9

Тема 7. Зміст корекційно-педагогічної роботи з дітьми із зпр раннього віку (2год.)

1. Організація навчання і виховання дітей із ЗПР в діагностико-корекційних групах.

2. Зміст корекційно-педагогічної роботи з дітьми із ЗПР раннього віку:

а) Розвиток загальної і дрібної моторики у дітей із ЗПР, формування графомоторних навичок.

б) Сенсорне виховання дітей із ЗПР.

в) Формування предметної діяльності.

г) Формування комунікативних навичок.

д) Розвиток мовлення у дітей із ЗПР.

• Література: основна: 4,35.

додаткова: 10, 17, 33, 41.

Законспектувати: Рання діагностика, як основа корекційно-виховної роботи... //Дефектологія.-№1.-2000.-с.24-27

1. Організація навчання і виховання дітей із зпр в діагностико-корекційних групах.

Організація корекційно-педагогічної роботи з дошкільниками із ЗПР базується на багатьох принципіальних позиціях, а саме виділяються такі принципи організації корекційної роботи:

1. Принцип єдності діагностики і корекції. Як зазначає У.В.Ул’єнкова (83,84), дошкільні групи є насамперед діагностико-корекційними. Спостереження за динамікою розвитку дитини в умовах цілеспрямованої корекційної роботи займає важливе місце для визначення шляхів, методів конкретного змісту її на різних етапах навчання і виховання.

2. Принцип етіопатогенетичного підходу. При аналізі, діагностиці порушень у дітей на перший план виступає етіопатогенетичний підхід до аналізу порушень. Потрібно визначити етіологію і механізми, які визначають структуру дефекту при тому або іншому варіанті ЗПР. Глибоке всебічне вивчення дитини є основою для вибору оптимального варіанту корекційної роботи.

3. Принцип системного підходу. Диференціальна діагностика виступає з позиції системного підходу. Складність структури дефекту завжди визначається взаємодію внутрішньо системних порушень. Так, недоліки в розвитку сенсорної сфери у дітей із ЗПР проявляються не лише в недоліках сенсорно-перцептивної діяльності. Труднощі засвоєння еталонних уявлень про колір, форму, величину, недостатність просторово-часових орієнтовок не забезпечують достатньої чуттєвої бази для розвитку мислення і мовлення. З іншого боку, незрілість внутрішньомовних механізмів, слабкість словесної регуляції не дозволяють дитині на необхідному рівні узагальнювати сенсорний досвід, використовувати його в діяльності.

4. Принцип комплексного підходу. Специфіка розвитку психіки в дошкільному віці така, що при різній локалізації порушень можуть спостерігатись подібні прояви. Наприклад, „безмовною”, що не говорить до 3-х років, може бути дитина з порушенням слуху, розумово відстала, дитина-алалік, дитина із ЗПР церебро-органічного генезу. Лише всебічне комплексне вивчення дитини: соматичного стану, слухових і зорових функцій, рухової сфери, пізнавальної діяльності, особистості, виявлення рівня розвитку мовлення, виявлення рівня сформованості знань, вмінь і навичок дозволяють правильно кваліфікувати стан дитини, прогнозувати її подальший розвиток в умовах адекватної педагогічної корекції – т.то діагностичний комплекс має включати: медичне, психологічне, педагогічне вивчення дитини.

5.Принцип діагностичного вивчення. Згідно до концепції Л.С.Виготського про два рівня розумового розвитку дитини (актуальний і потенційний), тобто про зони актуального і найближчого розвитку, діагностика повинна спиратись на динамічність вивчення. Характер співпраці дитини з дорослим при засвоєнні нових способів дій дозволяє визначити зону найближчого розвитку, а отже, і научуваність дитини. Саме научуваість виступає в якості основного диференціально-діагностичного критерію при розрізнянні ЗПР і подібних станів (розумова відсталість, первинна мовленнєва патологія, педагогічне занедбання).

6. Принцип якісного аналізу результатів обстеження. Якісний аналіз включає в себе:

- особливості відношення дитини до завдання (особливості мотиваційної діяльності),

- способи орієнтування в умовах завдання,

- розуміння та осмислення інструкції,

- вміння діяти за зразком або за інструкцією,

- особливості програмування діяльності,

- способи вирішення запропонованого завдання,

- особливості операційного компоненту діяльності,

- вміння контролювати себе, бачити і виправляти помилки, оцінювати результат (особливості саморегуляції),

- характер співпраці з дорослим (научаємість).

Застосування критеріально-орієнтовних методик дозволяє визначити рівень психічного розвитку кожної дитини. Діагностичні завдання слід підбирати з урахуванням віку обстежуваної дитини, провідної діяльності, онтогенетичних закономірностей становлення психічних функцій.

Якщо говорити про корекційний вплив, то він базується на таких принципах:

1. Принцип ранньої корекції відхилень у розвитку. Він показує найбільш раннє виявлення проблем дитини та організацію корекційної роботи з нею в сензетивні строки. Оптимальним є корекційне навчання і виховання в ранньому дитинстві і до молодшого шкільного віку, в період інтенсивного морфо-функціонального розвитку мозку. Саме в цей період закладається: чуттєва база пізнання, розвивається орієнтовно-дослідницька діяльність, формується механізм пам’яті і наочного мислення, формується комунікативні навички та іде розвиток мовлення.

При більш пізньому впливі сензетивні періоди у деякій мірі упущені, ускладнюється структура дефекту, і можливості компенсації ЗПР значно знижуються.

До сьогодення, дошкільні діагностико-корекційні групи відкриваються для дітей 6-7р. При цьому багато проблем дитині не вдається запобігти. Дитина із ЗПР проходить в своєму розвитку, ті ж самі етапи, що і нормально розвинена дитина, тому необхідно враховувати закономірності онтогенетичного розвитку при організації корекційної роботи. Важливо виявити якісну своєрідність психічного розвитку дітей із ЗПР, визначити їх рівень, який є вихідний.

