Лекція 1. Місто та міське середовище
План лекції:
Визначення основних понять і термінів дисципліни. Мета, об’єкт, предмет, завдання.
Історія урбанізації.
Процес урбанізації та її суть.
Міське господарство.
Вступ до дисципліни. Визначення основних понять і термінів
Урбоекологія – наука про закономірності взаємодії містобудування з природним середовищем на різних просторових рівнях і оптимізації такої взаємодії містобудівними засобами.
Урбоекосистема – це природно-територіальний комплекс (геокомплекс) зі всією його ієрархічною структурою – від ландшафту до фації, який знаходиться під безпосереднім впливом (минулим, сучасним, майбутнім) міста.
Навколишнє середовище – це все, що оточує людину, враховуючи природне середовище, штучно створені людиною матеріальні компоненти, явища і процеси, а також соціально-економічні компоненти в їхньому історичному розвитку.
Навколишнє природне середовище – більш вузьке поняття, ніж оточуюче середовище взагалі. Це – частина навколишнього середовища, що враховує існуючі на землі та в її оточенні природні (російською: естественные) матеріальні тіла, фізичні, хімічні та біологічні явища і процеси, тобто сукупність суто природних і природно-антропогенних факторів, що безпосередньо впливають на рівень життя населення.
Міське середовище як складова частина навколишнього середовища є одним з матеріальних результатів діяльності людей в процесі їхньої взаємодії з природою. Це поняття комплексне, яке враховує не тільки зовнішнє середовище (природне середовище), яке оточує місто (водний і повітряний басейни, ґрунтово-рослинний покрив тощо), але й все, що утворює матеріальну структуру міста – починаючи з елементарних чарунок внутрішнього простору будівель до величезних територій житлових, планувальних та промислових районів міста. Входять в це поняття і різноманітні антропогенні фактори, що виникають у результаті господарської діяльності людини (шум, вібрація, загазованість тощо) [1].
Охорона природи – це система заходів, спрямованих на підтримання такої взаємодії між людиною і навколишнім середовищем, яка забезпечує збереження, відновлення і раціональне використання природних ресурсів і недопущення шкідливого впливу діяльності суспільства на природу і здоров’я людини.
Охорона і поліпшення оточуючого людину середовища – комплекс заходів щодо охорони і оптимізації природних і антропогенних факторів, що безпосередньо впливають на збереження і розвиток здоров’я людей (населення). При цьому під здоров’ям мається на увазі повне розкриття фізичних і духовних здібностей людини з урахуванням зростання і змін потреб суспільства.
Охорона природного середовища міста – комплекс заходів щодо збереження, раціонального використання і відтворення природних комплексів. При цьому зміни природного середовища (відхід від природного (рос.: естественного), первісного стану) не завжди є погіршенням.
Наука про охорону природи – це комплекс наукових знань про охорону природи і раціональне природокористування, про стан і прогнозування розвитку екосистем різних ієрархічних рівнів, про управління природними системами.
Природні компоненти міста називаються урбоекосистемою.
Місто – це відкрита система, елементи якої пов’язані між собою та оточуючим середовищем, потоками енергії, речовини та інформації.
Місто споживає ресурси енергії у вигляді викопного палива, продуктів харчування та води, поглинає нових мешканців міста та є результатом виробництва матеріальних і духовних благ. На виході з міста є тверді, рідкі та газоподібні відходи, що порушують екологію і клімат.
До складу урбогеосоціосистеми входить урбоекосистема, технічна і соціальна система.
Урбоекосистема – видозмінена під впливом людини природна система.
Соціальна система – це диференційована сукупність людей (соціосфера).
Урбоекологія вивчає екологічні проблеми міста і формує оптимальні шляхи їх рішення.
Об’єкт вивчення урбоекології є урбогеосоціосистема в її сукупності, а також окремі компоненти біотичного і абіотичного міського середовища.
Предмет дослідження урбоекології є стан і прогнозування шляхів розвитку урбогеосоціосистеми і її окремих компонентів, вплив міського середовища на прилеглі території міста і на урбогеосистеми.
Завдання урбоекології – вивчення масштабів антропогенного впливу на урбогеосоціосистему; визначення допустимого рівня такого впливу, розробка заходів, що підтримують допустимий рівень і прогнозування максимально можливих наслідків цього впливу, прогнозування засобів захисту.