- •Розділ I
- •Порівняння проникності клітинних мембран для різних речовин. Стійкий і тимчасовий плазмоліз
- •1.1.2 Вплив іонів калію і кальцію на форму плазмолізу
- •1.1.3Спостереження ковпачкового плазмолізу в розчинах нітрату калію і роданіду калію
- •Проникність живої і мертвої цитоплазми
- •1.2 Виявлення життєздатності клітин
- •1.2.1 Визначення життєздатності насіння методом фарбування (за д. Н. Нелюбовим)
- •1.2.2 Прижиттєве фарбування клітин нейтральним червоним
- •Використання солей тетразолію для виявлення живих і мертвих клітин
- •1.3 Рух цитоплазми
- •1.3.1 Спостереження за рухом цитоплазми у різних об'єктів
- •1.3.2 Визначення швидкості руху цитоплазми
- •Контрольні питання.
- •Розділ II хімічний склад рослин Мета заняття.
- •Питання до обговорення.
- •2.1.1 Властивості рослинних білків
- •2.1.1.1 Виділення рослинних білків
- •1. Отримання проламінів і глютелінів з насіння пшениці
- •2. Отримання альбумінів з бульб картоплі
- •3. Отримання глобулінів з насіння гороху
- •2.1.1.2 Визначення амінокислотного складу рослинних білків за допомогою якісних реакцій
- •1.Биуретова реакція
- •2. Реакція на ароматичні амінокислоти (реакція нітрування)
- •3. Реакція на цистеїн (реакція Фоля)
- •Визначення ізоелектричної точки рослинних тканин
- •Вуглеводи
- •2.2.1 Отримання розчинів моно-, ді-, полісахаридів і вивчення їх
- •2.2.1.2 Визначення сахарів за допомогою якісних реакцій
- •1.1 Виявлення глюкози і мальтози
- •1.2 Виявлення сахарози
- •1.3 Виявлення крохмалю
- •2. Реакція з α-нафтолом
- •2.2.2 Кислотний гідроліз крохмалю
- •2.2.3 Ферментативний гідроліз крохмалю
- •2.3 Жири
- •2.3.1 Головні властивості жирів рослин
- •Визначення ліполітичної активності насіння
- •2. Визначення ліполітичної активності
- •Контрольні питання
- •Розділ III
- •3.1.1. Явище осмосу. Переміщення води за градієнтом водного потенціалу в штучній «клітинці» Траубе
- •3.1.2 Визначення осмотичного тиску клітинного соку плазмолітичним методом (за де-Фрізом)
- •3.1.3 Визначення сисної сили клітин за зміною концентрації розчинів
- •Рефрактометричний метод (за н. А. Максимовим і н. З. Петіновим)
- •Метод цівок (за в. С. Шардаковим)
- •3.1.3.3. Визначення водного потенціалу рослинних тканин методом Уршпрунга (за зміною довжини брусків тканини)
- •3.2. Водообмін рослин
- •3.2.1. Визначення різних форм води в рослині
- •3.2.2. Вплив зовнішніх умов на процес гутації
- •3.2.3. Визначення інтенсивності транспірації за зменшенням маси зрізаного листя
- •3.2.4. Порівняння транспірації верхньої і нижньої сторін листа хлоркобальтовим методом
- •3.2.5. Вплив зовнішніх умов на стан продихів (за Молішем)
- •3.2.6. Визначення стану продихів методом відбитків
- •Підняття води в рослині по судинах
- •Контрольні питання
- •Розділ IV
- •Хімічні властивості пігментів
- •Омилення хлорофілу лугом
- •Отримання феофітину і відновлення металоорганічного зв'язку
- •Розділення суміші фотосинтетичних пігментів
- •Метод Крауса
- •Метод Цвета
- •Метод хроматографії на папері
- •Оптичні властивості пігментів зеленого листа
- •Спектри поглинання пігментів
- •Флуоресценція хлорофілу
- •4.1.5 Кількісне визначення пігментів
- •4.1.5.1 Визначення вмісту хлорофілу
- •1.Отримання витяжки хлорофілу
- •2.Визначення концентрації хлорофілу на феКі
- •3.Визначення концентрації хлорофілу на сФі
- •4.1.5.2 Визначення вмісту каротинів
- •4.2 Фізіологія фотосинтезу
- •4.2.1 Фотосенсибілізуюча активність хлорофілу
- •4.2.2. Визначення інтенсивності фотосинтезу і дихання за зміною вмісту вуглецю
- •Контрольні питання.
- •Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
2.2.1.2 Визначення сахарів за допомогою якісних реакцій
Реакція на редукуючі сахари (реакція Фелінга)
Це якісна реакція на вільні альдегідні групи в молекулах сахарів. При взаємодії реактиву Фелінга, а саме Cu (OH)2, з альдегідною групою сахарів, остання окислюється до карбоксильної групи і при цьому в осад випадає Cu2O, який має цегляно-червоне забарвлення (рис.2.3)
+ 2CuSO4 + 4NaOH + Cu2O+2Na2SO4 + 2H2O+О2
Рисунок 2.3 Реакція Фелінга
Тому за допомогою реактиву Фелінга можна знайти тільки редукуючі (що містять вільну альдегідну групу) сахари: глюкозу, мальтозу. Для проведення цієї реакції з сахарозою і крохмалем потрібен їх попередній гідроліз (щоб звільнити зв'язані альдегідні групи).
