- •Тема 1. Поняття, система та загальні засади судової медицини
- •1. Предмет і завдання судової медицини
- •2. Правові, процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи
- •3. Об'єкти судово-медичної експертизи
- •4. Документація судово-медичної експертизи
- •Тема 2: Смерть і трупні зміни
- •2. Ранні трупні зміни та їх судово-медичне значення
- •3. Пізні трупні зміни і їхнє судово-медичне значення
- •Тема 3: Поняття про механічну травму
- •1. Загальні положення судово-медичної травматології.
- •2. Особливості ушкоджень тупими предметами, їхнє експертне значення.
- •3. Особливості ушкоджень гострими предметами, їхнє експертне значення.
- •1. Загальні положення судово-медичної травматології
- •2. Особливості ушкоджень від дії тупих предметів, їхнє експертне значення
- •3.Особливості ушкоджень гострими предметами, їхнє експертне значення.
- •4. Основні причини смерті при механічній травмі
- •Тема 4: Вогнепальні ушкодження
- •1. Загальні положення експертизи вогнепальних ушкоджень.
- •2. Класифікація вогнепальних ушкоджень та вогнепальної зброї.
- •3. Особливості вогнепальних ушкоджень.
3.Особливості ушкоджень гострими предметами, їхнє експертне значення.
Гострими предметами вважаються такі, травмуюча частина яких має гострий кінець, гострий край чи те й друге. На відміну від тупих предметів, гострі не відзначаються різноманітністю і класифікуються за механізмом дії. Вони поділяються на знаряддя:
а) колючі;
б) ріжучі;
в) рубаючі;
г) колюче-ріжучі;
ґ) пиляючі;
д) комбінованої дії.
Ушкодження, спричинені гострими предметами, відрізняються одне від одного залежно від глибини проникнення у тіло травмуючого знаряддя. Вони можуть бути поверхневі й глибокі. Це: подряпини, рани, вруби та розруби кісток.
Подряпини, спричинені гострими предметами, незалежно від форми й механізму дії останніх, не відрізняються між собою морфологічними ознаками. Власне, вони аналогічні саднам, лише лінійні та вужчі. Процес їх заживления такий самий, як і саден.
Інша річ - рани. Вони істотно залежать від знаряддя, яким спричинені. Найяскравіше це спостерігається при ушкодженнях, спричинених колючими предметами, які мають лише гострий кінець (шило) або й гостре лезо (ніж). Характер рани залежить від довжини травмуючого предмета та його поперечника.
За останніми параметрами колючі предмети поділяються на:
а) конічні (шило, голка, цвях);
б) плоскі (ножі, одно- чи двобічно гострі);
в) гранчасті (напилок, стилет);
г) невизначеної форми (ножиці, уламки скла).
Проникаючи у тіло, колюче знаряддя розсовує і розриває тканини боковими стінками. Ушкодження, що спричиняються такими предметами, називаються колотими. Колючі предмети, позбавлені ребер, розсовують тканини по ходу еластичних волокон, а ті, що мають гострі ребра, розривають тканини незалежно від ходу еластичних волокон.
Найбільш часта локалізація ушкоджень - на тулубі, рідше - на голові та інших частинах тіла. Форма і розміри ран на шкірі безпосередньо залежать від форми й поперечного розрізу знаряддя травми. Волосся навколо ран, як правило, не ушкоджується. Конічні та циліндричні предмети з гострими кінцями утворюють лінійні рани, які можуть, залежно від ходу м'язевих волокон, мати овальну чи веретеноподібну форму. При пораненні знаряддям з гранями вхідним отворам притаманні розрізи гострими ребрами або розриви шкіри. Таким чином утворюється зіркоподібна рана з променями, число яких відповідає кількості ребер. Ця закономірність зберігається до 5 ребер, після чого отвір за виглядом тотожний спричиненому циліндричним предметом. Глибина ранкового каналу більша від довжини і ширини рани на шкірі. При таких ушкодженнях внутрішня кровотеча значно більша, ніж зовнішня. На кістках утворюються дірчасті переломи, які часто мають форму поперечного розрізу предмета.
За ушкодженнями на шкірі, кістках і внутрішніх органах можна встановити вид гострого знаряддя, форму й розміри поперечного розрізу, кінцевої частини, довжину предмета - з глибини його занурення в тіло, напрям і кількість ударів.
Знаряддя, що мають тільки гострий край (лезо), називаються ріжучими, а ушкодження, ними заподіяні, - різаними.
Ріжучі предмети діють, розсікаючи тканини гострим краєм (лезом). Рани частіше локалізуються на шиї, відзначаються сильною зовнішньою кровотечею. Довжина рани значно більша від глибини і ширини. Юнці ран гострі з поверхневими надрізами шкіри. Численні надрізи вказують на кількість рухів клинка в рані. Стінки гладкі.
Ріжучий предмет може надсікати надкісницю, губчасту речовину і розсікти хрящ, залишаючи на стінках ушкодження сліди - траси.
Ушкодження дозволяють встановити вид гострого предмета, місце прикладання сили, по трасах виявити конкретний екземпляр ріжучого предмета.
