Повноваження прокурора підчас розгляду справи за ново виявленими обставинами
Наступною контрольною стадією судового розгляду кримінальної справи є її розгляд за нововиявленими обставинами. Обсяг та зміст передбачених главою 32 КПК повноважень прокурора дає підстави стверджувати, що він без перебільшення є однією з ключових фігур стадії перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Сприяючи виконанню завдань кримінального судочинства, прокурори різного рівня не можуть стояти осторонь проблем, що стосуються перегляду судових рішень у особливо складних ситуаціях, пов’язаних з виникненням нових обставин, які дають підстави для нових оцінок судових рішень.
Приводом для порушення прокурором провадження за нововиявленими обставинами є відомості (інформація) про обставини, які ставлять під сумнів правосудність конкретного судового рішення (рішень). Відповідно до ч. 1 ст. 400-9 КПК клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами вправі подати прокурору учасники процесу, а також інші особи, яким це право надано законом. Очевидно, це право потрібно закріпити за тими учасниками процесу, які безпосередньо зацікавлені у перегляді неправосудного рішення. У цих випадках між ними і прокурором виникає одностороннє процесуальне правовідношення: особа має право на звернення до прокурора з клопотанням, а прокурор зобов’язаний його розглянути і прийняти законне рішення.
Нові обставини, які дають підстави для перегляду судового рішення, може виявити сам прокурор у процесі реалізації нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. В таких випадках порушення провадження про перегляд рішення слід розглядати не лише як право, а як службовий обов’язок прокурора, незалежно від суб’єкта подання клопотання. Відповідно до цієї норми прокурор «…у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини в справі, зобов’язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин». Тому другим варіантом вирішення цієї проблеми є не встановлення суб’єктів клопотань, а існування в КПК зазначеної вище універсальної норми, яка стосується прокурора, і виходить з можливості використання будь-яких джерел інформації. Проте її потрібно уточнити і після слів «нові обставини у справі» додати слова «які свідчать про наявність підстав для перегляду судового рішення».
Щодо ролі прокурора як учасника перегляду судових рішень за ново виявленими обставинами слід висловити такі міркування.
По-перше, так як і на стадіях апеляційного та касаційного провадження, він може або продовжувати державне обвинувачення, прагнучи використати всі можливості, аби довести вину особи у вчиненні злочину, або виконує завдання, передбачене у статті 35 Закону України «Про прокуратуру», тобто захищає конституційні права особи, яка була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності і засуджена.
По-друге, можна дійти теоретичного висновку про те, що прокурор при цьому реалізує повноваження, якими його наділено одразу у двох стадіях: а) під час здійснення нагляду за додержанням законів органами розслідування, участі в розслідуванні або розслідування справ особисто, і б) як учасника перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Підставою порушення провадження за нововиявленими обставинами є достатні дані, що з певним ступенем ймовірності вказують на наявність у отриманих відомостях ознак нововиявлених обставин. На початковій стадії оцінка інформації, здійснюється прокурором у кожному конкретному випадку під час попередньої перевірки заяви (клопотання).
Стаття 400-8 КПК не дає відповіді на питання, чи має право прокурор спочатку провести перевірку наявності підстав для розслідування, чи він одразу має вирішити питання щодо можливості винесення відповідної постанови згідно із ч. 3 ст. 400-8 КПК. Очевидно, прокурор після надходження інформації, що може містити ознаки нововиявлених обставин, може провести її первинну перевірку (подібно до дослідчої перевірки, передбаченої ч. 4 ст. 97 КПК). Її сутність полягає у встановленні особи, яка подала заяву чи клопотання, в уточненні джерела отриманих відомостей, у з’ясуванні, чим стверджуються або можуть бути підтверджені обставини, викладені у заяві, клопотанні, повідомленні, нарешті, у витребуванні із суду та вивченні матеріалів кримінальної справи відповідно до ч. 1 ст. 400-8 КПК. В галузевому наказі Генерального прокурора України зазначено: «При розгляді клопотань щодо перегляду судових рішень у кримінальних справах за нововиявленими обставинами витребовувати в судах кримінальні справи для перевірки відповідності прийнятих рішень закону» (п. 11).
