Типи та моделі економічних систем.
Основні типи економічних систем:
1) традиційна система;
2) командно-адміністративна система або централізовано-планова економіка;
3) система вільного або чистого ринку (ринкова економіка);
4) система змішаної економіки.
Традиційна система. Має місце в слаборозвинутих країнах. Вона ґрунтується на відсталій технології, широкому застосуванні ручної праці та багатоукладності економіки. Багатоукладність означає наявність різних форм господарювання, серед яких переважають старі, відсталі форми. У багатьох країнах зберігається натурально-общинне господарство, засноване на общинній власності та натуральному розподілі продукту. Значну питому вагу становить дрібнотоварне господарство, основою якого є приватна власність і особиста праця власників засобів виробництва. Його представляють переважно селянські та ремісничі господарства.
У житті суспільства велику роль відіграють традиції, звичаї, релігійні доктрини, поділ суспільства на касти та інші соціальні групи.
Командно-адміністративна система. Вся економічна діяльність у командно-адміністративній економіці регулюється державою шляхом директивного планування та жорсткого контролю за ступенем виконання планів, визначення обсягів виробництва і використання ресурсів, рівня цін, розподілу доходів.
Майже вся власність є державною, тобто держава виступає монополістом в економіці. Суттєво обмеженими або взагалі забороненими є приватне підприємництво та комерція. Має місце соціальне утриманство на основі реалізації комуністично-соціалістичної політики.
Позитивним у командно-адміністративній економіці можна вважати те, що шляхом концентрації зусиль на конкретних напрямах командно-адміністративна система могла забезпечити досягнення поставлених цілей і досягти високого рівня, наприклад, у галузі космонавтики, ядерного озброєння та деяких інших напрямах діяльності.
Система вільного або чистого ринку — це така економічна система, в якій держава дуже мало втручається в регулювання економічних процесів, а система ринкового регулювання досягає найбільшого розвитку. Така система в розвинутих країнах світу існувала з другої половини XVIII ст. до кінця XIX — початку XX ст. Для неї характерні:
1) приватна власність на економічні ресурси — капітал, землю, природні ресурси;
2) вільне підприємництво. Це означає, що окремі люди чи групи людей за власною ініціативою мобілізовували ресурси, організовували підприємства, брали на себе відповідальність за їх діяльність, ішли на ризик. Вільне підприємництво було масовим явищем;
3) особистий інтерес. Економічні суб'єкти вирішували свої проблеми згідно зі своїми економічними інтересами. Кожен прагнув одержати максимальний дохід: підприємець — прибуток, робітник — зарплату, землевласник — орендну плату, банкір — процент;
4) основним засобом регулювання є ринковий механізм. Діє, за висловленням А. Сміта, "невидима рука", яка спрямовує індивідуальну поведінку, особисті інтереси на суспільні цілі, на задоволення інтересів інших економічних суб'єктів. Таким чином, "невидима рука" — це ринковий координаційний механізм, що включає попит, пропозицію, ціну і конкуренцію та примушує виробника працювати на споживача;
5) вільна конкуренція. Існує досконала або вільна конкуренція. У ній бере участь велика кількість продавців і покупців кожного товару. Але жоден із них самостійно не може впливати на ціну товару;
6) мінімальний державний вплив на економіку. Він в основному обмежувався захистом приватної власності та формуванням певної правової бази.
Система змішаної економіки домінує у світі в сучасних умовах. Вона зберігає багато рис економіки вільної конкуренції; в ній переважає панування приватної власності на економічні ресурси, вільна ініціатива в організації виробництва, вільне підприємництво, особиста зацікавленість, функціонування координаційного ринкового механізму та ін. Водночас з'являються нові ознаки. Так, реалізація товарів і послуг здійснюється вже не в умовах вільної або досконалої конкуренції, а в іншому конкурентному середовищі. Для більшості ринків характерною стала обмежена або недосконала конкуренція. Спостерігається прагнення виробників здійснювати узгоджену політику в галузі цін, ринків збуту, закупівлі сировини. Формуються великі економічні структури, які концентрують виробництво окремих товарів. Концентрація виробництва значної частини продукції в обмеженої кількості підприємств дає їм можливість впливати певною мірою на ціни, обмежувати вибір товарів. Може мати місце також чиста монополія, коли товари і виготовляє, і продає один виробник.
За таких умов держава втручається в регулювання економічних процесів та відносин шляхом:
1) обмеження діяльності монополій і забезпечення умов для нормального функціонування ринкового механізму;
2) регулювання коливання темпів розвитку національної економіки, коливання цін, інфляції, безробіття тощо;
3) розробка та проведення економічної політики, зокрема податково-бюджетної, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної, соціальної.
Отже, змішана економіка — це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється і ринковим механізмом, і державою, в якій існують різні форми власності і господарювання.
Основними моделями ринкової економіки є такі:
Вільний ринок – економіка США.
Соціально-орієнтований ринок – економіка Західної Європи.
Державно-керований ринок – Економіка Японії, країн Східної Азії.
Д/з: Самостійно коротко охарактеризувати кожну модель.