Тема 1.3. Виховання як складова цілісного педагогічного процесу Лекція 1.3.1. Сутність процесу виховання, його мета План

1. Педагогічна наука про виховання як цілеспрямований процес становлення

особистості.

2. Сутність і особливості процесу виховання.

3. Процес виховання як система.

4. Структура виховного процессу.

5. Конкретизація мети виховання.

6. Педагогічна взаємодія у вихованні.

7. Процес самовдосконалення особистості. Самовиховання, перевиховання. Вихованість як інтегральна властивість особистості, результат процессу виховання.

Література:

1. Акад. пед. наук України; / [Енциклопедія освіти / гол. ред. В.Г. Кремень]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Знання-Прес, 2004. – 445 с.

3. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996.

4. Регіональна Концепція виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2011-2015 роки, схвалена 28 січня 2011 року на крайових зборах директорів ЗНЗ.

5. Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник для студентів педагогічних закладів освіти. – К. : Академія, 2000. – 544 с.

Зміст лекції

Основні поняття і ключові слова: процес виховання, педагогічна взаємодія, сутність і особливості виховного процесу, наукові підходи до процесу виховання, структура процесу виховання, мета виховання, виховна ситуація, вихованість особистості, самовиховання, перевиховання.

1. Педагогічна наука про виховання як цілеспрямований процес становлення особистості.

У Законі України "Про освіту", Державній національній програмі "Освіта"("Україна XXI століття"), Регіональній Концепції виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2011-2015 роки підкреслюється, що реалізація виховних функцій здійснюється в системі навчально-виховної діяльності вчителя. Важливе місце в цій системі посідає урочна, позаурочна та позашкільна виховна діяльність, спрямована на гармонійний розвиток творчої особистості школяра з високою духовністю та глибокою внутрішньою культурою.

Під вихованням у Регіональній Концепції виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2011-2015 роки розуміється органічно пов'язана з навчанням цілеспрямована і систематична діяльність у навчальних закладах, орієнтована як на формування соціально-значущих якостей, установок і цінностей орієнтації особи, так і на створення сприятливих умов для гармонійного духовного, інтелектуального і фізичного розвитку, самовдосконалення, творчої самореалізації особистості майбутнього громадянина.

В багатьох сучасних наукових працях, педагогічних і психологічних словниках, посібниках під вихованням розуміється:

• цілеспрямоване створення умов для розвитку і саморозвитку людини (Баранов С.П., Гончаренко С.І., Петровський А.В., Ярошевський М.Я. та ін.);

• управління процесом розвитку (формування) особистості шляхом створення необхідних для цього умов (Бєлова В.В., Ільїна Т.А., Коваль М.В., Рувінський Л.І., Фіцула М.М. та ін.);

• головним системоутворюючим елементом пропонується педагогічна взаємодія (Бех І.Д., Воробйов Г.Г., Киричук О.В., Кондрашова Л.В.,Курлянд З.Н., Харламов І.Ф та ін.).

Так, в Українському педагогічному словнику С.Гончаренка пропонується таке визначення виховання:

“Виховання – процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законом суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів”.

Основними напрямками виховання пропонуються такі, як художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчій, еколого-натуралістичний, науково-технічний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, патріотичний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний.

Виховання – це головне родове поняття педагогіки як емпіричної і теоретичної науки, від якої походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний педагогічний процес, освіта і навчання, саморозвиток особистості.

Виховна робота, що проводиться в позаурочний час, доповнює і поглиблює виховання, яке здійснюється у процесі навчання. Для визначення цієї роботи в педагогічній літературі використовують низку термінів: “позаурочна”, “позанавчальна”, “позакласна”, “позашкільна робота”. Інколи у практиці зустрічається протиріччя у використанні означених термінів. Спробуємо з’ясувати ці поняття.

В Українському педагогічному словнику зазначається, що позакласна робота у школі організовується і проводиться в позаурочний час органами дитячого самоврядування за активною допомогою і при тактичному керівництві з боку педагогічного колективу, особливо класних керівників, вихователів, педагогів-організаторів позакласної і позашкільної роботи.

Б.С.Кобзар використовує термін позанавчальна виховна діяльність, під якою він розуміє складову професійно-педагогічної діяльності педагога. На його думку, це “цілеспрямована навчально-виховна робота зі школярами, що її організують і здійснюють вчителі, вихователі в різних школах в позаурочний час”.

Позакласну роботу розглядають як один з основних шляхів у здійсненні різних напрямків виховання, як підсистему загального виховного процесу в сучасній школі. І.А.Підласий підкреслює, що практична реалізація принципу єдності виховних впливів вимагає створення єдиної системи виховання як під час занять, так і в позаурочний час.

Виховання, за І.Ф.Харламовим, здійснюється у системі навчальних занять і позакласної роботи. Всебічному, гармонійному розвитку особистості повинні сприяти різноманітні форми позакласної навчально-виховної роботи, які тією чи іншою мірою сприяють розумовому, моральному та естетичному вихованню учнів, виявленню і розвитку їхніх творчих здібностей.

Народна педагогіка про зміст виховання: “Праця –душа всього життя”, “Розум – найбільше багатство”, “Мораль чиста – краще всякого намиста”, “За рідний край – хоч помирай”, “Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили набиратися”, “Нема щастя без здоров’я», «Хата хоч і бідненька, але чиста й чепурненька, тому й гарна та веселенька» тощо.