«Основи менеджменту»
Лекція 1. Сутність менеджменту та еволюція його розвитку
Сутність менеджменту як різновидності господарського управління
Історична періодизація розвитку теорії менеджменту
Школа наукового управління
Адміністративна або класична школа управління
Школа руху за гуманні стосунки
Математична школа управління
Сучасні підходи до менеджменту та їх характеристика
Нова парадигма менеджменту в умовах радикальних перетворень в економіці України
1.СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ
Термін “менеджмент” швидко увійшов у нашу повсякденну мову, замінивши використовуємий раніше термін “управління”.
Термін “менеджмент” є за своєю суттю аналогом терміна “управління”. Це його синонім, але термін “управління” значно ширше, бо використовується, по-перше, відносно різних видів людської діяльності (Це може бути технічне управління, державне управління, ідеологічне управління, управління соціальними процесами і, накінець, господарче управління).
По-друге, термін “управління” вживається до процесів, що відбуваються не лиже в суспільств, а й до процесів в неживій природі (технічних системах) і в організмах (біологічних системах).
В науковій літературі не існує єдиного підходу до визначення категорії “менеджмент”.
Так “менеджмент” (to manage) буквально означає керівництво людьми.
В фундаментальному Оксфордському словникові англійської мови менеджмент визначається як: засіб, манера звертання до людей; влада та мистецтво управління: особливого роду вмілість та адміністративні навички: орган управління та адміністративна одиниця.
У “Словникові іноземних слів” менеджмент переводиться на як управління виробництвом і як сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення ефективного управління та прибутковості.
Підходи до визначення сутті та змісту менеджменту, що найчастіше використовуються в науковій спеціальній літературі можна зобразити на слідуючій схемі:
Функція (вид
діяльності)
Наука та Процес
мистецтво М Е Н Е Д Ж М Е Н Т
визначається як:
Категорія Орган або
людей апарат управління
Таким чином, менеджмент визначається як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені фахівці створюють організації та управляють ними шляхом постановки цілей та розробки засобів їх досягнення.
Більшість фахівців-науковців визначають менеджмент як господарче управління в умовах ринку (Веснин, Герчикова). Отже, менеджмент не просто господарче управління: він має місце лише тоді, коли господарюючий суб єкт - повністю вільний, функціонує в умовах ринку та орієнтується на його потреби. Якщо ж урахувати, що метою будь якої фірми в умовах ринку є забезпечення власної конкурентоспроможності, тоді можна дати слідуюче визначення менеджменту:
МЕНЕДЖМЕНТ - це наука та практика господарчого управління персоналом з метою забезпечення конкурентоспроможності об єкту в умовах ринку.
2.ПЕРИОДИЗАЦИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ МЫСЛИ.
Управление появилось вместе с людьми. Там, где хотябы 2 человека объединились в стремлении достичь какой-либо общей цели, возникла задача координации их совместных действий, решение которой кто-то из них должен брать на себя. В этих условиях один становится руководителем, т.е. управляющим, а другой - его подчиненным, т.е. управляемым.
Впервые проблему управления взялись решить древние египтяне. Около 6 тыс. лет назад они признали необходимость целенаправленной организации деятельности людей, ее планирования и контроля за результатами, а так же поставили вопрос о децентрализации управления.
Примерно в то же время в соседнем Вавилоне царь Хаммурапи применил для нужд управления и контроля письменные документы на глинянных табличках и свидетельские показания; признал недопустимым перекладывание должностными лицами ответственности на своих подчиненных; законодательно установил уровень зарплаты.
Определенный вклад в теорию управления был внесен в эпоху античности, за 400 лет до н.э. Сократ сформулировал принцип универсальности управления. Его современник, персидский царь Кир выдвинул идею о необходимости специальных исследований причин, побуждающих людей к действию,т.е. мотивации. Он рассматривал также проблему обработки управленческой информации и составления планов.
Чуть позже в Греции занимались изучением метода выполнения трудовых операций и обеспечения их ритмичности. А Платон сформулировал принцип специализации.
В 325 году до н.э. Александр Македонский создал впервые штаб как центр управления боевыми действиями.
Современный менеджмент появился в конце прошлого века. Тогда в 1881 году американец Джозеф Вартон разработал курс менеджмента для преподавания в колледже.
К настоящему времени известны четыре важнейших подхода, которые внесли существенный вклад в развитие теории и практики управления:
Подход с позиций выделения различных школ в управлении: 1.1.Школа научного управления. (1885-1920гг.)
1.2.Школа административного управления (1920-1950).
1.3.Школа человеческих отношений (1930-1960).
1.4.Школа поведенческих наук (1940-наст.вр.)
1.5.Школа с т.з. количественных методов(с 1950).
Процессный подход.
Системный подход.
4. Ситуационный подход.
ШКОЛА НАУЧНОГО УПРАВЛЕНИЯ. Наиболее яркими представителями школы научного управления были Фредерик Уинслоу Тейлор, Френк и Лилия Гилберт, Генри Гантт, Карл Барт и др. Создатели школы научного управления исходили из того, что используя наблюдения, замеры, логику и анализ можно усовершенствовать большинство операций ручного труда, добиться более эффективного их выполнения. Формирование школы научного управления базировалось на трех основных моментах, которые послужили исходными принципами для развития менеджмента: 1) рациональная организация труда;2) разработка формальной структуры организации; 3)определение мер по сотрудничеству управляющего и рабочего.
Ф.У.Тейлор сформулировал и распространил научные идеи в области управления. В 1911 г. он опубликовал книгу "Принципы научного управления". Ее традиционо считают началом науки управления.
В книге "Управление фабрикой" Тейлор впервые говорит о необходимости научной организации труда, и видет ее как систему"правил, законов и формул, которые должны заменить собой личное суждение индивидуального работника".
Генри Гант _ ученик Тейлора, создал названный его именем график, позволяющий планировать, распределять и проверять работу и является предшественником сетевого графика. Он же разработал элемент повременной и сдельной форм оплаты труда. Им выдвинуто положение о демократизации управления, о значимости в управлении социальных аспектов.
Тейлор и его современники фактически признали, что работа по управлению - это определенная специальность.
Представители школы научного менеджмента в основном посвящали свои работы тому, что называется управлением производством. Она занималась повышением эффективности на уровне ниже управленческого, так называемом внеменеджерском уровне. Идеи, заложенные школой научного управления, были развиты и применены к управлению организацией в целом прежде всего представителями административной школы управления.