Griniv-Регіональні цільові програми
.pdfвідсутність ефективних інвестиційних стратегій соціальноекономічного розвитку регіонів та механізмів їх реалізації.
Формування ефективної інвестиційної стратегії повинно проходити в два етапи: формування інвестиційних ресурсів та вкладання інвестицій.
Особливої уваги потребує питання вдосконалення організаційної структури управління всіма процесами що проходять в регіоні.
95
ТЕМА 8. ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТУ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ
План
1.Організація проведення державної експертизи проекту регіональної цільової програми.
2.Різновиди державної експертизи проекту Програми та їхній зміст
3.Особливі випадки необхідності здійснення наукової експертизи програми.
Список рекомендованої літератури
1.Закон України „Про державні цільові програми‖ // Урядовий кур’єр. 2004, 21 квітня.
2.Постанова Кабінету Міністрів України № 621 від 26 квітня 2003 року „Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціальної і розвитку та складання проекту держбюджету‖.
3.Постанова Кабінету Міністрів України № 1007 від 21 липня 2006 року „Про затвердження стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року‖.
4.Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. №106 „Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм‖.
5.Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції під 29 липня 2002. – № 247 „Про затвердження методичних рекомендацій формування регіональних стратегій розвитку‖.
6.Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, припни прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку,
на 2003-2015 роки від 26.04.03 № 634 // Офіційний вісник України. 2003. – № 181. – Ст. 847.
7.Михасюк І., Бочан І. Державний менеджмент. Л-Жешув, НВФ „Українські технології‖, 2003. - 139 с.
8.Прогнозирование и планирование зкономики // Под. ред. В.И. Борисевича, Т.А. Кондуровой. - Минск: Зкоперспектива, 2000. – С.
376.
96
9.Александрова В., Бажал Ю. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку // Економіка України, 1999. – № 10.
10.Гринів Л.С. Концептуальні засади просторової парадигми екологічно збалансованої економіки // Регіональна економіка. – 2001. - №4. – С.54-63.
11.Гринів Л. С., Кічурчак М. В. Національна економіка: Навч. посібник. – Львів: „Магнолія 2006‖, 2008.– 464с.
12.Гринів Л.С. Проблеми екологічного менеджменту в системі сталого розвитку рекреаційних територій Українських Карпат / Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск 6(62), Львів, ІРД, 2006. – С.183-192.
Державна експертиза РЦП здійснюється в декілька етапів. Організацію цієї експертизи здійснює державний замовник (КМУ, області держадміністрації тощо). В цілому, система державної експертизи проекту РЦП включає такі різновиди Експертизи:
-наукову;
-науково-технічну;
-екологічну;
-інвестиційну;
-санітарно-епідеміологічну;
-землевпорядної документації;
-соціальної безпеки.
Увипадку, коли в проекті Програми передбачається фінансування видатків для здійснення фундаментальних досліджень за рахунок коштів держбюджету, потрібно також подати висновки експертної ради при Національній академії наук України про доцільність їх проведення.
Підготовлений проект Програми надається Головному управлінню економіки обласної державної адміністрації, яке здійснює експертизу обґрунтованості визначення результативних показників, реальності та доцільності включених до неї заходів тощо.
При здійсненні експертизи можуть залучатися фахівці інших структурних підрозділів обласної державної адміністрації, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та науковці. Під час експертизи мають бути враховані:
97
Ресурсне забезпечення Програми (складається відповідно до техніко-економічних обґрунтувань). Обсяги фінансового забезпечення Програми зазначаються в цілому і диференційовано за роками з визначенням джерел фінансування кожного заходу відповідно до п. 3.2.7 цього Порядку. Окремо виділяються обсяги фінансування, спрямовані на капітальні вкладення, інноваційну діяльність (дослідження та розробки), а також інші джерела фінансування (власні кошти відповідального виконавця, залучені кредити та інші джерела, не заборонені чинним законодавством). Для обґрунтування обсягів фінансування слід використовувати дані розрахунку очікуваних результатів виконання Програми.
-Пріоритетність проблеми.
-Обґрунтованість, комплексність та екологічна безпека заходів, терміни їх реалізації.
-Залучення, перш за все, позабюджетних коштів і коштів місцевих бюджетів для реалізації Програми.
-Соціально-економічна ефективність Програми в цілому, очікувані кінцеві результати її реалізації та вплив на соціально-економічний і культурний розвиток області.
