2. Рівні менеджменту.

Хоча всі управлінці мають визначене місце і виконують певні функції, це не свідчить про те, що всі вони займаються виконанням однакової роботи. Управлінська праця теж розподіляється. Одна з форм такого розподілу має горизонтальний характер: розміщення конкретних керівників по окремих підрозділах (фінансовий відділ, виробничий відділ, служба маркетингу тощо).

Горизонтально розподілена управлінська робота повинна бути скоординована, щоб організація мала можливість досягти успіху у своїй діяльності. Такий вертикальний розподіл праці підлеглих, а вони, в свою чергу, власних підлеглих, до стадії фізичних виробників про­дукції або осіб, що надають послуги, створює в результаті рівні управ­ління.

Кожна організація має свою певну кількість рівнів управління -наприклад, римська католицька церква, що нараховує мільйони членів, має лише чотири рівні між Римським Папою і священиком, а у військовому полку, кількістю 1000 осіб, між генералом та рядовим - 15 ступенів градації.

Та попри залежність від того, скільки існує ступенів управління, керівників розподіляють на три категорії з точки зору виконання функцій. Назви цих рівнів: технічний, адміністративний та рівень соціальних структур (інституційний).

Особи, що діють на технічному рівні - нижчі ланки управління: керівники підвідділів, бригад, майстри та інші аналогічні їм за рангом управлінські кадри) займаються поточ­ними операціями та діями, необхідними для забезпечення ефективної роботи без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг.

Керівники на адміністративному рівні - середня ланка управління: керівники управлінь і самостійних відділів займаються управлінням і координацією всередині орга­нізації, вони узгоджують різноманітні форми діяльності і зусилля різних підрозділів організації.

Керівники на інституційному рівні - вища керівна ланка: генеральний директор та інші члени правління) займаються в основному виробленням довгострокових (перспектив­них) планів, формулюванням завдань, адаптацією організації до різних змін, управлінням відносинами між організацією і зовнішнім середо­вищем, а також суспільством, у якому існує і функціонує дана орга­нізація.

Талькот Парсонс зазначає, що "в організаційному контексті керівництво може розглядатися на трьох рівнях відповідальності та контролю (рис.1.1), а саме: технічному, адміністративному та інституційному". Рис. 1.1 відображає співвідношення між цими рівнями і концепцією рівнів управління.

Рис. 1.1. Два способи подання рівнів управління

Керівники низової ланки - молодші начальники - це орга­нізаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над робітниками та іншими працівниками (не управлінцями), здійснюють контроль за ви­конанням виробничих завдань і забезпечують інформацією керівників вищих ланок. Вони відповідальні за використання виділених їм ресурсів, сировини та обладнання.

Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу молодших начальників. Вони визначають проблеми, починають обго­ворення, рекомендують дії, розробляють творчі пропозиції, готують інформацію для рішень, що приймаються керівниками вищої ланки і передають ці рішення в технологічно Зручній формі як конкретні зав­дання низовим лінійним керівникам.

Керівники вищої ланки - як правило, один або кілька людей - . відповідальні за прийняття найважливіших рішень для організації у цілому. Робота вищого керівника не має чіткого завершення."

Успішність діяльності менеджера залежить від рівня управ­лінської майстерності (досвіду), якою вони володіють. Ця майстер­ність може бути згрупована у сім категорій:

1. Концептуальна майстерність - здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації, уявляти повну картину.

2. Майстерність ухвалення рішень - вміння обирати найкращий з двох чи більше альтернативних варіантів.

3. Мистецтво аналітика - талант правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки та засобів, діагностика проблем і передбачення розвитку ситуації.

4. Адміністративна майстерність - спроможність виконувати предписані організаційні обов'язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету, координувати інформаційний потік.

5. Комунікаційне мистецтво - вміння логічно і доступно передавати свої ідеї та погляди іншим як усно, так і письмово.

6. Психологічна майстерність - здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий мікроклімат.

7. Технічна майстерність передбачає особливу компетенцію для виконання завдань.

Рівні управління утворюють конструкцію організаційної струк­тури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна управлінська ланка займає своє чітко визначене місце і виконує предписані функції.

Сучасні потужні концерни характеризуються чотириступеневою структурою рівнів управління (між вищою адміністрацією фірми та адміністрацією виробничих підрозділів формується адміністрація ви­робничих груп, яка здійснює безпосереднє управління діяльністю виробничих відділів (рис. 1. 2).

Рис. 1.2. Рівні управління в концернах та на великих фірмах

Основою відокремлення управлінських ланок є визначення кола питань, які повинні вирішуватися на різних рівнях управління. Так, наприклад, при чотириступеневій структурі вищий рівень управління визначає загальну політику фірми, другий рівень здійснює розпоряд­ницькі та координаційні функції, на третьому рівні функціональні служби розробляють рекомендації, четвертий рівень - виконавчий.