4. Завдання, що стосуються кваліфікації будь-яких злочинів, з урахуванням інститутів “стадії злочину”, “конкуренція кримінально-правових норм”, “множинність злочинів” Суб‘єкт вчинив (за епізодами):

1) незакінчений замах на умисне вбивство потерпілої під час зґвалтування (при цьому потерпілій було заподіяно ТТУ за ознакою спричинення психічної хвороби);

2) умисне вбивство потерпілої під час незакінченого замаху на її зґвалтування;

3) незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб під час вчинення розбою, при цьому один потерпілий загинув, а іншому було спричинено ТТУ.

Яка має бути проміжна та остаточна кваліфікація дій суб‘єкта з урахуванням всіх вчинених ним злочинів у наведеній послідовності (ЮФО можна не писати, але тоді необхідно при написанні ФК в межах проміжної кваліфікації вказати кваліфікуючі ознаки)? Навести правила кваліфікації, які мають бути використані при вирішенні завдання та (або) конкретні положення ППВСУ, які передбачають відповідні ситуації.

РІШЕННЯ

Загальна оцінка ситуації: має місце множинність злочинів, яку утворюють як злочини одного виду, так і злочини різних видів; при цьому наявні сукупність і повторність злочинів одного виду, сукупність злочинів як одного виду, так і різних видів; обидві форми множинності злочинів в тій чи іншій мірі впливають на кваліфікацію окремих з них; на кваліфікацію вчинених суб’єктом злочинів також впливають: а) стадії злочинів; б) так звана «трансформація» конкуренції частини і цілого в сукупність злочинів, а також конкуренція ЮСЗ одного виду з обтяжуючою та особливо обтяжуючою обставинами; в) особливості кваліфікації умисного вбивства з кількома різними обтяжуючими обставинами; г) особливості кваліфікації замаху на умисне вбивство двох або більше осіб; r) особливості кваліфікації кількох закінчених умисних вбивств при обтяжуючих обставинах та кількох замахів одного виду на такі вбивства.

Проміжна кваліфікація:

1) ч.3 ст.15, п.10 ч.2 ст.115 (поєднане із згвалтуванням); ч.4 ст.152 КК (особливо тяжкі наслідки – ОТН) КК;

2) п.п. 10, 13 ч.2 ст.115 (поєднане із згвалтуванням, «повторно»); ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 (ОТН, повторно) КК;

3) п.п. 6, 13 ч.2 ст.115 (з корисливих мотивів, “повторно”.); ч.3 ст.15, п.п. 1, 6, 13 ч.2 ст.115 (двох осіб, з корисливих мотивів, “повторно”); ч.4 ст.187 (поєднаний з заподіянням ТТУ) КК.

Остаточна кваліфікація:

ч.3 ст.15, п.п.1, 6, 10, 13 ч.2 ст.115; п.п. 6, 10, 13 ч. 2 ст. 115; ч.4 ст.152; ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 152; ч.4 ст.187 КК.

Обгрунтування проміжної кваліфікації (за епізодами):

1) а) кваліфікація епізоду здійснюється з урахуванням того особливого різновиду конкуренції частин і цілого, в якому частина, що сформульована в загальній формі, представляє в цілому діяння, яке у поєднанні з іншими обставинами відповідає складу більш тяжкого злочину, ніж злочин, передбачений цілим (ціле - ч. 4 ст. 152 КК, діяння, яке представлене у цілому ознаками «з застосуванням фізичного насильства», «ОТН» відповідає ЮСЗ, передбаченого ч.3 ст. 15, п.10 ч.2 ст.115 КК); за таких обставин відбувається так звана «трансформація» конкуренції частин і цілого у сукупність злочинів (конкретний правозастосовний орієнтир – абз.1 п.14 ППВСУ №2 від 7.02 2003 р.; загальний правозастосовний орієнтир – п.11 ППВСУ №7 від 4.06.2010 р.); б) заподіяння ТТУ при незакінченому замаху на умисне вбивтсво самостійної кваліфікації не одержує, оскільки охоплюється юридичним складом замаху на більш тяжкий злочин в межах єдиного родового об’єкту; водночас ТТУ є підставою для інкримінування кваліфікуючої ознаки “ОТН” при кваліфікації зґвалтування; в) на кваліфікацію злочинів вплинули їх стадії, зокрема, при кваліфікації незакінченого умисного вбивства має місце посилання у ФК на ч.3 ст.15 КК;

