4. Пенсійне забезпечення

Пенсійне забезпечення відіграє важливу роль у структурі соціальної політики держави. Це необхідний елемент системи соціального страхування, який призначений для захисту праце­здатного населення з настанням різних випадків втрати праце­здатності. У цілому можна відзначити, що рівень пенсійного забезпечення визначається такими основними чинниками, як:

• рівень економічного розвитку;

• стан демократії у суспільному розвитку держави.

Важливу роль у системі пенсійного забезпечення відіграє пенсійне законодавство. Сьогодні у вітчизняному пенсійному зако­нодавстві ще не вистачає належної систематизації правових актів. Обсяг підзаконних актів та нормативних документів, що торкається цієї сфери складає більше 600 одиниць.

Розвиток пенсійної системи в Україні регулюється законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. Він гарантує всім непраце­здатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за раху­нок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Передбачені такі види державних пенсій:

а) трудові пенсії:

• за віком;

• по інвалідності;

• у разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд є самостійною фінансово-банківською системою і не входить до складу Державного бюджету України. Пенсії не підлягають оподаткуван­ню. Пенсійне забезпечення здійснюється органами соціального забезпе­чення. Поряд з державним пенсійним забезпеченням можливо укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для ви­плати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комер­ційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд, який складається з особистих внесків громадян і коштів державного бюджету [2].

Дослідження фінансового забезпечення системи обов'язкового пенсійного страхування дає можливість зробити такі висновки: необхідним с реформування пенсійної системи; формування системи приватнім пенсійних інституцій дасть змогу нагромадити заощадження і збільшити внутрішні інвестиції національної економіки; важливе значення у розвитку пенсійної системи мас накопичувальна система, яка повинна поступово впроваджуватись.

Соціальні чинники розвитку НЕ - низький середній розмір виплачуваних пенсій; низький вік виходу на пенсію; незалежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків; значна диференціація пенсії; низький вік виходу на пенсію; залежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків; значна диференціація пенсії, призначених за різними законами; одержання значною частиною пенсіонерів необґрунтовано високих пенсій; встановлення окремим категоріям громадян дострокових пенсій; відсутність права власності на пенсійні внески, Ідо не гарантує впливу сім'ям у разі передчасної смерті платників цих внесків; несправедливий стосовно представників найбіднішого населення розрахунок пенсій на основі заробітку за останні два роки або будь-які п'ять років поспіль; звільнення від сплати страхових внесків значної частини працівників; складність і непрозорість процедури призначення та перерахунку пенсій; наявність великої кількості привілейованих пенсіонерів.

Економічні чинники розвитку НЕ - високі ставки пенсійних внесків, що здійснюють додаткове навантаження на економіку країни; низький рівень оплати праці і заборгованість з її виплати, що істотно звужує базу нарахування пенсійних внесків; поширення пільг у сплаті пенсійних внесків, що суттєво послаблює фінансову основу пенсійної системи; періодичне списання заборгованості перед Пенсійним фондом, що значно підриває його фінансову стабільність та провокує ухилення роботодавців від сплати пенсійних внесків; невідшкодування витрат Пенсійному фонду на здійснення невластивих йому виплат; невизначеність та неузгодженість пільг з оподаткування для учасників недержавного пенсійного забезпечення; залежність вітчизняної солідарної пенсійної системи від демографічних ризиків; недосконалий порядок пенсійної звітності, що уможливлює шахрайство та зловживання в обліку трудового стажу.

Для вдосконалення пенсійної системи в національній економіці необхідним є здійснення пенсійної реформи. Основною концеп­цією цієї реформи має стати - збільшення безпеки через диверсифі­кацію (побудова трирівневої системи пенсійного забезпечення), що дозволить підвищити рівень пенсійного забезпечення в нашій державі, покращити соціальний добробут та зменшити соціальну напругу в суспільстві. Це багатофакторний та динамічний процес багатокомпонентної системи, рівень ефективності якої харак­теризуватиме цивілізованість українського суспільства. Передусім це зміни в системі оплати праці, .зайнятості населення, соціальній політиці, оподаткуванні, інвестуванні тощо. Сьогодні ще спостері­гаються негативні явища у пенсійній системі України, що потребує принципових змін у правовому, економічному, організаційному та соціальному середовищі (див. табл. 6.1).

Головними принципами на яких повинна будуватися система пенсійного забезпечення є: принцип законності, принцип стабіль­ності, принцип солідарності, принцип обов'язкової участі в сис­темі, принцип прозорості, принцип загальнодоступності, принцип справедливості, принцип достойного рівня забезпечення у випадку непрацездатності, принцип відповідальності держави за органі­зацію пенсійного забезпечення, принцип диверсифікації, принцип відповідності системи пенсійного забезпечення національним особливостям, традиціям і менталітету суспільства.

Сьогодні в національній економіці можливими є три джерела фінансування переходу від солідарної до накопичувальної системи: 1) фінансування здійснюється за рахунок податкових надходжень, коли випущені пенсійні зобов'язання виплачуються за рахунок податків (теперішніх);

2. фінансування здійснюється за рахунок збільшення боргу, коли пенсійні зобов'язання можуть виплачуватись шляхом випуску боргових зобов'язань перехідного періоду в національній економіці;

3. фінансування є нейтральним для всіх, оскільки випущені боргові зобов'язання (які можна вважати прихованим боргом) не підлягають сплаті, а конвертуються в офіційний борг.

Таблиця 6.1

Основні макроекономічні показники розвитку економіки України та стану пенсійної системи у 1996 - 2003 рр.

Показники	Роки ки
	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Реальний ВВП, у % до попереднього року	90,0	97,0	98,1	99,8	105,9	109.2	105.2	109,4
ВВП у розрахунку на душу населення, грн.	1595	1842	2040	261 4	3436	4І95	4685	5525
Індекс промисло­вого виробництва, %	94,9	99,7	99,0	104.0	113,2	114.2	107,0	115.8
Рівень інфляції, у % до грудня попереднього року	39,7	10.1	20,0	19,2	25,8	6. 1	-0,6	8.2
Річна зміна зайнятості, %	-2,1	-2,7	-1.1	-0.7	1,2	-0,3	0.5	0.7
Рівень дефіцитності бюджету у % до ВВП	-4,9	-6,6	-2,2	-1.5	'0,6	-0,3	0.7	-0.2
Рівень безробіття, %	1,3	2,3	3.7	4,3	4,2	3.7	3.8	3.6
Річна зміна реальної заробітної плати, %	-2,5	-0.4	-2,8	-5,7	0.2	6.8	-4.8	-1,8
Курс гривні до долара США	1,829	1,861	2,449	4,130	5,440	5,372	5.326	5.387
Населення, мли. осіб	50,9	50,5	50,1	49.7	49.3	48.5	48.0	47.6
Кількість пенсіо­нерів, мли. осіб	14.5	14.5	14,5	14.5	14.5	1 4.4	14.4	14.3
Пенсіонерів, % від населення	28.5	28,7	28.9	29,2	29,4	29.7	30.0	30,0
Пенсійні виплати, % ВВП	9,3	10.3	9,5	9,4	9.4	9,0	9,6	11.1
Коефіцієнт демо­графічної залеж­ності пенсійної системи, %	1 ,23	1.15	1,15	1.15	1,13	1. 11	1,10	1,13
Коефіцієнт заміщення	36,6	38,9	36,1	39,1	36.6	32.0	37.4	37.1