Розділ 1. Слово як мовна одиниця і внесок її в скарбницю мудрості українського народу.

Вивчення лексики розпочинається з ознайомлення учнів зі словом та його значенням. Слово є центральною, найголовнішою мовною одиницею, носієм значень. У ньому, на думку лінгвістів, реалізується і звукова, і семантична, і граматична складові мовної системи. Основне призначення слова – бути засобом номінації (найменування) реалій навколишнього світу (предметів, ознак, дій, кількостей) і формування відповідних понять.

Діти ще до школи засвоюють значну кількість слів, але предметом вивчення слово стає у школі.

Учні повинні усвідомити, що мова потрібна людям, щоб розмовляти, повідомляти один одному свої думки, почуття, бажання, дізнаватися про події враження і думки інших людей. Без мови було б важко, а то й просто неможливо разом навчатися, працювати, гратися – взагалі жити в суспільстві.

Словами називають конкретні предмети й абстрактні поняття, словами виражають емоції. Будь – яке висловлювання складається зі слів, які сполучаються між собою, розташовуються в певній послідовності.

Слово відтворюється у процесі мовлення, тобто існує і використовується в мовленні як готова мовна одиниця. Українська мова налічує понад 300 000 слів, які ми можемо записати за допомогою 33 букв. Слово, від нього почався світ, адже воно було першим [27].

Людство протягом епох прагнуло його вдосконалення, самовиявлення через нього. І при цьому не забувало, що «Слово - це найтонше торкання до серця, і воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом... Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію, і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльози, вселити віру в людину і зарадити невірі, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину» [15, с. 95], саме так говорив відомий український педагог В. О. Сухомлинський.

Будь – яке слово характеризується лексико – граматичною віднесеністю, приналежністю до певної частини мови, кожна з яких виступає носієм специфічного лексичного значення.

Глибоке усвідомлення учнями специфічного лексичного значення слова як основної одиниці мови стане міцним фундаментом, на якому здійснюватиметься опрацювання всіх питань лексики, а також свідома робота над розширенням і збагаченням словникового запасу.

Знання і вживання слова у мовотворчості учнів буде свідченням емоційного засвоєння ними безмежного світу скарбів, іскрометними перлинами української мови [20].

Розділ 2. Місце і роль елементів лексики в програмі початкової школи.

У початкових класах лексикологія як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише деякі відомості про лексику, зокрема практично ознайомлюються з прямим і переносним значенням слів, багатозначністю, омонімією, синонімією й антонімією в розділі «Слово».

Знання, яких набувають учні, мають стати основою для подальшого вдосконалення засобів вираження думок в усному й писемному мовленні.

Один із авторів сучасної концепції вивчення рідної мови академік

М. С. Вашуленко, говорячи про зміст розділу «Слово», зазначає: «Ми ставили завдання подати однобічний підхід до вивчення слова в початковій школі, розширивши коло лексико – граматичних та суто лексичних ознак, які б допомогли сприйняти слово в єдності його різних значень, у взаємозв’язках з іншими словами, у словосполученні, реченні, мікротексті» [ 3, С. 158].

Далі він зауважує: «Знання лексичного значення слова і вміння його визначати відіграють важливу роль у поповненні словникового запасу молодших школярів, у їхньому мовленнєвому розвитку. Адже зв’язне мовлення учнів має ґрунтуватися на їхньому словниковому запасі, на вміння знаходити для вираження думки відповідні лексичні засоби та співвідносити їх зі сферою вживання, з орієнтацією на стильову особливість створювання тексту» [ 4, С. 159].

У початковій школі склалася така етапність процесу вивчення лексики: пропедевтичний (підготовчий) етап (1 – 2 класи), спеціальний (3 клас), і аспектний, або етап удосконалення лексикологічних умінь (4 клас).

