4. Організація самостійної роботи студентів

Одним із основних аспектів організації СРС є формування техніки пошуку навчально-наукової інформації. Йдеться про чітке уявлення, про загальну систему правової інформації, знання всіх основних джерел цієї інформації; вміння обрати раціональний варіант пошуку відповідно до отриманих завдань; навики користування бібліографічними, інтернетівськими та іншими допоміжними матеріалами.

Роль викладача в процесі організації СРС багатогранна. Первинне його завдання – сформувати у студента відповідну мотивацію до глибокого вивчення юридичної науки. Перш за все він повинен чітко усвідомити, для чого йому знадобиться право, заради чого він буде його вивчати. І якщо тільки “для диплому”, “для практичної професії”, – то належної мотивації для вивчення правознавства у студента ще нема, і її треба формувати.

По-друге, слід попередити студентів, що для засвоєння правових знань, отримуваних із лекцій і книг, потрібно постійно подумки проектувати їх на життєві правові явища (поступки, дії, наміри фізичних і юридичних осіб). Вирішувати це завдання допомагають приклади, проаналізовані викладачем на лекціях, наведені в рекомендованій літературі, запропоновані для обговорення на семінарах і практичних заняттях.

Така проекція наукових положень на життєві явища є не що інше, як дослідження правової поведінки людей. Досліджувати з позиції права повсякденні життєві явища якраз і означає вчитися розуміти людину як учасника правовідносин.

Джерела правової інформації поділяють на первинні і вторинні. До первинних джерел відносять нормативно-правові акти, міжнародні договори, цивільно-правові договори, прецеденти, періодичні видання, що містять рішення судів загальної і спеціальної юрисдикції, архівні документи, спеціальна фахова література (монографії, підручники, статті, брошури). Книга (монографія, підручник) – залишається поки що найважливішим джерелом правової інформації. Тому кожен студент повинен вміти самостійно опрацьовувати її.

Не кожен студент може мати свою власну професійну бібліотеку, але кожен, хто може, повинен її мати. Якщо поставити собі за мету щомісяця купляти 3-4 книги для власної бібліотеки, то за 5 років навчання можна зібрати бібліотеку з 250 книг. І не слід боятися, що інформація швидко старіє. Найзмістовніші цінні книги перевидаються не частіше як за 5-7 років.

Робота над книгою повинна розпочинатися із загального ознайомлення з нею (де, коли, ким видана, обсяг). Коротка анотація, що міститься на перших сторінках, допомагає студенту отримати загальний орієнтир щодо проблем, які розглядаються в книзі. Цій же меті сприяє знайомство із передмовою та післямовою до книги.

Первинна форма роботи студента над книгою – це читання. Розрізняють кілька видів читання залежно від змісту книги і завдань студента.

Суцільне читання становить процес уважного прочитання книги або її підрозділів без відволікань, наприклад, для записів.

Продовженням суцільного читання книги є її вивчення. В процесі вивчення проблем, висвітлених у книзі, студент може зустрітися із труднощами, подолати які – завдання викладача.

Часткове читання застосовується у тих випадках, коли в книзі необхідно опрацювати лише окремі розділи, питання. Частіше всього часткове читання застосовується у роботі з енциклопедіями, словниками, довідниками.

Робота над текстами рекомендованої літератури реалізується в різних формах раціонального запису отриманої інформації (план, тези, конспект, анотація, рецензія, реферат і т.д.).

План – це короткий, логічно аргументований перелік питань, що розкриває зміст опрацьованого матеріалу. В плані нема попереднього змісту тексту, але є структура, що відображає його. Скласти план – означає виділити головні ідеї, положення, встановити зв’язки між ними.

Тези – це стисло сформульовані основні думки, положення прочитаного матеріалу. Якщо кожен пункт плану – це запитання, то тези є узагальненою, короткою відповіддю на нього. Тези бувають простими і складними. Складні тези на відміну від простих, включають докази, аргументи і факти. У тезах головна увага зосереджується на висновках, основних думках і положеннях, які потрібно доводити або розвивати. Цим визначається і їхня форма – конкретність, стислість, категоричність. Тези складаються після ґрунтовного вивчення змісту книги (розділу).

Анотація – (від лат. аnnotation – зауваження, примітка) – це невеличка в 10-20 рядків узагальнююча характеристика книги або статті. Її завдання – загальна оцінка роботи, ключ до її змісту, до орієнтування в пошуках потрібної інформації.

Реферат – це невеликий за обсягом цілісний виклад інформації відповідно до поставленого завдання, в якому коротко, але аргументовано, з належними висновками викладаються основні ідеї, положення статті чи кількох статей, книг.

Рецензія – це коротка оцінка виучуваного матеріалу. В ній дається виклад суті проаналізованої монографії, статті, доповіді, лекції, оцінюються їх зміст, форма, відзначаються достоїнства і недоліки, робляться узагальнення. Оціночні судження повинні бути аргументованими, логічними, переконливими.

Цитата – (від лат. сito – наводжу) – це дослівно відтворений фрагмент з монографії, статті, підручника. Її використовують для підтвердження власної думки. При цитуванні необхідно повністю вказувати назву роботи, її автора, місце видання, видавництво, рік видання, сторінку.

Конспект – найпоширеніша форма самостійної роботи студента з рекомендованою літературою. По латині конспект – це огляд. Це короткий, стислий, послідовний виклад прочитаного. У конспекті можна записувати тези, виписки, цитати, хронологічні матеріали. Для підтвердження окремих положень необхідно записувати найбільш яскраві приклади.

В залежності від завдань розробляють такі види конспектів як план-конспект, тематичний конспект, вільний конспект

План-конспект – це короткий запис, зроблений з допомогою попередньо відпрацьованого плану, кожному пункту якого відповідає певна частина конспекту. Найпростіший план-конспект складається у формі відповідей на відповідні пункти плану.

Текстуальний – конспект складається із системи – “план – тези – виписки”. Залежно від мети в ньому можуть переважати або тези (виклад матеріалу власними словами), або дослівні виписки – цитати.

Тематичний (оглядовий) конспект представляє собою розробку певної теми на основі однієї чи кількох книг, статей. Він не відображає всього їх змісту, а концентрує увагу на якійсь одній темі, проблемі, питанні, допомагає всесторонньо її обдумати, співставити різні точки зору дослідників, порівняти концепції, джерельну базу і методологію.

Вільний конспект – це своєрідний синтез того, чого студенти навчилися при складанні конспектів інших видів. При його підготовці активно використовуються всі елементи конспектів, причину у вільному їх поєднанні. Вільний конспект вважається найбільш повноцінним, хоча й робота над ним найбільш кропітлива і потребує значніших затрат часу.