Доведення до самогубства (ст. 120). Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) жорстокому поводженні з потерпілою особою (яка досягла повноліття), або у шантажуванні її, або у примусі до протиправних дій, або в систематичному приниженні її людської гідності (мож­лива наявність одночасно декількох цих чинників);

2) настанні суспільне небезпечних наслідків вказаних дій у ви­гляді самогубства особи або замаху на самогубство (але не готу­вання до самогубства);

3) причиновому зв'язку між зазначеним діянням і наслідком.

Жорстоке поводження - це безжалісні, грубі дії особи, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання (неод­норазове нанесення побоїв, мордування, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо).

Шантаж полягає в погрозі розголошення відомостей (правди­вих чи брехливих), які загрожують потерпілому суттєвими негатив­ними наслідками.

Примус до протиправних дій передбачає фізичний чи психіч­ний вплив на потерпілого з метою принудити його до суттєвого порушення норм права (вчинити злочин, перестати надавати до­помогу непрацездатним батькам тощо).

Систематичне приниження людської гідності — це тривале при­низливе ставлення до потерпілого (постійні прилюдні образи, глум над релігійними, національними та іншими почуттями людини тощо).

Суб'єкт злочину, передбаченого частинами 1 і 3 ст. 120,- за­гальний, а ч. 2 ст. 120 - спеціальний (ним є особа, від якої потерпі­лий перебуває у матеріальній або іншій залежності).

Суб'єктивна сторона характеризується умисно або необе­режною формою вини.

Кваліфікуючими ознаками доведення до самогубства (ч. 2 ст. 120) є вчинення його щодо особи, яка перебувала в матеріаль­ній або іншій залежності від винного, або щодо двох або біль­ше осіб.

Матеріальна залежність передбачає ситуацію, за якої забез­печення життя і здоров'я потерпілого повністю або значною мірою залежить від винного. Здебільшого така залежність виникає у сімей­но-родинних стосунках (неповнолітні діти, непрацюючі члени ро­дини тощо), але це можуть бути й інші особи (які проживають у житлі винного, його боржники тощо).

Інша залежність передбачає стосунки підлеглого й начальника (роботодавця), учня й викладача, спортсмена і тренера, артиста і продюсера, обвинуваченого і слідчого тощо. Але у всіх випадках ця залежність має бути реальною, такою, що за бажанням винного може бути використана на шкоду потерпілої особи.

Особливо кваліфікуючою ознакою діяння, передбаченого час­тиною першою або другою цієї статті, є вчинення його щодо не­повнолітнього (ч. З ст. 120).

Перевищення службовою особою влади або службових повно­важень, що було причиною доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, має кваліфікуватися за ч. З ст. 365.