На пропедевтичному етапі учні практично ознайомлюються зі словом, набувають досвіду оперування лексичними одиницями, виділення їх із мовленнєвого потоку, протиставлення слову реалії, спостереження за окремими (найдоступнішими) лексичними явищами.

Спеціальний етап має на меті сформувати в учнів важливі лексико – логічні поняття, виробити навчально – мовні лексикологічні вміння, передбачені чинною програмою, тренувати школярів у вживанні слів у власному мовленні.

На завершальному (аспектному) етапі повторюють знання з лексикології, закріплюють, удосконалюють практичні вміння з цього розділу. У результаті зіставлень лексичних явищ із граматичними явищами української мови лінгвістичні знання молодших школярів глибше осмислюються, набувають цілісного системного характеру.

Зі словом як одиницею мовлення учні мають справу з перших днів свого навчання в школі. Ще в період навчання грамоти вчитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явища омонімії (коса, лист), багатозначності (іде, дзвоник), синонімії (йде, поспішає, біжить) та антонімії (великий – малий) [7].

Саме тут учнів привчають стежити за власним мовленням, доречно вживати слова.

У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у текстах. Найбільше уваги автори програми приділяють роботі над семантикою (значенням) слова у відповідному розділі «Слово», а також в інших розділах. Учнів ознайомлюють із такими лексичними явищами, як омонімія, полісемія (без уживання термінів), синонімія, антонімія, відзначають роль таких слів у мовленні, зокрема для усунення повторення в текстах тих самих слів.

У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадкам багатозначності, із синонімами, антонімами, учні виконують практичні завдання з найуживанішими омонімами. З цією метою до програми введено вивчення теми «Значення слова». Під час опанування інших розділів програми школярі мають можливість виконувати вправи на використання зазначених лексем у власному мовленні.

У 4 класі знання учнів про слово розширюється внаслідок практичного використання різних лексем в усному і писемному мовленні і спостереження за їхнім уживанням у художніх текстах.

У чинних підручниках з рідної мови для початкової школи семантиці слова приділено належну увагу. Тлумачення багатьох не зрозумілих дітям слів у доступній формі подається на сторінках навчальних книг. Наприклад: шаткувати – різати на тонкі довгі смужки (3клас, ч. I, впр. 98); шати – багате розкішне вбрання (там само, впр. 111); навзаєм – взаємно (4 клас, ч. I, впр. 111), резиденція – це місце перебування уряду, керівників держави і високопоставлених осіб (там само, впр. 122).

Відбір змісту лексикологічного матеріалу для вивчення в початковій школі здійснено з урахуванням частотно – мовленнєвого принципу – це означає, що до чинної програми включено найбільш значущі для розуміння лексичної системи рідної мови і для мовленнєвої практики молодших школярів поняття.

Досвід свідчить, що більшість понять із теми «Слово. Значення слова» засвоюються молодшими школярами в ході застосування евристичної бесіди, основою для побудови якої є зв’язний текст.

Для свідомого оволодіння поняттям «слово» слід організувати спостереження учнів за такими істотними ознаками цієї мовної одиниці:

• слово виділяється в усному і писемному мовленні;

• більшість слів мають самостійне значення;

• більшість слів можуть змінювати свою початкову форму, при цьому їх значення залишається незмінним;

• кожне слово відіграє певну роль у реченні і тексті, які складаються зі слів;

• кожне слово має звукове, а на письмі – буквене оформлення.

У результаті такого підходу в молодших школярів розвивається лексико – семантичний погляд на слово, який передбачає виділяти в ньому лексичне значення і встановлювати семантичні (смислові) зв’язки певного слова з іншими лексичними одиницями. Цілком зрозуміло, що лексико – семантичний погляд на слово в учнів не можна сформувати, не ознайомивши їх зі словниками (алфавітне розташування слів, типи словників, побудова словникових статей , способи тлумачення слів, текстові ілюстрації).

Отже, елементи лексики посідають одне з найважливіших місць як в сучасній методиці, так і в практиці використання їх в школі.