Сырная Гистология

t.me/rapeture

Зубна пластинка та зубна брунька – початкова стадія розвитку зубного зачатка (6-й тиждень).

Всередині бруньки утворюється порожнина, що дає початок пульпі емалевого органу

Наступна стадія – стадія шолома (або «шапочки», 8-й тиждень) – відбувається інвагінація епітелію всередину бруньки, форма бруньки стає увігнутою.

Наступна стадія – стадія дзвона (3-й місяць) – формується емалевий орган

Емалевий орган має наступні структури:

•Внутрішній епітелій

•Зовнішній епітелій

•Пульпа емалевого органу

Виріст мезенхіми всередині емалевого органу, оточений внутрішнім епітелієм – зубний сосочок

Ущільнена мезенхіма, що оточує емалевий орган – зубний мішечок Клітини внутрішнього епітелію емалевого органу диференціюються у

енамелобласти, які синтезують емаль зуба Клітини зовнішнього епітелію емалевого органу та пульпа емалевого

органу формують кутикулу зуба, яка стирається після прорізування зуба. Клітини зубного сосочка дають початок дентину та пульпі зуба Периферійні клітини зубного сосочка, що прилягають до енамелобластів

(внутрішнього епітелію емалевого органа), диференціюються у одонтобласти, які синтезують дентин

Центральні клітини зубного сосочка формують пульпу зуба Зубний мішечок формує цемент та періодонт

Мезенхіма, що оточує емалевий орган, формує кістку зубних альвеол На зубній пластинці формуються додаткові зубні бруньки – зачатки

постійних зубів

33. Спеціальна гістологія. Травна система.*Організація органів травної системи. Загальна морфофункціональна характеристика травної трубки: відділи, оболонки, функції. Будова стінки травного каналу – тканий склад оболонок. Особливості тканинного складу в різних відділах травної трубки, функціональне значення.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

У стінці травної трубки розрізняють слизову оболонку з під слизовою основою, м'язову і зовнішню оболонки

t.me/rapeture

Слизова оболонка вистилає травний канал зсередини. Вона складається з епітеліальної, власної та м'язово; пластинок (остання відсутня у ротовій порожнині).

Під слизовою оболонкою залягає утворена пухкою сполучною тканиною підслизова основа; остання відсутня у ділянці ясен, шовної та крайової зон твердого піднебіння, на спинці язика, що обумовлює незміщуваність слизової оболонки відносно глибше розташованих тканин.

Назовні від підслизової основи лежить м'язова оболонка. У стінці ротової порожнини, глотці, верхній третині стравоходу і термінальній частині прямої кишки м'язова оболонка представлена посмугованою скелетною м’язовою тканиною; у середньому відділі стравоходу поєднуються посмуговані і гладкі м'язи; у нижньому відділі стравоходу, шлунка та кишечника м'язова оболонка представлена виключно гладкою м'язовою тканиною.

Зовнішня оболонка, яка представлена лише сполучною тканиною, має назву адвентиційної; якщо ж поверхня сполучної тканини вкрита шаром мезотелію, така зовнішня оболонка отримала назву серозної. Адвентиційна оболонка вкриває більшу частину переднього (над діафрагмою) та заднього відділів травного каналу; серозна оболонка вистилає розташований у черевній порожнині середній відділ травного каналу.

Внутрішня поверхня травного каналу може бути гладкою (щока) або утворювати специфічний рельєф, як-от сосочки язика, складки стравоходу; складки, поля та ямки шлунка; складки, ворсинки та крипти кишечника. Рельєф слизової зумовлений наявністю м'язової пластинки і товщиною підслизової основи

t.me/rapeture

**Слизова оболонка: пластинки, тканини, рельєф і особливості будови слизової облонки в різних відділах травної системи.

Залежно від функціонального призначення того чи іншого відділу травного каналу змінюється характер епітеліального покриву його слизової оболонки: багатошаровий плоский епітелій ротової порожнини, глотки та стравоходу змінюється на одношаровий призматичний у шлунку, на одношаровий стовпчастий у тонкій і товстій кишці, який у термінальному сегменті прямої кишки заміщається спочатку багатошаровим стовпчастим, а відтак - багатошаровим плоским

***Джерела розвитку і ембріогенез органів травної трубки.

Таким чином, відділи кишкової трубки відповідають ембріональним джерелам їх епітелію:

Епітелій переднього відділу розвивається із ектодерми (ротова бухта – стомодеум);

Епітелій середнього відділу розвивається із ентодерми;

Епітелій заднього відділу розвивається із ектодерми (анальна бухта – проктодеум).

