Одеський національний медичний університет
Лекція Особливості травматології дитячого віку
(для студентів 5 курсу)
Лекція затверджена
На методичній нараді кафедри
__/____________/20___
Протокол №
Завідувач кафедри ___________проф. Лосєв О.О.
Лекція перезатверджена
На методичній нараді кафедри
__/____________/20___
Протокол №
Завідувач кафедри ___________проф. Лосєв О.О.
Лекція перезатверджена
На методичній нараді кафедри
__/____________/20___
Протокол №
Завідувач кафедри ___________проф. Лосєв О.О.
Одеса
Лекция: ОСОБЛИВОСТІ ТРАВМАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ.
Актуальність: Травматологія дитячого віку — наука про ушкодження у дітей. Під ушкодженням розуміють раптову дію на організм чинника зовнішнього середовища, який порушує анатомічну цілість тканини та фізіологічні процеси, що перебігають. Ушкодження у дітей досить часті. Вони становлять 30 % від усієї хірургічної патології дитячого віку.
МЕТА: удосконалити знання студентів про сучасні підходи трактування патогенезу до критеріїв клініко-параклінічної діагностики, та принципів лікування травматичних ушкоджень у дітей.
Навчальна
Студенти 5 курсу повинні знати причини та механізми травматичних ушкоджень у дітей, їх клінічний перебіг, симптоми, диагностичні методи та методи лікування дітей з травмою, провести диференційну діагностику з іншими захворюваннями.
Виховна:
В результаті лекції студент повинен знати підходи лікування травматичних уражень у дітей, які базуются на основних принципах діагностики ти лікування національної школи педіатричної хірургії.
Структура лекції
№ |
Основні частини лекції |
Цілі |
Тип лекції, зміст лекції |
Час |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 2 |
Підготовча частина Навчальні цілі презентації Формування позитивної мотивації |
|
|
5 % |
3 4
5
6 |
Основна частина Види травматизму Класифікація, причини, механізм переломів у дітей. Поняття про допустимий зсув, недопустимий, методи лікування. Травма внутрішніх органів у дітей. |
II III
III
III |
Мультимедійна презентація |
85 % |
8 9 10 |
Заключна частина Підсумок лекції Питання студентів Завдання для самостійної роботи студентів. |
|
|
10 % |
Види травматизму
Дитячий вуличний травматизм
Найважчим виглядом травм є транспортним травматизм. Вивчення його показує, що найбільша кількість травм походить від автотранспорту. Причинами травм у дітей є:
1. Незнання правил вуличного руху.
2. Недостатній нагляд за дітьми з боку батьків.
3. Недисциплінована поведінка дітей на вулиці (порушення правив, гра на проїжджій частині, зіскок на ходу з тролейбуса, раптова поява перед транспортом, що йде, і так далі)
4. Несправність транспорту.
Вуличний травматизм.
Найчастіше зустрічається у дітей дошкільного віку. Травми на вулиці, не пов'язані з транспортом, бувають результатом витівок, ігор на пішохідній частині вулиць і доріг. Ці травми бувають не дуже важкими: удари, розтягування зв'язкового апарату, рідше вивихи, переломи. Причиною вуличного, нетранспортного травматизму є бездоглядність дітей, головним чином школярів в години дозвілля. Аналіз цих причин вказує на необхідність
проведення великої виховної роботи з дітьми, в цілях розвитку у них дисципліни і навиків правильної поведінки на вулиці.
Дорожньо-транспортний травматизм.
Став серйозною соціальною і медичною проблемою. У зв'язку з високою смертністю і великою інвалідністю його називають вбивцею №1. Далеко не завжди порушення, допущені дітьми усвідомлені. Бо батьки і педагоги не змогли правильно виховати, привчити до дисципліни, обережності, уваги, виучити правилам вуличного руху недостатньо показали особистий приклад правильної поведінки на вулицях.
Шкільний травматизм.
