МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ АЛГОРИТМІЧНОЇ МОВИ С.
ОПЕРАТОРИ РОЗГАЛУЖЕННЯ ПРОГРАМИ У МОВІ С
ОПЕРАТОРИ ЦИКЛУ, ДИРЕКТИВИ ПРЕПРОЦЕСОРА,
ФОРМАТОВАНИЙ ВВІД-ВИВІД І ФУНКЦІЇ ПЕРЕМИКАННЯ ВВОДУ-ВИВОДУ
У АЛГОРИТМІЧНІЙ МОВІ С
Інструкція
до лабораторної роботи № 2 з курсу
“Проблемно-орієнтовані мови програмування”
для базового напрямку “Комп’ютерні науки”
Затверджено
На засіданні кафедри
Систем автоматизованого проектування.
Протокол № _1_ від _22.08.2012 р.
ЛЬВІВ – 2012
1. МЕТА РОБОТИ
Мета роботи - вивчення основних понять алгоритмічної мови С, операцій, стандартних функцій, операторів розгалуження програми.
2. Теоретичні відомості
2.1. Вступ
C - універсальна мова програмування. Вона розроблялась в тісному зв’язку з системою UNIX, однак не є прив’язаною до цієї операційнї системи і може використовуватись у будь-яких операційних системах або машинах.
C - мова порівняно “низького рівня” У ній немає:
а) прямих операцій над такими об’єктами як множини, стрічки, списки і масиви;
б) операцій які маніпулюють з цілими масивами або стрічками, натомість використовуються структури;
в) засобів розподілу пам’яті окрім можливості визначення статичних змінних і стекового механізму при виділенні місця для локальних змінних функцій;
г) засобів вводу-виводу (READ, WRITE) і методів доступу до файлів.
Все це механізми високого рівня, які в мові C реалізуються за допомогою функцій.
Мова C містить засоби лише послідовного управління ходом обчислень: не містить засобів мультипрограмування і паралельних процесів.
Основна філософія мови C грунтується на тому що програміст знає, що робить і явно вказує ці наміри. Тому мова C не є “строго типізованою” мовою. Крім того, рівень пріоритетності виконання деяких операторів не є загальноприйнятим, деякі синтаксичні конструкції вимагають покращення. Не звертаючи увагу на деякі недоліки, мова C є ефективною і виразною мовою, придатною для широкого кола задач.
2.1.1. Алфавіт мови c
Програма в мові C записується символами алфавіту, який містить:
1) великі і малі букви латинського алфавіту;
2) десяткові цифри від 0 до 9;
3) спеціальні символи: “,”, [,],(,),{,},+,-,/,%,\,;,:,?,<,>,+,-,|,^,&,*,#.
Із символів складаються базові елементи мови.
Правила запису імені змінної або іменованої константи (ідентифікатора):
Ідентифікатори складаються з букв, цифр і знаку підкреслення (“-”) (до складу ідентифікатора не може входити будь-який спеціальний символ).
Першим символом повинна бути буква. Не можна починати ідентифікатори із знаку підкреслення оскільки багато змінних бібліотечних програм починається саме з цього знаку.
Не можна плутати в ідентифікаторах великі і малі букви (Х і х - це два різні ідентифікатори). Здебільшого імена змінних набирають малими буквами, а іменовані константи - великими.
Ідентифікатори не можуть співпадати з ключовими словами мови C.
Довжина ідентифікатора: для зовнішніх імен не більше 6 символів; для внутрішніх - не більше 31 символа.
2.1.2. Типи і розміри даних
У мові C дані поділяються на 2 групи:
1) прості або скалярні;
2) складні або структуровані.
Для скалярних даних існують такі базові типи:
1) char - одиничний байт, що містить один символ;
2) int - ціле число;
3) float - число з плаваючою крапкою одиничної точності;
4) double - число з плаваючою крапкою подвійної тосності.
Для розширення базових типів використовуються кваліфікатори:
1) short - короткий; 2) long – довгий.
Ці кваліфікатори застосовуються до цілого типу: short int (можна писати просто short) - короткий цілий. Наприклад, якщо ціле число типу int може займати в пам’яті машини або 16 біт або32 біти, то long займає 32 біти, а short - 16 біт.
Кваліфікатор long може розширювати тип double. Тип long double - числа з плаваючою крапкою підвищеної точності.
Кваліфікатор 1) signed - із знаком; 2) unsigned - без знака - використовуються до типу int i char. Якщо значенню char відводиться 8 біт, то unsigned приймає значення від 0 до 255, а signed від -128 до 127.
У мові C не існує логічного або булевського типу, хоча логічні операції використовуються. Треба запам’ятати, що значенню “істина” відповідає “не нуль”, тобто будь-яке число, що не дорівнює нулю, а “не істина” - “нуль”.