Використовувати це право прокуророві немає потреби, коли в заяві (клопотанні) відсутні конкретні відомості про наявність додаткової інформації, яка ставить під сумнів раніше постановлене судове рішення у справі, або ж коли така інформація завідомо недостовірна чи в клопотанні містяться лише здогадки. Це треба робити лише тоді, коли необхідно порівняти нові відомості з тими, які можна одержати лише шляхом вивчення матеріалів справи. Тому, як вдало зазначається в літературі, відповідний пункт галузевого наказу після слів «витребувати» необхідно доповнити словами «за наявності підстав» і далі за текстом.
В літературі зверталася увага на те, що деякі обставини, які були невідомі суду при прийнятті рішення і могли суттєво вплинути на результати судового розгляду, достатньо встановити простою перевіркою, витребувавши відповідні документи, хоча за змістом вказаної норми КПК розслідування є обов’язковою формою встановлення нововиявлених обставин. Очевидно, немає потреби у детальному розслідуванні, коли йдеться про такі нові обставини, як виявлення факту вчинення злочину особою під час іспитового строку, який був невідомий суду та не входив у предмет його дослідження та оцінки під час судового розгляду, а, отже, не був врахований судом при звільненні особи від відбування покарання в порядку ст. 78 КК України; виявлення факту наявності вироку, що набрав законної сили, яким особа засуджена за попередньо вчинені злочини і який не був врахований судом при призначенні покарання за новий злочин; виявлення не знятої та не погашеної судимості особи підсудного тощо. Якщо достовірність подібних документів не викликає сумнівів, то розслідування можна обмежити винесенням постанови слідчого або прокурора про долучення їх до кримінальної справи.
Виникає питання і щодо юридичного характеру розслідування нововиявлених обставин. По суті, йдеться про відновлення розслідування по кримінальній справі за наявності судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. В даному ж разі підстава відновлення розслідування зовсім інша: наявність достатніх даних, що вказують з високою долею ймовірності на наявність інших обставин – відсутність ознак злочину, непричетність засудженого до злочину, або навпаки, його винність у злочині (якщо суд виніс виправдувальний вирок). Все це зайвий раз підкреслює своєрідність функцій і завдань прокуратури при вирішенні цих питань.
Спірним є питання можливості оскарження даної постанови. Так, на думку В. Маляренка та В. Гончаренка, постанова про призначення розслідування нововиявлених обставин оскарженню не підлягає, зате постанова про відмову у цьому може бути оскаржена вищестоящому прокурору. Н. Бобечко вважає, що, беручи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/200), оскарженню в судовому порядку може підлягати і постанова прокурора про призначення розслідування нововиявлених обставин.
При відповіді на питання про те, чи можна оскаржити постанову прокурора про призначення розслідування нововиявлених обставин, потрібно, на нашу думку, виходити з іншого, а саме з того, що такі рішення, певною мірою, зачіпають права особи, передусім, у випадках, коли стосовно неї постановлено виправдувальний вирок або справу закрито. Поновлення розслідування за відсутності для цього достатніх підстав, безумовно, може стати предметом судового розгляду, а тому важко погодитися з думкою авторів коментаря до КПК, тим більше, що вона суперечить ч. 2 ст. 124 Конституції України.
За змістом ч. 2 ст. 400-8 КПК розслідування може бути проведено або особисто прокурором, або за його дорученням слідчим чи органом дізнання. Як правило, розслідування нововиявлених обставин доручається тому органу, який проводив досудове слідство у конкретній кримінальній справі (у переважній більшості випадків – органам внутрішніх справ). Як справедливо зазначає М. Ведіщев, доручення розслідування нових обставин органу дізнання недоцільне, оскільки таке розслідування нерідко є трудомістким, складним, переважно з великою кількістю слідчих дій, що вимагає відповідної кваліфікації. Можливість проведення такого розслідування органами дізнання у сучасній практиці майже не використовується, а тому вказівка на це, на нашу думку, повинна бути виключена із ч. 2 ст. 400-8 КПК.
Більше того, при вирішенні цього питання мають враховуватися і вимоги кримінально-процесуального закону щодо підслідності злочинів, особливо стосовно органів прокуратури. Якщо йдеться про перегляд рішення по справі, яка розслідувалася прокуратурою і належить до її підслідності, то розслідування нововиявлених обставин за жодних умов не може бути доручено слідчому підрозділу міліції. Проте прокурор може призначити це розслідування силами прокуратури навіть у разі, коли перед цим розслідування здійснювалося іншим органом (слідчим підрозділом міліції, СБУ чи податкової міліції).