Предмети, що мають гострий кінець і один чи два гострих края (леза), називаються колюче-ріжучими. За формою клинки підрозділяються на два типи: тип фінського ножа (гострий кінець і одне лезо) і тип кинджала (дво-гострий). Поперечний розріз фінського ножа має форму вузького клина, а кинджала - вузького витягнутого ромба. Ушкодження, спричинені колюче-ріжучими предметами, називаються колото-різаними. Найчастіша локалізація ушкоджень - тулуб, рідше - шия, кінцівки, голова. З боку леза кінець рани завжди гострий, можливо - з додатковим надрізом шкіри. З боку обушка кінець може бути різної форми, що залежить від товщини й форми першого: П-подібної, М-подібної, заокругленої, гострої. Глибина ранового каналу, як правило, відповідає довжині клинка на рівні занурення, а довжина рани шкіри без додаткових надрізів - ширині клинка на тому ж рівні. На плоских кістках і хрящах часто спостерігаються щілясті або щілясто-дірчасті переломи, причому на їх стінках можуть зберегтися траси.
По колото-різаних ушкодженнях можна встановити вид травмуючого гострого предмета, довжину, ширину й товщину клинка чи його частини, що була занурена в тіло, кількість лез у клинка, наявність обушка, форму кінцевої частини клинка, конкретний екземпляр колюче-ріжучого предмета (по трасах), кількість і напрямок ударів, орієнтацію частин клинка (обушка, леза) і його площини в момент занурення в тіло щодо поверхні тіла, уявити картину взаємного переміщення постраждалої людини та злочинця (по локалізації ушкоджень на одній чи різних поверхнях, по напрямках і довжині рани на шкірі і ранових каналів тощо).
Рубаючі знаряддя - предмети, що мають гострий край і велику масу. Рубані ушкодження найчастіше спричиняються сокирою. Механізм ушкодження - розсічення тканин з наступним їх розсовуванням. Разом з тим упор на «носок» чи «п'ятку» призводить до розриву тканин в ділянці відповідних кінців ран. Найчастіше на голові, рідше - на тулубі, шиї і кінцівках.
Форма ран шкіри, як правило, веретено- чи дужкоподібна. Ступінь зсаднення країв рани залежить від гостроти леза - чим гостріше, тим менше зсаднення. Рана шкіри, утворена дією тільки леза, має гострі кінці, але в разі упору на «носок» чи «п'ятку» цей кінець буде П- чи М-подібним. Стінки рубаних ран рівні. Довжина та глибина рани перевершують її ширину. Для ушкоджень трубчастих кісток характерні надруби, розруби та відруби. Надруби і розруби мають або обидва гострих кінці, або один гострий, а другий - П-подібний. Надруб - поверхневе, а розруб - глибоке ушкодження кістки. Відруб - повне відділення частини кістки. Стінки ушкоджень кісток і хрящів характеризуються наявністю слідів - трас. На плоских кістках спостерігаються надруби, а також подовжньо-дірчасті або клиноподібно-дірчасті та оскольчасті переломи. На їхніх стінках також можуть залишатися сліди - траси від дії леза рубаючого предмета.
Розміщення ран на обмеженій ділянці та їх паралельне розміщення свідчить, що взаємне місцеположення потерпілого і того, хто наносив ушкодження, у процесі травмування не мінялося.
Рублені ушкодження дають можливість установити вид травмуючого знаряддя, довжину його лез, наявність «носка» та «п'ятки», напрям дії, кількість ударів; орієнтацію в момент удару леза, «носка», площини клина відносно подовжньої осі тіла, наявність або відсутність факту взаємного переміщення нападаючого та потерпілого, можливість самоушкодження і навіть конкретний екземпляр травмуючого знаряддя.
Пиляючі знаряддя характеризуються наявністю зубців з гострим кінцем і двома короткими гострими краями. Ушкодження, що ними спричиняються,- пиляні. Прижиттєві ушкодження найчастіше утворюються від дії циркулярної пилки, а посмертні - від дії дворучної пилки, ножівки по дереву чи металу.
Пиляні рани при неповних розпилах мають довгасту форму з дрібнозазубленими краями, часто з одним або двома роздвоєними кінцями. При повному розділенні тулуба або кінцівки характер ушкоджень країв шкіри може зберігатися. На кістках розрізнюють надпили, розпили і відпили. Надпили з хвилястим розводом - дугоподібні, з простим розводом - роздвоєні у вигляді ластівчаного хвоста. Ширина жолоба, як правило, відповідає ширині розводу пилки. Поверхня відпилу завжди нерівна через велику кількість поверхневих валиків і борозенок, паралельних одне одному.
Пиляні ушкодження дають можливість встановити вид травмуючого гострого предмета, визначити його тип, ширину розводу, вишину зубців та крок пили.
Враховуючи можливості судово-медичної експертизи, слідство у справах про насильну смерть, причиною якої були ушкодження від дії гострих предметів, може запропонувати для вирішення такі запитання:
1. Що стало причиною смерті потерпілого?
2. Яким видом знаряддя нанесено ушкодження?
3. Чи не спричинено воно предметом, представленим на експертизу (кинджалом, ножем, долотом, сокирою, пил¬кою і т. ін.)?
4. Одним чи декількома предметами нанесені ушко¬дження?
5. Травми спричинені одно- чи багаторазовою дією?
6. Яка послідовність нанесення ушкоджень?
7. В якому напрямку діяв травмуючий предмет?
8. В якому положенні перебував потерпілий у момент отримання ушкоджень?
9. Яке можливе взаєморозташування потерпілого та нападника в момент нанесення ушкодження?
10. З якою силою нанесено удар (удари)?
11. Чи не міг потерпілий сам собі спричинити ушко¬дження, що були виявлені, чи вони нанесені іншою людиною?