Технологія різьблення

Для виконання гуцульського різьблення робоче місце – верстак або стіл, де зберігається інструмент, пристрої, добре освітлене природно або штучно. Для гуцульського різьблення та інкрустації використовують переважно тверді породи дерев – груша, бук, клен. Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з’єднання прямим відкритим шипом, на відкритий «ластівчин хвіст» і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватися після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, ярунка, реймуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.

Елементи та мотиви орнаменту:

В орнаментиці використовуються стародавні знаки «сонечко», «зірочки»; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних форм: «дерева», «колоски» - мотиви неживих предметів. Залежно від характеру різьблення елементи та складні з них мотиви можна поділити на чотири групи, які виконуються:

1. Гравіруванням або контурним різьбленням: лінії, «сходинки», «кривульки», «січені зубці», кільчасте письмо»;

2. Плоским тригранно-виїмчастим різьбленням і заглибленням, основними мотивами орнаменту, як «зірочка», «сливка». «кривульки»;

3. Нігтеподібним різьбленням : «жолобки», «копитця», «заячі вушка», «гадючка»;

4. Колом з’єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з окремих елементів орнаменту: “ружа». «косиця», «кочело», «сонечко».

Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях. Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а круглих – ритмічно. Композиція – індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.

Інкрустація

Інкрустація – один із видів дерев’яної мозаїки по дереву. Інкрустація на Гуцульщині називають інтарсію, що походить від слова «intarsio» - врізати, тобто заглиблювати у фон. Це якраз те, що відповідає гуцульській інкрустації, тому далі про інтарсію ми будемо говорити як про інкрустацію.

Про інтарсію (викладанням деревом по дереву) відомо ще з глибокої давнини. На Україні знайдено стародавні дерев’яні пам’ятки , прикрашені інтарсією, що відносяться до V ст. до н.е., зокрема, це Керченський саркофаг, що зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Високого розвитку інтарсія досягла в Італії в XV-XVI ст., а пізніше у Франції, де окремі види дерев’яної мозаїки дістали назву відомих майстрів, як, наприклад, техніка Булля, який заснував цілу щколу дерев’яної мозаїки.

У другій половині XVIII століття техніка інкрустації поширилася на Україну, в Росію, на Кавказ і далі.

На Україні в XIX – початок XX ст..інкрустація найбільше була розвинута в західних областях і, зокрема, в Косівському районі Івано-Франківській області.

Техніка інкрустації полягає в тому, що на підготовленому виробі розмічують орнамент. Різцями зарубують по контуру розмічені елементи. За допомогою вибирачів вибирають гнізда, які формою відповідають майбутнім елементам. За формою гнізд вирізають вставки із форніру. Форнір – це тоненькі пластинки дерева завтовшки 2,5-3 мм, нарізані з підібраного за кольором матеріалу дерева. Матеріал для пластинок бажано підбирати з тієї самої породи, що й виготовлений виріб.Якщо з явора – то яворові, якщо з груші – то грушеві. Це втому випадку, коли форнір підфарбовуємо. Пластинки нарізують в радіальному напрямку, тоді вони краще просочуються фарбою під час проварювання, легко обробляються. Окрім Чорного підфарбованого форніру, для інкрустації бажано вживати природний колір деревини: червону грушу, коричневу сливу, білий явір, яблуню та інші породи. Виконана з природних вставок інкрустація довго зберігає початковий колір.

Інкрустація може виконуватись не тільки дерев’яними вставками, а й металом, перламутром, бісером та іншими матеріалами, кожен з яких має свої технологічні особливості.