Це недисциплінованість дітей під час змін. Місцями випадків служать коридори, шкільний двір спортивний зал, майстерні. Вивчення причин травматизму в школах показує, що там де погана дисципліна в учнів, погано поставлена виховна робота.
Недостатній контроль за дітьми під час змін і при виході з школи. Відсутність чергових приводять до порушень дисципліни, а як слідство - до травм не лише у самих порушників, але і школярів, що оточують їх.
Спортивний травматизм.
Порівняно не високий у дітей шкільного віку. Причинами виникнення травм на уроці фізкультури є: недостатня страховка на уроках фізкультури при виконанні складних вправ на снарядах, з - за поганого стану з інвентарю і устаткування, непристосованості приміщень під фізкультурні заняття і так далі.
Травматологія дитячого віку має деякі особливості, які істотно відрізняють її від травматології дорослих. Насамперед, це особливості структури дитячого травматизму, тобто обставин і чинників травм. Розрізняють такі види дитячого травматизму: шкільний (тотожний виробничому травматизму у дорослих); спортивний; вуличний; побутовий; пологовий. У дітей 75 % випадків ушкоджень припадає на побутовий травматизм. У дорослих немає такого виду ушкоджень, як шкільні травми, а є виробничий травматизм. Пологовий травматизм трапляється під час пологів. У структурі пологового дитячого травматизму перше місце за частотою виявленості посідає черепно-мозкова травма; друге — переломи кінцівок, з них на частку ключиці припадає 50 %; третє — ушкодження периферичної нервової системи (парези, паралічі); четверте — спінальна травма; п’яте — ушкодження внутрішніх органів.
Другою особливістю травматології дитячого віку є кореляція причинно-наслідкових зв’язків ушкоджень із віком дитини. У новонароджених трапляються такі ушкодження, яких не буває у більш дорослих дітей. Наприклад, внаслідок проходження пологовими шляхами виникають кефалгематома (субперіостальна гематома), пологова пухлина (набряк підшкірно-жирової клітковини).
У дітей віком до 3 років переважає побутова травма, найчастіше — опіки, які у цьому віці становлять 30 %. У дошкільнят також переважає побутова травма, але вона здебільшого обумовлена падінням. У дітей шкільного віку з однаковою частотою трапляються побутова та вулична травми.
Третьою особливістю травматології дитячого віку є кореляція характеру ушкоджень із морфофункціональними особливостями. Наприклад, переломи по зоні росту (епіфізеолізи, апофізеолізи, метаепіфізеолізи) спостерігаються лише в дитячому віці, бо зони росту є і функціонують лише у дітей. Типові переломи діафізів кісток передпліччя, які порівнюють з надломленою вербовою гілкою (кутове зміщення уламків з частковою неперервністю кістки у зоні компресії) трапляється тільки у дітей, що обумовлено еластичністю кісток та окістя, внаслідок чого перелом є неповним.
Четверта особливість — кореляція проявів та перебігу ушкоджень із морфофункціональними особливостями дитини. Ця особливість характерна для усіх видів травм у дітей. Зокрема, внаслідок рясної васкуляризації ушкодження завжди супроводжуються значним набряком і гематомою; у зв’язку з незрілістю центральної нервової системи, рецепторного апарату у дітей часто спостерігається травматичний шок, а при значних опіках фаза опікового шоку скорочена.
П’ятою особливістю травматології дитячого віку є пріоритет ощадливих підходів у діагностиці й лікуванні. У дитини ніколи навмисно не виявляють такі симптоми переломів, як крепітація та патологічна рухливість; завжди при інших рівних умовах віддають перевагу консервативним методам лікування, а якщо й оперують, то використовують найменш травматичні способи.
Шоста особливість дитячої травматології — виникнення набутих вад розвитку внаслідок ушкодження незрілих структур. Таких наслідків при травмах у дорослих не буває. Тільки у дітей ушкодження зон росту може призвести у подальшому до порушення функції цих зон (повного або часткового), виникнення деформацій та вкорочень кінцівок й інвалідизації.