Кожен з органів, що залучався до експертизи, не пізніше ніж через 10 робочих днів надає відповідальному виконавцю Програми висновок довільної форми, в якому викладаються зауваження до проекту Програми. При наявності зауважень відповідальний розробник Програми доопрацьовує її з урахуванням недоліків, викладених у висновках, та надає Головному управлінню економіки облдержадміністрації для заключного експертного висновку.
Затвердження та реєстрація Програми Після отримання позитивного експертного висновку
Головного управління економіки облдержадміністрації розробник готує проект рішення обласної ради, в якому обов’язково визначається обсяг фінансування Програми, строк її виконання, головний розпорядник коштів, відповідальний виконавець Програми, терміни та періодичність звітування про хід виконання на сесіях обласної ради тощо.
Фінансування окремих Програм може здійснюватися одночасно за декількома кодами функціональної класифікації видатків бюджету. У такому випадку за кожним кодом визначається головний розпорядник коштів.
98
Проект рішення обласної ради про затвердження Програми розробник надає голові облдержадміністрації для офіційного внесення на розгляд обласної ради.
Прийняте у встановленому порядку рішення обласної ради про затвердження Програми разом із затвердженою Програмою протягом 10 робочих днів надаються Головному управлінню економіки облдержадміністрації для внесення її в єдиний реєстр регіональних цільових програм, який веде зазначене управління (далі - Реєстр). Відповідальним за надання Програми для реєстрації визначається її розробник.
Головне управління економіки облдержадміністрації після надання йому Програми протягом трьох робочих днів вносить її до Реєстру та повідомляє реєстраційний номер відповідальному виконавцю.
Затвердження бюджетних призначень на виконання Програми, включення Програми до щорічних Програм економічного і соціального розвитку області
За затвердженою обласною радою Програмою головний розпорядник коштів до 15 вересня року, що передує плановому, надає Головному фінансовому управлінню обласної державної адміністрації бюджетний запит щодо фінансування за рахунок коштів обласного бюджету.
При необхідності невідкладного фінансування Програми бюджетний запит щодо виділення коштів подається Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації не пізніше 1 червня та 1 вересня поточного бюджетного року для включення у проект рішення обласної ради про внесення змін до обласного бюджету.
Головне фінансове управління облдержадміністрації аналізує подані бюджетні запити щодо реальних можливостей бюджету і включає пропозиції до проекту обласного бюджету на відповідний рік (проекту внесення змін до бюджету).
Головне фінансове управління облдержадміністрації надає Головному управлінню економіки облдержадміністрації узагальнену інформацію про фінансування Програми на наступний рік.
Фінансування Програми здійснюється виключно за умови затвердження бюджетних призначень на її виконання рішенням обласної ради про обласний бюджет на відповідний рік (рішення про внесення змін до обласного бюджету на відповідний рік),
99
згідно з розподілом видатків обласного бюджету.
Видатки на виконання Програми плануються у місцевому бюджеті за відповідними кодами функціональної класифікації видатків та за кодами економічної класифікації видатків бюджету 1171 „Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації регіональних програм‖ та 1172 „Окремі заходи по реалізації регіональних програм, не віднесені до заходів розвитку‖.
100
ТЕМА 9. МОНІТОРИНГ ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО СТАН ВИКОНАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ
План
1.Сутність та різновиди моніторингу в системі регіональних цільових програм
2.Здійснення внутрішнього аудиту програм.
3.Звітність про стан виконання Програм.
Список рекомендованої літератури
1.Закон України „Про державні цільові програми‖ // Урядовий кур’єр. 2004, 21 квітня.
2.Постанова Кабінету Міністрів України №621 від 26 квітня 2003 року „Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціальної і розвитку та складання проекту держбюджету‖.
3.Постанова Кабінету Міністрів України №1007 від 21 липня 2006 року „Про затвердження стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року‖.
4.Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. №106 „Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм‖.
5.Програма інтеграції України до Європейського союзу в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки / Під ред.. Шевчука В.Я. - К.,
1999. -16с.
6.Указ Президента України „Про Стратегію економічного і соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки‖ //Урядовий кур’єр. 2004, 7 травня.
7.Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. - 1008 с.
8.Європейська хартія територіального устрою // Бюлетень ЄЕК ООН -Женева.
9.Кравців В., Гринів Л., Копач М., Кузик С. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. Монографія, Л., ІРД,
101
1999. - 78 с.
10. Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання.
11.Михасюк І., Бочан І. Державний менеджмент. Л-Жешув, НВФ „Українські технології‖, 2003. - 139 с.
