Досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:

• неточне описання ситуації чи ролі:

• відсутність в учня – актора готовності та бажання грати;

• у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:

- на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;

• не вистачає часу на добровільний вибір ролі;

• учні – актори забагато імпровізують, коли справа стосується фахових питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;

• мета навчання відходить на другий план, а рольова гра перетворюється на загальний атракціон;

• гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;

• викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;

• глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:

• учні – актори з розчаруванням переривають гру тощо.

Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами:

1. під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;

2. неголосно сміятися можна, але не висміювати акторі;

3. зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.

Функції викладача та учнів під час проведення рольової гри наведені нижче Таблиця 6

Метод «Рольова гра»
Функції викладача	Функції учня (учасника)
1 ) виконання ролі режисера; 2) підбадьорювання учнів – акторів; 3) координування дій акторів і глядачів; 4) спостереження за дотриманням правил та рамок гри; 5) скеровування та акцентування уваги глядачів на ті чи інші важливі моменти в рольовій грі.	1 ) виконання ролі актора чи глядача; самостійний аналіз своєї ролі; оцінювати свої спостереження та досвід акторів.

Для оцінки результатів рольової гри дуже важливі змістовна та фахова частини. Крім того, її учасники чимало привносять власних ідей, що підвищує якість обіграних ситуацій.

Дидактична (навчальна) гра - це гра за правилами, підпо рядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату (за М.В. Кларіним) [19, с. 90-123]. На відміну від ігрової діяльності цілеспрямована гра передбачає момент змагання. У 60-80 роках XX ст. у США поряд із грою у навчальний процес було включено імітаційне моделювання: ретельне дослідження реальної або імітованої ситуації з метою виявлення її конкретних і загальних якостей. Методика вивчення конкретних ситуацій., де головною особою є учень, була розроблена у Гарварді і застосовувалася у бізнес-школах, а пізніше у системі професійної освіти для навчання менеджменту. Модель навчального процесу, який ґрунтується на грі, вводить учнів в ігрове моделювання явищ, що вивчаються, та надає їм новий життєвий досвід.  Структура навчального процесу, який передбачає дидактичну гру, складається з 4 етапів:  1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, ос новні правила гри та її загальний хід.  2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.  3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз'яснює те, що незрозуміле.  4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри (що сподобалося; коли виникали труднощі; які ідеї з'явилися протягом гри). Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми.  Повноцінне розгортання навчального процесу, побудованого на дидактичній грі, передбачає від вчителя, який у процесі навчання виконує різні ролі, значного особистісно-професійного потенціалу. Атмосфера гри трансформує позицію вчителя, який балансує між ролями організатора, помічника і співучасника загальної дії. Він забезпечує тонку межу між ігровою дією, у яку втягнуті учні, і спе ціальною фіксацією навчально-пізнавальних результатів гри. Таким чином, використовуючи дидактичну гру у своїй педагогічній роботі, вчитель сам може виконувати такі функції:  Інструктора: допомагає учасникам гри зрозуміти правила (детальне інструктування учасників до самої гри може їх заплутати, тому його потрібно звести до мінімуму). Судді-рефері: контролює процес, не втручається в гру. Тренера: може надавати учасникам допомогу.  Ведучого: якщо попередні ролі були пов'язані з підготовкою та проведенням імітаційної гри, то ця роль належить до завершального етапу - обговорення.  Аналізуючи різні моделі навчання на основі гри, можна пред ставити їх загальну схему: