Газова промисловість

Розвиток газовидобувної промисловості пов’язанний з відкриттям і освоєнням родовищ природного газу в Прикарпатському нафтогазовому районі. Уже в 1940 році на газових промислах цього району було видобуто майже 500 млн. м³ газу. Після 1945 року газова промисловість Прикартпаття набула значення як паливна база України. Центрами газовидобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угерське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава-Київ, а також ряд газопроводів міжобласного і місцевого значення. Сьогодні у Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.

Основним і найважливішим районом газовидобутку України в наш час є Дніпровсько-Донецький. Тут видобувається 80% газу від загальної кількості в Україні. Найбільші газові родовища природного газу знаходяться у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській та Чернігівській областях. Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське. Звідси прокладені магістральні газопроводи до багатьох міст України – Харкова, Києва, Дніпропетровська та ін.

Поступово освоюються газові родовища Причорноморського району України. Передусім на півострові Крим. Експлуатуються Джанкойське, Глібівське, Аленівське, Задорненське та ін. Споруджено газопровід Глібівка-Сімферополь-Севастополь з відгалуженням до Ялти, Сак і Євпатрії.

Аналіз розвіданих запасів свідчить, що Україна і в перспективі залишиться в числі країн імпортерів нафти і газу, потреби в яких забезпечуються власними ресурсами відповідно на 10-20%. В той же час збільшення власного видобутку цих ресурсів може значно зменшити від’ємне

сальдо торговельного балансу шляхом скорочення обсягів їх імпорту.

1.2.2. Тео промислового видобутку та переробки вугілля.

Історія добування вугілля на території України починається з 1721р., коли поблизу Лисичанська було знайдено кам'яне вугілля. Першу кам’яновугільну копальню споруджено в 1795р. у Лисичанську. Найглибшою копальнею, в якій видобувають вугілля, є “Глибока” в Донбасі. Глибина стовбура цієї копальні становить 1405 м.

Добуванню корисних копалин передують підготовчі роботи, які полягають у вирубування лісів, чагарників, висушуванні боліт, відведенні води тощо. Ці роботи виконують у разі потреби. Наприклад, якщо є болото, то його висушують. Потім зрізують породу, яке лежить над корисною копалиною, і транспортують її до звалища. Для перевезення породи до звалища використовують конвеєри та гідротранспортери. При гідротранспортуванні породу подрібнюють і разом з водою подають по трубах до звалища.

Добувні роботи складаються з:

• виймання корисної копалини та породи

• навантаження

• транспортування

• розвантаження.

Відкритим способом корисні копалини добувають тоді, коли вони залягають неглибоко під поверхнею Землі. Таким способом добувають буре вугілля.

Кар’єр – сукупність відкритих виробок, обладнаних для видобування корисних копалин.

Згори кар’єр виглядає величезна яма-лійка, схили якої нагадують сходинки. Ширина сходинок досягає кількох десятків метрів. На сходинках прокладають автомобільні або залізничні дороги, іноді монтують потужні стрічкові конвеєри, сходинки в кар’єрі називають уступами. Вони з’єднані між собою з’їздами, по яких транспорт вивозить з кар’єру на поверхню породу, корисні копалини та непотрібну оснастку. Корисні копалини добувають за допомогою машин. Найчастіше використовують екскаватори, які ковшами зачерпують корисні копалини і породу та вантажать їх у транспортні засоби (автомобілі-самоскиди, залізничні вагони та ін.). За допомогою транспортних засобів корисні копалини доставляють споживачам або на збагачувальну фабрику, а породу у звалище. У багатьох кар’єрах працюють крокуючі та роторні екскаватори, кожний а яких замінює тисячі людських руд. Тому продуктивність праці в кар’єрах висока, а собівартість отримуваної продукції низька. У кар’єрах майже повністю вибирають корисну копалину з родовища. Але найголовніше те, що рівень механізації набагато вищий, ніж у копальнях.

Основні недоліки відкритого способу добування корисних копалин-руйнування родючих земель на великій території та забруднення навколишнього природного середовища. Останні часом практикують рекультивацію земель, тобто їх відновлення та повторне використання на території колишнього кар’єру.

Підземним способом добувають корисні копалини, які залягають глибоко в земній корі. Цим способом добувають кам`яне вугілля, руди різних металів, солі.

Шахта (копальня) – гірниче підприємство, на якому видобувають корисні копалини підземним способом.

Сучасна копальня є водночас лабораторією для вивчення надр Землі. На території, яку займає родовище корисної копалини, може бути одна або кілька копалин.

Площу родовища, яка розробляється однією копальнею, називають копальняним (шахтним) полем. Воно може бути довільної форми, але найчастіше у вигляді прямокутника. Розмір поля залежить від потужності покладу та кута його падіння. Не можна добувати корисні копалини під будівлями, спорудами та водоймами. Про це слід пам`ятати, встановлюючи термін служби копальні, який визначається обсягом запасів і запроектованою виробничою продуктивністю копальні.

У разі побудови копалень в одному районі економічно вигідно мати централізоване господарство на поверхні землі для обслуговування кількох копалень, до якого належать котельні, компресорні, механічні майстерні, збагачувальні фабрики тощо.

Відкритий і підземний способи добування корисних копалин мають певні недоліки, уникнути яких можна, використовуючи хімічні, фізико-хімічні, біохімічні та мікробіологічні способи добування корисних копалин, які об`єднані назвою геотехнологічні способи добування корисних копалин або геотехнологія.

Геотехнологічні способи добування корисних копалин полягають у добуванні корисних копалин без побудови копалень і кар`єрів.

В основі геотехнології лежить свердловинний спосіб добування корисних копалин. Суть цього способу полягає в тому, що напроти родовища роблять свердловину, яку подають робочий агент. Роль робочого агента виконують гаряча вода, водяна пара, розчин кислот, лугів, бактерії тощо. Під дією робочого агента корисна копалина переходить у пару, розчин, розплав або гідросуміш, яку виштовхують з тих самих свердловин, або розташованих поруч. Геотехнологія охоплює багато способів добування корисних копалин. Назва кожного з них залежить від робочого агента.

1. Теплофізичний спосіб. Робочим агентом служить гаряча вода або пара, які через свердловину подаються до місця залягання корисних копалин. Робчий агент розчинює або розплавляє корисні копалини і з свердловини на поверхню виходять розчини або розплави цінної сировини. Таким способом можна видобувати сірку, важку нафту, бітум, озокери тощо.

2. Гідравлічний спосіб. При цьому способі робочим агентом вода, яку під тиском подають у свердловину. Вода подрібнює, розмиває гірскі породи, які викачують на поверхню. Таким чином добувають золотоносні піски та фосфорити.

3. Гідрохімічний спосіб. При цьому способі руду під землею обробляють розчином лугу або кислоти, потім із свердловин викачують розчини, багаті на корисні елементи. Таким чином добувають уран, мідь і сірку.