Вийняток – стравохід: відноситься до переднього відділу, але розвивається із ентодерми

Зі спланхнотому формується мезотелій – епітелій серозної оболонки – очеревини.

t.me/rapeture

Із мезенхіми формуються: власна та м’язова пластинки слизової, підслизова, м’язова, адвентиційна оболонки та сполучна тканина серозної оболонки.

Таким чином, епітелій кишкової трубки розвивається або із ектодерми (передній і задній відділи), або із ентодерми (середній відділ).

Решта структур кишкової трубки розвиваються із мезодерми: із мезенхіми або із спланхнотому.

34. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальна характеристика переднього відділу травної трубки. Бічні стінки ротової порожнини: загальний план та особливості будови.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки

Передня стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини,

діафрагма рота - їїдном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби

**Щока: шари, зони слизової оболонки, особливості будови проміжної зони. Будова підслизової оболонки щоки та розташування жирового тіла.

Основа щоки (лат. Ьисса) утворена посмугованою м'язовою тканиною; зовні щока вкрита шкірою, а з боку присінка рота - слизовою оболонкою вистильного типу.

У слизовій оболонці щоки розрізняють три зони: верхню - максилярну, нижню - мандибулярну і середню - проміжну. Структурна організація максилярної і мандибулярної зон подібна до будови слизової частини губи. Підслизова основа тут добре виражена, що забезпечує зміщуваність слизової оболонки при механічних навантаженнях.

t.me/rapeture

Упідслизовій основі, перед м'язами щоки, залягають кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз слизово-білкового типу. Кілька щічних слинних залоз більшого розміру, секреторні відділи яких локалізуються навколо дистальних сегментів проток привушних залоз, а протоки впадають у ротову порожнину на рівні третіх молярів (великих корінних зубів), отримали назву залоз молярів.

Середня (проміжна) зона щоки тягнеться від кута рота до гілки нижньої щелепи по лінії змикання зубів. Епітелій цієї зони - багатошаровий плоский зроговілий; слинні залози тут відсутні; зустрічаються поодинокі сальні залози. Ця зона відповідає зоні зрощення між мандибулярними і максилярним відростками при формуванні ротового отвору зародка (так звана зона шва).

Упостембріональному періоді іммобілізація (знерухомлення) слизової оболонки цієї ділянки запобігає травматизації щоки при жуванні. Між посмугованими м'язами щоки містяться значні скупчення жирової клітковини, які отримали назву жирового тіла щоки.

Функцію цього утвору пов'язують з жуванням і ковтанням, особливо у дитячому віці, коли відносний вміст жирового компонента у складі щік набуває максимального розвитку. У дорослих жирове тіло щоки зберігається у дещо редукованому вигляді; вважають, що воно має певний регуляторний вплив на скорочення жувальних м'язів, а також захищає лицеві м'язи від механічних ушкоджень

***Ембріональні джерела розвитку лицьового черепа, глотковий апарат зародка, його участь у формуванні обличчя, джерела формування губ і щік. Вади розвитку.

Ротова порожнина і лице розвиваються з ектодерми, ендодерми і мезенхіми, зокрема, ектомезенхіми зародка. Остання є похідною нервового гребеня, клітини якого витісняють мезенхіму між переднім відділом нервової трубки і верхньою стінкою ротової ямки. Первинна ротова порожнина утворюється при сполученні ротової ямки зародка з первинною киш кою внаслідок перфорації глоткової мембрани приблизно на 26-ту добу ембріогенезу; внаслідок цього тут поєднуються епітеліальні зачатки ектодермального й ендодермального походження.

Дефінітивна (остаточна) ротова порожнина утворюється у два етапи. На п'ятому тижні ембріогенезу, після зрощення медіальних носових відростків, утворюється первинне піднебіння, яке має трикутну форму. Первинна носова порожнина (первинні хоани) утворюється в результаті поглиблення і прориву носових ямок. На шостому-сьомому тижнях ембріогенезу на внутрішній поверхні верхньої щелепи утворюються піднебінні відростки, які спочатку спрямовані похило донизу. На восьмому тижні внаслідок подальшого розвитку нижньої щелепи та збільшення розмірів ротової порожнини язик опускається, піднебінні відростки займають горизонтальне положення. На 11-12 тижні вони зростаються між собою, з первинним піднебінням і носовою перегородкою, яка

t.me/rapeture

росте згори і є похідним лобового відростка. Таким чином формуються дефінітивні піднебіння, ротова і носова порожнини