2) а) кваліфікація епізоду здійснюється з урахуванням такого самого, як і у першому епізоді, особливого різновиду конкуренції частин і цілого; щодо «трансформації» цього різновиду конкуренції частин і цілого у сукупність злочинів – див. обґрунтування у п.а) по першому епізоду; б) повторність злочинів враховується при кваліфікації зґвалтування - інкримінується обтяжуюча обставина "повторно" (вона зазначається лише в ЮФО – див. п. г); повторність злочинів враховується і при кваліфікації УВ – у ФК вказується п.13 ч.2 ст.115, а в ЮФО зазначається обтяжуюча обставина “особою, яка раніше вчинила умисне вбивство” (конкретні правозастосовні орієнтири: щодо зґвалтування – абз. 1 п. 6 ППВСУ №5 від 30.05.2008 р., щодо УВ – абз.2 п.17 ППВСУ №2 від 7.02.2003 р.); в) умисне вбивство містить декілька обтяжуючих обставин – в цьому разі у ФК вказуються відповідні пункти ч.2 ст.115 КК, що їх передбачають, а в ЮФО зазначаються формулювання, які їх позначають (конкретний правозастосовний орієнтир – п.18 ППВСУ №2 від 7.02.2003 р.); г) при кваліфікації незакінченого замаху на зґвалтування має місце конкуренція ЮСЗ одного виду з обтяжуючою та особливо обтяжуючою обставинами – діє правило, відповідно до якого у ФК вказується та частина статті Особливої частини КК, яка передбачає найбільш обтяжуючу обставину, а в ЮФО зазначаються і обтяжуюча, і особливо обтяжуюча обставини (конкретний правозастосовний орієнтир - абз.4 п.6 ППВСУ №5 від 30.05.2009 р.); г) на кваліфікацію злочинів вплинули їх стадії, зокрема, при кваліфікації зґвалтування здійснюється посилання на ч.3 ст.15 у ФК;

3) а) кваліфікація епізоду здійснюється з урахуванням такого самого, як і у попередніх епізодах, особливого різновиду конкуренції частини і цілого, який «трансформується» у сукупність злочинів – див. обґрунтування у п. а) по першому епізоду; при цьому відповідно до підходу, що склався в правозастосовній практиці України, при кваліфікації розбою інкримінується обтяжуюча обставина «поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ( конкретний правозастосовний орієнтир – абз. 3 п.10 ППВСУ №2 від 7.02.2003 р., абз.3 п.11 ППВСУ №10 від 6.11.2009 р.); б) щодо врахування повторності при кваліфікації УВ – див. обґрунтування в п. б) по другому епізоду; в) шодо кваліфікації УВ з кількома різними обтяжуючими обставинами – див. обґрунтування в п. в) по другому епізоду; г) щодо особливостей кваліфікації замаху на УВ двох осіб за наведених в епізоді обставин – відповідно до підходу, що склався в правозастосовній практиці України, ця кримінально-правова ситуація розглядається як сукупність злочинів: умисне вбивство особи, яка фактично була позбавлена життя, і закінчений чи незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб; з точки зору теорії кваліфікації злочинів такий підхід уявляється не зовсім коректним: якщо розглядати умисне вбивство двох або більше осіб як єдиний (одиничний) злочин, то спричинення смерті лише одній особі – за відсутності інших обтяжуючих обставин умисного вбивства – є не окремим злочином, а замахом на умисне вбивство двох осіб і воно має отримувати кваліфікацію саме як замах на більш тяжкий злочин; якщо ж таке спричинення смерті містить інші обтяжуючі обставини умисного вбивства, воно має розглядатися як закінчене умисне вбивство при обтяжуючих обставинах і додаткової кваліфікації як замах на умисне вбивство двох осіб – не потребує;.

Обгрунтування остаточної кваліфікації.

Остаточна кваліфікація відрізняється від проміжної тим, що в ній закінчені УВ при обтяжуючих обставинах представлені одним ЮСЗ, а незакінчені замахи на такі вбивства -іншим ЮСЗ (також одним). Це зумовлено тим, що кілька закінчених УВ при обтяжуючих обставинах, якщо навіть ці обставини різні, не утворюють сукупності злочинів – вони відповідають одному і тому самому ЮСЗ (передбачені однією і тією ж частиною ст.115 КК). Цей ЮСЗ знайде відображення: у ФК – у вигляді посилання на відповідні пункти ч.2 ст.115 КК, що передбачають всі обтяжуючі обставини всіх вчинених суб’єктом УВ; в ЮФО – шляхом словесного відтворення цих обставин в межах єдиного (одного) формулювання обвинувачення (конкретний правозастосовний орієнтир – абз.3 п.17 ППВСУ №2 від 7.02.2003 р.; загальний правозастосовний орієнтир – абз.2 п.7 ППВСУ №7 від 4.06.2010 р. ). Такий же підхід застосовується і щодо замахів одного виду на УВ при обтяжуючих обставинах. Закінчені і незакінчені умисні вбивства та закінчене і незакінчене зґвалтування в остаточній кваліфікації утворюють сукупність злочинів (конкретні правозастосовні орієнтири – абз.2 п.17 ППВСУ №2 від 7.02.2003 р.; абз.3 п.6 ППВСУ №5 від 30.05.2008 р.; загальний правозастосовний орієнтир – п/п.3 абз.2 п.8 ППВСУ №7 від 4.06.2010 р.). Отже, в проміжній кваліфікації суб‘єкту інкримінується 7 ЮСЗ, а в остаточній – 5 ЮСЗ: два ЮСЗ представляють в остаточній кваліфікації чотири злочини.