Хід роботи
1.1 Виявлення глюкози і мальтози
Беруть в пробірку 1-2 мл фільтратів витяжок цих сахарів, додають рівний об'єм реактиву Фелінга і кип'ятять. За наявності редукуючих сахарів випадає цегляно-червоний осад закису міді.
1.2 Виявлення сахарози
Беруть в пробірки 2 проби фільтрату по 10 мл. З однією пробою проводять реакцію Фелінга. Осідання міді не утворюється, оскільки сахароза не є редукуючим сахаром. В другу пробу підливають 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти. Ретельно перемішують і ставлять на 30 хвилин в киплячу водяну лазню. У присутності кислоти відбувається гідроліз сахарози на моносахари – фруктозу і глюкозу.
Через 30 хвилин пробірку знімають з лазні, нейтралізують 10% розчином соди, беруть 1 мл нейтралізованого розчину і проводять реакцію Фелінга. Випадає цегляно-червоний осад закису міді.
1.3 Виявлення крохмалю
Беруть в пробірки 2 проби розчину крохмалю по 5 мл. З однією пробою проводять реакцію Фелінга. Осідання міді не утворюється, оскільки крохмаль не є редукуючим сахаром. В другу пробу підливають 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти. Ретельно перемішують і ставлять на 30 хвилин в киплячу водяну лазню. У присутності кислоти відбувається гідроліз крохмалю на моносахарид глюкозу.
Через 30 хвилин пробірку знімають з лазні, нейтралізують 10% розчином соди, беруть 1 мл нейтралізованого розчину і проводять реакцію Фелінга. Випадає цегляно-червоний осад закису міді.
Крім того, на крохмаль проводять якісну реакцію з I2 в KI. Ця реакція є якісною на крохмаль. При її позитивному протіканні розчин забарвлюється в синій колір. При нагріванні забарвлення зникає, а при охолоджуванні з'являється знов.
2. Реакція з α-нафтолом
1-2 мл досліджуваного розчину наливають в пробірку, додають 2 краплі 10% розчину α-нафтолу на 70% етиловому спирті, потім до суміші обережно по стінках підливають 2-3 мл концентрованої сірчаної кислоти так, щоб вона опускалася на дно, не змішуючись з рідиною. Через короткий проміжок часу на межі двох рідин утворюється кільце червоно-фіолетового кольору. Цю дуже чутливу реакцію дають всі вуглеводи.
2.2.2 Кислотний гідроліз крохмалю
Матеріали і обладнання: 1) 1% крохмальний клейстер; 2) 20% соляна кислота; 3) розчин I в К1 в крапельниці (концентрований); 4) Фелінгова рідина; 5) Nа2SO3; 6) електроплитка з азбестовою сіткою; 7) штатив з пробірками (7 шт.); 8) піпетка, градуйована на 2 мл; 9) мірний циліндр; 10) колба.
Крохмаль є полісахаридом (точніше, суміш двох близьких полісахаридів — амілози і амілопектину) з емпіричною формулою (С6Н10О5) H2O. Молекула крохмалю складається з великої кількості залишків глюкози, сполученої попарно в мальтозу. Крохмаль є нерозчинним у холодній воді, а в гарячій воді утворює колоїдний розчин — крохмальний клейстер. При кип'ятінні крохмального клейстеру з мінеральною кислотою крохмаль гідролізується до глюкози через ряд проміжних продуктів з молекулярною масою, що поступово зменшується, які називають декстринами. Прослідити за процесом гідролізу крохмалю можна за допомогою реакції з розчином йоду, який забарвлює крохмаль в синій колір, амілодекстрин — у фіолетовий, еритродекстрин — в червоний, ахродекстрин — в помаранчевий, а з мальтодекстрином і мальтозою забарвлення не дає (залишається жовтим).
Хід роботи
Налити в колбу 50 мл 1% крохмального клейстеру. Поставити в штатив 7 пробірок і відлити в першу пробірку 4—5 мл крохмального клейстеру. Внести в колбу 1,5 мл 20% розчину НС1 і нагрівати на електроплитці або газовому пальнику. При появі перших пухирців (початок кипіння) відлити з колби 4—5 мл в другу пробірку. Продовжувати кип'ятити вміст колби, відливаючи з неї через кожні 5 хв. по 4—5 мл в наступні пробірки. Дати пробам в пробірках охолодитися, розбавити їх водою і додати по 5 крапель розчину I2 в КI. Якщо забарвлення йоду відсутнє, гідроліз можна вважати закінченим. Виконати з розчином, що залишився в колбі, реакцію на редукуючі сахари: налити 2—3 мл рідини в чисту пробірку, нейтралізувати кислоту содою, підлити рівний об'єм Фелінгової рідини і довести до кипіння. Результати занести в таблицю 2.4
Таблиця 2.4
Тривалість гідролізу (хв.) |
0 |
5 |
10 |
15 |
20 |
25 |
30 |
Забарвлення розчину |
|
|
|
|
|
|
|
Завдання: заповнити таблицю 2.4, зробити висновок про причини зміни забарвлення розчинів і вказати час, протягом якого відбувся повний гідроліз крохмалю.