3. Види статистичних угрупувань

Статистичне угрупування є одним з найважливіших методів обробки та аналізу статистичних даних, який полягає у розподілі сукупностей на групи за істотними для даного дослідження ознаками.

Групування - це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками [3].

Ознаки, за якими розподіляються на групи одиниці сукупності, що вивчається, називаються групувальними ознаками, або основою групування. Від правильного вибору групувальної ознаки (основи групування) залежать висновки, які отримують за результатами статистичного аналізу.

Використання статистичних групувань відбувається на практиці з додержанням відповідних методологічних вимог, а саме:

• проведення всебічного аналізу суті соціального явища для визначення типових рис та відмінностей;

• визначення істотних ознак, з урахуванням якісних характеристик сукупності, за якими буде проводитись статистичне групування;

• визначення інтервалів групування, які б дозволяли подібні одиниці сукупності об'єднувати в певні групи, а утворені групи суттєво відрізнялися б одна від одної.

У кожному конкретному випадку, при проведенні дослідження, обрання групувальної ознаки завжди повинно бути теоретично обґрунтовано. Саме на основі теоретичного аналізу соціально-правових явищ можна правильно визначити систему ознак.

Таким чином, вибір групувальної ознаки базується на попередньому аналізі кількості природи соціального явища, що дає можливість виявляти дійсний стан речей, розміри окремих груп сукупності, зв'язки між досліджувальними показниками тощо.

За допомогою методу статистичних групувань в аналітичній роботі та дослідженні вирішуються різні завдання.

З теорії статистики відомо, що до основних завдань, які вирішуються статистичними угрупуваннями, відносять:

• виділення соціально-економічних типів явищ шляхом поділу всієї сукупності на якісно однорідні групи;

• вивчення структури явища та структурних змін, що в ньому

відбуваються;

• виявлення та дослідження взаємозв'язків та залежностей між окремими ознаками явища.

Основне завдання статистичних групувань у правовій статистиці полягає у тому, щоб за їх допомогою дати найбільш повну та всебічну кількісно-якісну характеристику злочинності як соціального явища, особи злочинця, причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів, і на цій основі запропонувати профілактичні заходи щодо їх усунення, нейтралізації та локалізації.

При проведенні статистичного аналізу застосовують три види групувань: типологічні, структурні та аналітичні.

Типологічне угрупування полягає у розмежуванні соціально-економічних явищ (сукупності) на однорідні групи (типи) за істотними якісними ознаками.

Основною метою типологічного групування є відокремлення однієї групи явищ від іншої з урахуванням того, які типи явищ становлять зміст сукупності, що вивчається. У правовій статистиці цей вид групування використовується в аналітичній роботі органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції для дослідження злочинності, цивільно-правових спорів тощо.

При типологічному групуванні в разі підсумовування складових сукупності в якісно однорідні групи, ці групи повинні визначатися за суттєвими ознаками, на основі положень науки та норм закону, зокрема Кримінального кодексу України. Прикладом таких групувань у правовій статистиці можуть бути: розподіл злочинів на однорідні категорії відповідно до глав Особливої частини Кримінального кодексу; розподіл цивільно-правових спорів на їх види; засуджених за соціальним статусом, судимістю, видами покарання тощо[3].

Необхідність використання статистичного типологічного групування у правовій статистиці зумовлена, передусім, необхідністю узагальнення первинної статистичної інформації, наприклад про вчинені злочини, та подальшого одержання узагальнюючих показників, що характеризують розвиток такого соціального явища як злочинність.

Структурним (варіаційним) називається групування, яке характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною варіюючою (змінюючою) ознакою. Своєю метою вони ставлять встановлення структури типово однорідних груп. При цьому необхідно зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних саме метою дослідження, тоді як за формою вони повністю однакові.

Необхідно пам'ятати, що типологічні та структурні групування є описовими, тому за їх допомогою не можна пояснити причин зміни закономірностей в часі та просторі.

Завдання щодо установлення та дослідження зв'язків та залежності між двома або декількома ознаками явищ вирішується за допомогою аналітичних групувань. В їх основі лежить фактична ознака, причому кожна з виділених груп характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Прикладом аналітичного групування можуть бути також дані, що характеризують залежність таких двох соціальних явищ, як злочинність і пияцтво.

Таким чином, аналітичні групування дозволяють вивчити не тільки різноманітність зв'язків, а й простежити тісноту цих зв'язків між ознаками, що змінюються.

Залежно від складності явища, що вивчається, та завдань дослідження в основу статистичного групування може бути покладена одна або декілька ознак. А групування у зв'язку з цим поділяються на прості та складні.

Просте групування утворюється за однією ознакою (наприклад, розподіл засуджених осіб за віковими групами; на чоловіків та жінок; злочинів - за розділами Особливої частини Кримінального кодексу тощо).

Складне групування утворюється за двома або декількома ознаками. Якщо групи утворені за одною ознакою, поділяються на підгрупи за другою ознакою, тобто в основі групування лежать декілька ознак, взятих у комбінації, то таке групування називається комбінованим (розподіл осіб, які вчинили злочини за статевими та віковими ознаками; злочинів - за розділами та статтями Кримінального кодексу тощо). При цьому необхідно пам'ятати, що при вивченні впливу багатьох групувальних ознак застосування комбінаційних групувань стає неможливим, оскільки прояв закономірностей невілюється.

У кримінально-правовій статистиці виділяють, зазвичай, групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками, по регіонах і галузях народного господарства [3].

Кримінально-правові ознаки:

• за видами злочинів або статтями Кримінального кодексу України, що дає змогу визначити структуру злочинності, виявити ступінь поширеності певних видів злочинів, питому вагу кожного з них у загальній злочинності;

• за главами Кримінального кодексу України, що дає можливість одержати дані про кількість злочинів і засуджених за посягання проти власності, особи, порядку управління тощо;

• за ступенем тяжкості злочинів;

• співвідношенням корисливих, корисливо-насильницьких і насильницьких злочинів;

• за формою вини (умисні чи необережні).

Кримінологічні ознаки:

• за галузями господарства;

• за територіями (область, місто, село та ін.);

• за місцем вчинення злочину (побутова, вулична тощо);

• за часом вчинення (день тижня і година вчинення);

• рецидивна (повторність вчинення злочину);

• економічна;

• організована та ін.

Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, сімейний стан тощо.

Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) і галузями господарства дають можливість порівнювати рівень інтенсивності й поширеність злочинів по регіонах та сферах економіки.

Групування за часом вчинення злочину бажано проводити не по всіх злочинах, а тільки щодо тих, на які має вплив "сезонність" (так, зґвалтування, крадіжки, хуліганство), що дає можливість одержати необхідні дані для розробки відповідних запобіжних заходів.

Групування злочинців за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта, сімейний стан, соціальне походження) слід співвідносити з групуваннями населення, що проживає на певній території, за аналогічними ознаками. Це надасть можливість отримати правильне уявлення про поширеність злочинності в регіонах.

Розглядаючи роль статистичного групування у вивченні соціально-економічних явищ, необхідно зауважити, що воно є важливим методом дослідження та пізнання. Широкі практичні можливості у використанні статистичних групувань в аналітичній роботі правоохоронних органів виявляються в разі дослідження злочинності у взаємозв'язку з даними інших галузей статистики, наприклад економічної.