Тема 10. Аналіз ділової активності підприємства Лекція 15 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів і поглибити їхні знання з питань основних напрямів оцінки ділової активності підприємства, аналізу і порядку розрахунку показників ділової активності, розвивати логічне мислення студентів, привчати творчо оперувати набутими знаннями, виховувати інтерес до обраної професії.

1. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності суб’єктів господарювання.

2. Основні напрямки оцінки ділової активності підприємства.

3. Показники, що характеризують ділову активність підприємства – порядок їх розрахунку та методи оцінки.

Список використаної літератури Основна література

1. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз : теорія та практика: 2-ге вид. навч. посіб. / О.Я. Базілінська. – К. : ЦУЛ, 2011. – 328 с.

2. Подольська В.О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / В. О. Подольська, О. В. Яріш. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

3. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / О.О. Шеремет. – К. : Кондор, 2009. — 194 с.

4. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Д.В. Шиян, Н.І. Строченко. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

5. Шморгун Н.П. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н.П. Шморгун, І.В. Головко. – К. : Видавцтво А.С.К., 2003. – 528 с.

6. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз : підручник / Цал-Цалко Ю.С. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 566

Додаткова література

7. Крупська Н.Є. Оцінка ділової активності підприємства: необхідність, проблеми, перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_NPT_2008/Economics/31664.doc.htm

8. Куриленко Т.П. Теоретичні аспекти визначення ділової активності / Т.П. Куриленко // Збірник наукових праць «Науковий вісник академії муніципального управління». Серія: Економіка. – 2009р. - №6.

9. Петренко Л.М. Оцінка та напрямки покращення ділової активності підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_18_1_ekon/stat_18_1/15.pdf

10. Петренко М.І. Оцінка ділової активності підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010_26/Petrenko.pdf

11. Пльонсак О.Л., Рябокінь Т.О. Роль оцінки ділової активності господарюючих підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/33_DWS_2010/33_DWS_2010/Economics/74096.doc.htm

1. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності суб’єктів господарювання.

В умовах обмеженості ресурсів проблеми їх ефективного розподілу та використання для підприємства стають першочерговими. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є аналіз ділової активності суб’єкта господарювання, за допомогою якого можна об’єктивно визначити результативність фінансово-господарської діяльності підприємства та перспективи його розвитку. Отже, ділова активність є дієвим механізмом, що зменшує ймовірність настання несприятливих подій в умовах кризи та конкуренції.

У вітчизняній літературі термін «ділова активність» почав використовуватись недавно – у зв’язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Поняття даного визначення є досить неоднозначним.

У широкому розумінні ділова активність охоплює всі зусилля і заходи підприємства, спрямовані на підвищення його конкурентоспроможності. Такий підхід передбачає оцінку конкурентних переваг товарів та послуг, ділової репутації підприємства та його клієнтів, широти ринків збуту тощо.

У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміють вужче – як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства. Передусім оцінюється ефективність використання ресурсів підприємства та визначаються резерви її підвищення. В свою чергу, наявність і ефективність використання прибутку значною мірою визначають результативність діяльності підприємства [1, 161].

Отже, в рамках фінансового аналізу ділова активність відображає ефективність використання ресурсів підприємства та можливості підвищення результативності його господарської діяльності.

Стала ділова активність підприємства забезпечується єдністю таких функцій господарської діяльності, як:

1. Корисність (економічна вигода).

2. Здатність до відтворення – забезпечення економічного зростання вартості підприємства з мінімальним ризиком.

3. Безперервність – сталий розвиток підприємства на основі ефективного використання ресурсного потенціалу.

4. Пропорційність – розподіл доданої вартості на основі гармонізації інтересів різних груп учасників економічних відносин.

Розвиток ділової активності підприємства формується за рахунок внутрішньої і зовнішньої ефективності. Внутрішня ефективність забезпечується організацією господарської діяльності підприємства, а зовнішня – найкращим асортиментом готової продукції, товарів, робіт і послуг [6, 404].

Оскільки результати аналізу ділової активності є вагомою складовою у розробці заходів щодо забезпечення результативності суб’єкта господарювання, доцільно при оцінюванні його стану виділити рівні ділової активності підприємства.

В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1. Високий (достатній)

2. Середній (задовільний)

3. Низький (незадовільний)

Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв’язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб’єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Характеристика рівня ділової активності:

• міцний фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

• активна інвестиційна та інноваційна політика;

• стійка тенденція підвищення темпових показників;

• збільшення рівня показників ефективності використання ресурсів.

Способи збільшення та стабілізації рівня ділової активності:

• підвищення якості продукції, розробка нових її видів;

• постійний пошук резервів зниження витрат всіх видів сировини і матеріалів;

• періодичне оновлення виробничої бази на новій технологічній основі; застосування безвідходних технологій;

• формування запасів ресурсів у відповідності з потребами підприємства;

• оптимізація структури джерел фінансування.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Характеристика рівня ділової активності:

• нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

• інертне здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності;

• нестійка динаміка росту показників ефективності використання ресурсів;

• суттєве зниження рівнів показників ефективності використання ресурсів.

Способи збільшення та стабілізації рівня ділової активності:

• нейтралізація надмірно великих залишків запасів;

• реалізація неходової продукції по демпінговим цінам; Демпінгова ціна – це штучно занижена ціна, менша за середні роздрібні ціни, а іноді й нижча за собівартість (витрат виробництва та обігу), за якою продається товар на зовнішньому і внутрішньому ринках. Демпінгові ціни вводяться з метою проникнення на ринок, завоювання місця на ньому, витіснення конкурентів. Демпінг здійснюється державою і компаніями з метою покриття у майбутньому поточних збитків, коли завдяки його застосуванню буде досягнуто стійке становище на ринку. Однак часто і фірми, й держава використовують демпінг як разовий захід швидкого одержання необхідних коштів, валюти;

• дослідження ринкового середовища;

• скорочення тривалості комерційного циклу;

• забезпечення ритмічної і злагодженої роботи підприємства;

• ліквідація простоїв обладнання;

• постійне здійснення аналізу ділової активності;

• розробка і прийняття управлінських рішень з урахуванням результатів аналізу.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.

Основні характеристики рівня ділової активності:

• кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства;

• відсутність інноваційної діяльності;

• звужений тип виробництва;

• стійка негативна тенденція спаду оцінюючих показників;

• неефективне використання ресурсів.

Способи збільшення та стабілізації рівня ділової активності:

• локалізація ринкової ситуації відповідає до джерел її виникнення;

• зміна стилю керівництва в умовах кризової ситуації;

• експерт-аналіз ділової активності;

• оперативне реагування на виникнення проблемної ситуації.

Визначення проблемної, а тим більше кризової ситуації при оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності шляхом прийняття оперативних управлінських рішень [8].

Розрізняють такі фактори впливу на рівень ділової активності підприємства:

1. Зовнішні (не залежать від діяльності суб’єктів господарювання)

2. Внутрішні (пов’язанні з діяльністю суб’єктів господарювання)

Зовнішні та внутрішні фактори формують бізнес-середовище (рис. 1), яке фактично визначає положення підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя.

Зовнішні фактори:

• міжнародні (загально–економічні відносини; міжнародно-економічні відносини; міжнародна конкуренція);

• національні (політичні, економічні та демографічні);

• ринкові (форми конкуренції; науково-технологічні; психологія споживача).

Внутрішні фактори:

• конкурента позиція підприємства;

• принципи діяльності (самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контроль державних органів за його дотриманням);

• фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів;

• маркетингова стратегія і політика.

Таким чином, оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу [9].