2. Принцип реалізації діяльністного підходу до виховання і навчання дітей із ЗПР. Він розглядається в 3-х аспектах:

1. Успіх у корекційному впливі можливо досягти лише при умові опори на провідну діяльність віку( для раннього дитинства – це предметно-операційна діяльність ,а потім рольова гра(ігрова діяльність)).

Тому вчити і виховувати дітей із ЗПР треба граючи з ними. Особливе місце відводиться сюжетно-рольовій і дидактичній грі.

2. Наукові дослідження і практика показують, що в умовах аномального розвитку спостерігається специфіка в формуванні і зміні провідних видів діяльності. Ні один з них не досягає рівня розвитку, що відповідає віковим можливостям і фактично не виконує функції провідної діяльності. Звідси витікає необхідність цілеспрямування педагогічного впливу, забезпечення умов для формування предметної та ігрової діяльності;

3. В умовах ЗПР ускладнений процес формування дитини як суб’єкта діяльності (У.Б.Ул’єнкова, 94), що виявляється в не сформованості її структурних компонентів: мотиваційні, орієнтовно-операційні, регуляційні. Кожний з цих компонентів потребує уваги педагога в усіх ситуаціях спілкування з дитиною і сумісний роботі при виконанні завдань навчального типу.

3. Принципи комунікативної спрямованості навчання і виховання визначає необхідність спеціальної уваги до розвитку мовлення як основного засобу комунікації, а також цілеспрямованого формування навичок спілкування з дорослими і однолітками.

4. Принцип індивідуального і диференційного підходу. З одного боку, це врахування індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, з іншого – особливості групи у цілому.

Напрямки корекційної роботи з дітьми дошкільниками.

1.Комплексне вивчення фонду знань, вмінь, навичок, пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, мовлення, нейро-психологічне вивчення, спостереження за динамікою психічного розвитку в умовах корекційної роботи, побудова психолого-педагогічного прогнозу.

2. Розвиток пізнавальної активності, забезпечення сталої позитивної мотивації до різних видів діяльності.

3. Забезпечення повноцінного психологічного розвитку дитини:

а) формування психологічного базису для розвитку вищих психічних функцій(ВПФ):

- забезпечення повноцінного фізичного розвитку, оздоровлення організму,

- корекція недоліків в руховій сфері,

- розвиток загальної і дрібної моторики,

- формування почуття ритму,

- складання умов для повноцінної міжаналізаторної взаємодії через системі спеціальних ігор і вправ,

б) цілеспрямоване формування ВПФ:

- розвиток сенсорно-перцептивної діяльності і формування еталоних уявлень,

- формування мисленнєвої діяльності паралельно з розвитком мовлення (мисленнєвої активності, нічних форм мислення, мислення операційне, контрольно-понятійне мислення, елементарного умозаключного мислення),

- розвиток розумових здібностей завдяки оволодінню діями заміщення і наочного моделювання в різних видах діяльності,

- розвиток творчих здібностей.

4. Формування провідних орієнтовно-операційних і регуляційних видів діяльності, їх мотиваційних компонентів:

- всебічний розвиток предметно-практичної діяльності(ППД),

- цілеспрямоване формування ігрової діяльності,

- формування передумов оволодіння навчальною діяльністю.

5. Корекція недоліків в емоційно-вольовій сфері:

- формування здатності до вольових зусиль довільної регуляції поведінки,

- запобігання і подолання негативних якостей формуючого характеру, попередження і виправлення афективних, негативних, аутичних проявів, відхилень у поведінці.

6. Подолання недоліків у мовленнєвому розвитку:

- цілеспрямоване формування мовленнєвих функцій,

- розвиток словесної регуляції дій,

- формування механізмів оволодіння зв’язним мовленням,

- оволодіння компонентами язикової системи,

- формування передумов щодо оволодіння писемними навичками, навичками читання.

7. Формування комунікативної діяльності:

- забезпечення емоційних контактів з дорослими і однолітками,

- формування механізмів психологічних адаптації в колективі однолітків, формування повноцінних міжособистісних зв’язків.

Організація навчання і виховання дітей із ЗПР в діагностичних групах враховує складність психологічної структури ЗПР. Успіх засвоєння програми залежить від того, наскільки ефективним є корекційно-розвиваючий вплив. До сьогодення, в програмах д/с основна увага приділялась освітнім завданням, але спочатку слід сформувати психологічні механізми для засвоєння знань, психологічний базіс для розвитку мислення і мовлення, скласти умови для формування вікових новоутворень в психіці. Педагог-дефектолог повинен бачити перспективу розвитку кожної окремої дитини, відібрати і поєднати освітні, корекційні і розвиваючі завдання. Провідним спеціалістом групи є вчитель-дефектолог, але в групі є 2 вихователя, є вчитель – логопед.

Режим дня і занять організовується з врахуванням вікових, типологічних і індивідуальних особливостей дітей групи. Діти із ЗПР не можуть оволодіти навчальним матеріалом на фронтальних заняттях. Тому групу ділять на 2 підгрупи з урахуванням психічного розвитку (ПР) і сформованості запасу знань, можливе проведення індивідуальних занять (різке зниження працездатності).

Дефектолог проводить заняття з ознайомлення з навколишнім світом і розвитку мовлення, навчання грамоти і формування елементарних уявлень.

Вихователь працює за вказівкою дефектолога, індивідуально над розвитком уваги, пам’яті, сприймання, мислення, фонематичного слуху, закріплює вміння і навички дітей, проводе музичні, фізичні, ритмічні заняття.