12.Прогнозирование и планирование зкономики // Под. ред. В.И. Борисевича, Т.А. Кондуровой. - Минск: Зкоперспектива, 2000. –
С. 376.
13.Гринів Л.С., Кічурчак М.В. Національна економіка: Навч. посібник. – Львів: „Магнолія 2006‖, 2008.-464с.
14.Гринів Л.С. Проблеми екологічного менеджменту в системі сталого розвитку рекреаційних територій Українських Карпат / Соціально-економічні дослідження в перехідний період.
Випуск 6(62), Львів, ІРД, 2006. – С.183-192.
15.Голов С. Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. – К: Екаунтінг, 2000 – 384с.
16.МБФ. Стандарти аудиту та етики. – К.: ТОВ „Паритетінформ‖, 2003. – 712с.
17.Учас Б. Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання – прес, 2002.
18.Крапко І. Р. Роль внутрішнього аудиту у діяльності суб’єктів господарювання. // Відтворення господарського Т.2, Чернівці, 2007с. 315-323
19.www.nalogovnet.com
20.www.iem.prudko.info
21.www.ufin.com.ua
Моніторинг в системі регіональних цільових програм можна виокремити в такі групи:
1.Моніторинг за процесом формування Програм;
2.Моніторинг за процесом виконання Програм.
Цей моніторинг здійснюється розробниками Програм (відповідальним керівником) та її замовниками.
В процесі формування проекту Програми здійснюється всебічне узгодження всіх її розділів з керівниками відповідних департаментів обласних держадміністрацій. Водночас проект Програми розглядається на засіданні Кабінету Міністрів України, яке
102
відбувається після попередньої експертизи цього проекту у відповідних міністерствах та відомствах.
Окрім цього особливої важливості набуває здійснення внутрішнього моніторингу та аудиту розробками - організаціями даної Програми.
За визначенням міжнародного Інституту внутрішніх аудиторів (внутрішній аудит є діяльністю з надання незалежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення.
На основі міжнародних нормативів аудиту Інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит – це внутрішня справа, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб’єктів обмежене. Увесь комплекс стандартів поділений на п’ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно зауважити, що вимоги стандартів періодично оновлюються у Положеннях про стандарти внутрішнього аудиту. Кожний із п’яти розділів містить один загальний стандарт, який конкретизований у спеціальних стандартах.
Аналізуючи, перший розділ „Незалежність" містить загальний стандарт: внутрішні аудитори повинні бути незалежними від структурного підрозділу, який вони перевіряють. Вимоги до незалежності внутрішніх аудиторів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів – „Організаційний статус‖ (для ефективного виконання аудиторських завдань необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішнього аудиту) і „Об’єктивність‖ (у процесі здійснення аудитору внутрішніми аудиторами слід дотримувати принципу об’єктивності).
В цілому, сферу внутрішнього аудиту Програм окреслюють таких 5 ознак:
1.Достовірність і повнота інформації.
2.Узгодженість з планами, законами, нормативно-законодавчими актами, постановами КМ України, процедурами.
3.Збереження всіх актів.
4.Ефективність використання всіх ресурсів Програми.
103
5.Досягнення цілей стратегічної та операційної реалізації положень Програми.
Згідно з міжнародним нормативом „Використання результатів роботи внутрішнього аудитора‖ внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:
-аналіз системи обліку і внутрішнього контролю;
-вивчення бухгалтерської (фінансової) й інформаційної операції (за окремими статтями витрат, залишків на бухгалтерських рахунках та ін.);
-вивчення економічності й ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;
-аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;
-оцінка якості інформації;
-розроблення проектів управлінських рішень;
-проведення стратегічного аналізу;
-розроблення фінансових прогнозів.
Розглядаючи міжнародні нормативи внутрішнього аудиту можна сформулювати головні завдання служби внутрішнього аудиту:
-в неупередженій та об’єктивній оцінці фінансової, операційної та інших відповідних систем і процедур комерційної організації та наданні допомоги її персоналу і керівникам у ефективному виконанні покладених на них обов’язків шляхом надання результатів аналізу, оцінки, рекомендацій та ділових коментарів у зв’язку з діяльністю, яку вони перевіряють;
-в експертній оцінці реалізації економічної політики комерційної організації, забезпеченні задовільного рівня системи внутрішнього контролю.
Вцілому внутрішній аудит Програм можна охарактеризувати з допомогою таблиці 9.1
104