2.9. Художні особливості думи.

Епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».

Метафора: «сльозами проливали».

Повтори: «...стояла темниця кам'яная»; «...козаки, ви, бідні неволь-ники»; «Словами промовляли, Сльозами проливали»; «...дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка».

Риторичні оклики: «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!», «Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «...Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на мно-гая літа І до конця віка!».

Риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера? »

Тематичний словник до теми «Народні традиції українців»

Вели́кдень (у християнстві також Воскресі́ння Христо́ве ) - найдавніше християнське свято; головне свято богослужебного року. Встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа.

Вечорни́ці— одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті. На вечорниці оповідали казки, танцювали, поєднуючи дозвілля з роботою.

Коляда́ — дохристиянське слов'янське свято в ніч з 24 на 25 грудня на честь народження сонця та Різдва.

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая в католиків та православних.

Діду́х — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах. Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду.

Зелені свята (також Зелені святки) — в Україні три останні дні Зеленого Тижня (тижня перед Трійцею) та три перші дні Троїцького Тижня (після Трійці). Це традиційне Українське свято, головно повязане з весною. В цей тиждень встеляли хату і сіни запашним татарським зіллям, що називається аїром.

Мала́нка — українське народне і церковне свято, вечір напередодні "старого" Нового року або святого Василія Великого (14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів.

Обжинки — стародавній український народний звичай. Обжинки розпочиналися оспівуванням останнього зжатого снопа.

По́куть — куток в українській селянській хаті, розміщений по діагоналі від печі, де сходяться краями дві лави, та місце біля нього. Найсвятіше й найпочесніше місце у хаті.

Сватання — розмова старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев'язування нареченої хустиною на знак згоди, а старостів — рушниками.

Спас - це народне свято східних слов'ян відоме з давньоруських часів. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом.

Традиція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Це неписаний закон, якого дотримуються з давніх часів і який став загальною нормою у житті суспільства.

Хрест́ини — народний обряд, пов'язаний з християнським хрещенням.

Щедрий вечір — вечір 13 січня напередодні Старого Нового року .