Відповідно до ч. 4 ст. 400-8 КПК після закінчення розслідування, яке можна вважати різновидом додаткового розслідування, районний, міський прокурор за наявності підстав для відновлення справи направляє її разом з матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів уже засуджені, і своїм висновком прокурору вищого рівня, який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду.
Вважаємо, що кримінальна справа повинна бути направлена прокурору вищого рівня у всіх випадках, хоча б тому, що у ній міститься судовий вирок, обґрунтованість якого поставлена під сумнів.
Що ж стосується висновку прокурора, то, як зазначається в літературі, з теоретичного боку він є підсумковим документом розслідування. І хоча його призначення у кримінальній справі є іншим, ніж обвинувального висновку, зміст цього важливого процесуального документу, який підписує прокурор, потрібно відобразити у КПК. Зокрема, в описовій частині висновку повинні бути зазначені обставини справи, що їх встановлено на досудовому слідстві і під час судового розгляду; підстави для розслідування нововиявлених обставин і результати розслідування; обґрунтування потреби у перегляді судового рішення. У резолютивній частині викладаються пропозиції прокурора щодо результатів розгляду справи.
Спеціальний процесуальний порядок судового провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами у КПК не встановлений. Відповідно до ч. 1 ст. 400-10 КПК подання про перегляд справи в зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку. Однак, як справедливо зазначив Н. Бобечко, законодавець, закріпивши у ч. ч. 1 і 3 ст. 400-10 КПК України відсилочні за своїм характером норми, на жаль, не врахував того, що не всі положення кримінально-процесуального закону, які регламентують порядок судового розгляду справ у касаційному порядку, можуть бути застосовані за аналогією до виняткового провадження, тобто не взяв до уваги специфіку останнього [6, с. 12]. По-перше, не зовсім логічним виглядає те, що правила касаційного розгляду застосовує апеляційний суд. По-друге, виникає проблема із визначенням конкретного виду касаційного розгляду справи, оскільки норми глави 31 КПК передбачають особливості процедури, залежно від виду рішення, що переглядається (ст. 383 КПК). Очевидно, йдеться про правила, встановлені для перевірки судових рішень, які набрали законної сили, оскільки саме такі рішення є об’єктом перегляду у стадії виключного провадження. По-третє, касаційний суд, керуючись правилами, передбаченими гл. 31 КПК, не вправі ставити під сумнів існування чи неіснування фактів, покладених судом в основу рішення, а також встановлювати нові фактичні обставини, тоді як перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вимагає оцінки нових фактичних даних, які не були відомі суду і які істотно вплинули на правосудність судового рішення.
Тому варто підтримати висловлену в літературі пропозицію щодо розроблення спеціальної судової процедури виправлення судової помилки в рамках провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
У судовому засіданні, під час якого здійснюється перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, має обов’язково брати участь прокурор. По-перше, це випливає з правил касаційного розгляду, за якими здійснюється такий перегляд. По-друге, обов’язкова участь прокурора обумовлюється тим, що саме його подання є підставою для цього судового розгляду, а тому відсутність ініціатора або іншої особи, яка представляє прокуратуру, у судовому засіданні виглядає щонайменше нелогічним. На практиці, у судовому розгляді у відповідному суді бере участь представник обласної або Генеральної прокуратури. Якщо справа розглядається касаційним судом, то в засіданні бере участь представник Генеральної прокуратури України.
Прокурор-учасник під час перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами може зайняти одну з таких позицій: підтримати подання (повністю або частково); не підтримати подання.
Однак останній варіант є малоймовірним з тієї причини, що прокурор-учасник судового засідання завжди виступатиме як підлеглий того прокурора, від якого виходить подання, і цілком очевидно, що позиція керівництва ним буде підтримана. Тому твердження М. Вєдіщева про те, що «у випадках, коли виявляється необґрунтованість висновку прокурора, він, керуючись своїм внутрішнім переконанням, заснованому на результатах розгляду справи в суді, вправі висловити іншу, ніж у висновку, думку, яка може бути врахована судом при прийнятті рішення по справі», можливо й теоретично правильне, але на практиці нездійсненне.
За результатами розгляду подання прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд може задовольнити його як повністю, так і частково. Суд може залишити подання прокурора без задоволення, якщо визнає його безпідставним.
Вищенаведені міркування дають підстави для внесення відповідних змін до порядку участі прокурора у перегляді судових рішень за винятковими обставинами в новому КПК України.