує їх.
ДРАЙВЕРИ ПРИСТРОЇВ - спеціальні програми, що забезпечують взаємодію кожного з пристроїв з процесором. Кожному пристрою відповідає свій драйвер.
ДОДАТКОВІ СЕРВІСНІ ПРОГРАМИ (УТИЛІТИ) надають певний сервіс користувачеві щодо роботи з операційною системою. Вони дають можливість обслуговувати диски (перевіряти, дефрагментувати, форматувати тощо), виконувати додаткові операції з файлами (перевіряти та змінювати атрибути файлів тощо), працювати в комп’ютерних мережах.
ФАЙЛОВА СИСТЕМА
Усі програми і дані зберігаються в пам’яті комп’ютера у вигляді файлів.
ФАЙЛ – організована сукупність даних, яка зберігається в зовнішній пам'яті як єдине ціле і має своє ім'я.
ІМ’Я ФАЙЛУ складається з двох частин, розділених крапкою: власного імені файлу й розширення (тип файлу), що визначає його належність до певного типу файлів. У різних операційних системах існують різні формати імен файлів. Так в операційній системі MS-DOS власне ім’я файлу повинне містити не більше 8 букв англійського алфавіту і цифр, а розширення – не більше трьох. Наприклад, abc.txt, command.com, nc.exe. В операційній системі Windows ім’я файлу може мати до 255 символів (любих символів за виключенням ? * / \ “ ’ ), а розширення – до чотирьох. На практиці звичайно під іменем файлу розуміють ім’я файлу разом з його типом (розширенням).