Формування лиця. На четвертому тижні розвитку вхід у ротову ямку зародка має вигляд щілини, обмеженої п'ятьма відростками: згори в центрі - лобовий відросток, згори з боків - верхньощелепні відростки, знизу - піднижньощелепні відростки. На п'ятому тижні в латеральних частинах лобового відростка утворюються дві нюхових ямки, що оточені валкоподібними потовщеннями - медіальними і латеральними носовими відростками. На шостому тижні медіальні носові відростки швидко ростуть вниз, зростаються один з одним і до 10-го тижня ембріогенезу утворюють спинку носа, середню частину верхньої щелепи і середню частину верхньої губи

У той же період латеральні носові відростки зростаються з верхньощелепними, утворюючи крила носа та носо-сльозовий канал. Верхні щелепи і латеральні частини верхньої губи формуються з верхньощелепних відростків. Нижня щелепа і нижня губа утворюються в результаті зрощення нижньощелепних відростків. Між латеральними відділами лобового відростка і верхньощелепними відростками закладаються зачатки очей. Після опущення носових відростків вони переміщаються у медіальному напрямку на передню поверхню лиця. Зовнішнє вухо утворюється шляхом зрощення слухових горбків першої глоткової щілини.

При формуванні лиця і порожнини рота можливе виникнення низки вад розвитку: (1) при незрощенні медіальних носових відростків - медіальні розщелини верхньої губи, носа, твердого піднебіння; (2) при незрощенні медіальних носових і верхньощелепних відростків - латеральні розщелини верхньої губи, твердого піднебіння; (В) при незрощенні латеральних носових і верхньощелепних відростків - дефекти носо-сльозового каналу різного ступеня вираженості; (4) при незрощенні піднебінних відростків верньої щелепи - дистальна розщелина твердого піднебіння; (5) при надмір швидкому підйомі піднебінних відростків верньої щелепи - "готичне піднебіння"; (6) при незрощенні мандибулярних відростків - розщелина нижньої губи; (7) при порушенні зрощення верхньо- і нижньощелепних відростків - макроабо мікростомія. Можливі також порушення міграції зачатків очей і зовнішнього вуха.

35. Спеціальна гістологія. Травна система. *Відділи травної трубки.

Тканинний склад оболонок шлунка, будова слизової оболонки.

Слизова оболонка шлунка - вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм, клітини якого виробляють слизовий секрет і тому отримали назву поверхневих мукоцитів. Другим важливим продуктом секреторної діяльності цих клітин є іони бікарбонату. У фізіологічних умовах поверхня слизової оболонки шлунка вкрита захисним бар'єром, який містить густий слиз та іони бікарбонату, що

t.me/rapeture

забезпечують локальну нейтралізацію кислих компонентів шлункового соку і захист слизової оболонки від самоперетравлювання.

Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Латеральні плазматичні мембрани суміжних поверхневих мукоцитів сполучені замикальними і адгезивними контактами, які роблять епітеліальну пластинку слизової непроникною для шлункового вмісту.

Під епітелієм розміщена власна пластинка слизової оболонки, у якій містяться залози. Останні відповідно до локалізації отримали назву кардіальних, власних або пілоричних залоз. Найскладнішу будову мають власні залози, які розміщені в дні та тілі шлунка. Це прості трубчасті слабо розгалужені залози, у яких розрізняють перешийок, шийку та головну частину. До їхнього складу входить п'ять типів клітин, а саме: шийкові екзокриноцити (мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити

Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму

Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки

М'язова пластинка слизової оболонки шлунка побудована з трьох шарів гладких міоцитів: внутрішнього - циркулярного, зовнішнього - поздовжнього; третій середній шар - непостійний, гладкі міоцити у ньому маюті циркулярну орієнтацію. Підслизовий прошарок пред ставлений щільною неоформленою сполучною тканиною з добре розвиненими кров'яним та лімфатичним руслом Тут також розміщене мейснерівське нервове сплетення

**Особливості гістологічної будови дна шлунка: розташування, ямки, залози, м’язова оболонка.

Складки утворюються у порожньому органі за рахунок слизової оболонки та підслизового прошарку і, як правило, мають поздовжню орієнтацію; при заповненні органа вони розправляються, при цьому об'єм шлунка збільшується.

Ямки утворюються внаслідок вростання поверхневого епітелію у власну плас тинку слизової оболонки. Шлункові ямки найглибші у пілоричній частині, найменші - у кардіальній частині і мають середній розмір у дні та тілі шлунка

Шлункові залози

• Продукують шлунковий сік

t.me/rapeture

• Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Розрізняють:

•власні (фундальні) залози

•кардіальні

•пілоричні

Шлункові залози, за будовою – прості трубчасті нерозгалужені В залозі розрізняють:

•дно,

•тіло (секреторний відділ),

•шийку

•перешийок (вивідна протока)

Клітинний склад шлункової залози:

•Поверхневий мукоцит (виробляє слиз)

•Шийковий мукоцит (виробляє слиз, забезпечує регенерацію)

•Парієтальна клітина (виробляє соляну кислоту та внутрішній фактор Касла, який потрібен для всмоктування вітаміну В12)

•Головна клітина (виробляє пепсиноген та шлункову ліпазу)

•Ендокринна клітина (входить в склад APUD системи, виробляє гормони)

Ендокринні клітини шлунка

•Ентерохромаффінноподібні клітини (ECL-клітини) – виробляють гістамін,

•G-клітини (26 %) – виробляють гастрин

•D-клітини – виробляють соматостатин

***Характеристика і функції клітинного складу фундальних залоз.

t.me/rapeture

Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Апікальна плазмалема цих клітин утворює нечисленні короткі мікроворсинки; поверхневий глікокалікс забезпечує адгезію компонентів захисного слизового бар'єра. У базальній частині поверхневих мукоцитів міститься ядро, а також гранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, численні мітохондрії - тобто елементи, які забезпечують синтетичну і секреторну діяльність клітин

Шийкові екзокриноцити (шийкові мукоцити) локалізуються в ділянці перешийка та шийки залози. Будовою нагадують поверхневі мукоцити. В апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Продукований шийковими мукоцитами розчинний слиз долучається до хімус> і полегшує його просування уздовж травного каналу

Парієтальні екзокриноцити локалізуються головним чином у верхній половині власних залоз, і лише поодинокі клітини - біля основи залоз. продуктами їхньої синтетичної діяльності є соляна кислота (НСІ) та внутрішній (антианемічний) фактор Касла, необхідний для засвоєння вітаміну В12

Головні екзокриноцити складають переважну більшість клітинних елементів глибокої частини залози. В апікальній частині містять секреторні гранули, до складу яких входять профермент пепсиноген (неактивна форма пепсину), а також ферменти хімозин (ренін) і ліпаза. Пепсиноген під впливом соляної кислоти шлункового соку перетворюється на активну форму ферменту - пепсин, що каталізує гідроліз білків з утворенням пептидів

Ендокриноцити (апудоцити) шлунка належать до дисоційованої (дифузної) нейроендокринної системи організму. Характерною морфологічною ознакою ендокриноцитів, яка суттєво відрізняє їх від екзокриноцитів, є здатність накопичувати секреторні гранули головним чином у базальній частині клітини. Ендокриноцити шлунка продукують біологічно активні речовини гастрин та гістамін. Гастрин підсилює секрецію пепсиногену головними екзокриноцитами шлунка. Гормон грелін виділяється при

t.me/rapeture

порожньому шлунку: він модулює відчуття голоду, а також стимулює секрецію і моторику травної трубки, готуючи її до сприйняття їжі

36. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови і тканинний склад оболонок шлунка.

Стінка шлунка, подібно до інших сегментів травного каналу, включає слизову оболонку з підслизовим прошарком, м'язову та серозну оболонки.

Слизова оболонка шлунка - вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм, клітини якого виробляють слизовий секрет і тому отримали назву поверхневих мукоцитів. Другим важливим продуктом секреторної діяльності цих клітин є іони бікарбонату. У фізіологічних умовах поверхня слизової оболонки шлунка вкрита захисним бар'єром, який містить густий слиз та іони бікарбонату, що забезпечують локальну нейтралізацію кислих компонентів шлункового соку і захист слизової оболонки від самоперетравлювання.

Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Латеральні плазматичні мембрани суміжних поверхневих мукоцитів сполучені замикальними і адгезивними контактами, які роблять епітеліальну пластинку слизової непроникною для шлункового вмісту.

Під епітелієм розміщена власна пластинка слизової оболонки, у якій містяться залози. Останні відповідно до локалізації отримали назву кардіальних, власних або пілоричних залоз. Найскладнішу будову мають власні залози, які розміщені в дні та тілі шлунка. Це прості трубчасті слабо розгалужені залози, у яких розрізняють перешийок, шийку та головну частину. До їхнього складу входить п'ять типів клітин, а саме: шийкові екзокриноцити (мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити

Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму

Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки

М'язова пластинка слизової оболонки шлунка побудована з трьох шарів гладких міоцитів: внутрішнього - циркулярного, зовнішнього - поздовжнього; третій середній шар - непостійний, гладкі міоцити у ньому маюті циркулярну орієнтацію. Підслизовий прошарок пред ставлений щільною неоформленою сполучною тканиною з добре розвиненими кров'яним та лімфатичним руслом Тут також розміщене мейснерівське нервове сплетення