Griniv-Регіональні цільові програми
.pdfТЕМА 11. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ
План
1.Предмет і зміст екологічного менеджменту.
2.Основні цілі екологічного менеджменту.
3.Структура екологічного менеджменту.
4.Екологічні стандарти і нормативи та їх різновиди.
5.Екологічне і природно-ресурсне законодавство.
6.Екологічна сертифікація.
7.Екологічні і ресурсні цільові програми.
8.Екологічний аудит.
Теми рефератів:
1.Зародження екологічного менеджменту в економічній думці.
2.Діяльність міжнародних організацій в напрямку реалізації теорії сталого розвитку.
3.Виникнення розвиток та застосування системи екологічного менеджменту ISO 14000.
4.Альтернативні системи екологічних стандартів.
5.Екологізація корпоративного сектору України.
Список рекомендованої літератури
1.Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. – Львів: Центр Європи,
1995.
2.Пахомова Н., Эндрес А., Рихтер Н. Экологический менеджмент. „Питер‖, 2003. – 535 с.
3.Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Затверджено Постановою ВР України від 5 березня 1998 року №188/98-ВР// Відомості ВР України від
13.10.1998. – 1998. – №38. – Ст.248; www.rada.kiev.ua.
4.Концепція сталого розвитку України (проект)// Світ. – 1997. - №12. – 22с.
5.Гринів Л.С. Проблеми розвитку екологічно збалансованої економіки в Україні // Вісник ТАНГ. – 2001. – №1.
25
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
1.Регіональні цільові програми в системі економічних знань.
2.Регіональні цільові програми як компонента регіональної політики держави.
3.Нормативно – законодавчі засади прогнозування в Україні.
4.Законодавство України про порядок розроблення регіональних цільових програм.
5.Регіональна цільова програма, етапи її формування та реалізації.
6.Різновиди та структура економічних програм.
7.Техніко-економічне обґрунтування програм.
8.Механізм регулювання програмних цілей в економіці.
9.Особливі випадки необхідності здійснення наукової експертизи програми.
10.Здійснення внутрішнього аудиту програм.
11.державний фінансовий контроль за виконанням РЦП.
12.Паспорт РЦП та його характеристика.
13.Передумови формування РЦП.
14.Програмно-цільовий метод в системі державного регулювання регіональної економіки.
15.Міжнародна організація вищих контрольних органів (INTOSAI) та стандарти аудиту РЦП.
16.Форми державного фінансового контролю ДЦП.
17.Різновиди аудиту ДЦП.
18.Закон України „Про Державну контрольно-ревізійну службу‖ від 15.12.2005 р. та його зміст.
19.Оцінка виконання РЦП.
20.Форми звітності виконання РЦП.
21.Різновиди моніторингу в системі РЦП.
22.Джерела фінансування РЦП.
23.Бюджетна підтримка та реєстрація РЦП.
24.Методи експертизи РЦП.
26
ПИТАННЯ, ВИНЕСЕНІ НА ІСПИТ
1.Предмет і методологія вивчення курсу „Регіональні цільові програми‖.
2.Регіональні цільові програми в системі економічних знань.
3.Стан, завдання і джерела вивчення навчального курсу „Регіональні цільові програми‖.
4.Формування та механізми реалізації державної регіональної політики в Україні.
5.Сутність та мета економічного програмування.
6.Завдання та технологія економічного програмування.
7.Регіональні цільові програми як компонента регіональної політики держави.
8.Суть та різновиди прогнозування.
9.Методи прогнозування.
10.Нормативно – законодавчі засади прогнозування.
11.Технологія прогнозування.
12.Законодавство України про порядок розроблення регіональних цільових програм.
13.Порядок розроблення регіональних цільових програм.
14.Загальні положення стосовно порядку розроблення регіональних цільових програм.
15.Сутність та зміст паспорту регіональної цільової програми.
16.Структура паспорту програми.
17.Визначення результативності програми.
18.Ресурсні джерела забезпечення РЦП.
19.Розрахунок очікувальних результатів.
20.Сутність та різновиди механізмів державного регулювання в економіці.
21.Алгоритм економічного програмування.
22.Методи програмування та моделювання економічних процесів.
23.Різновиди та структура економічних програм.
24.Техніко-економічне обґрунтування програм.
25.Механізм регулювання програмних цілей в економіці.
26.Організація проведення державної експертизи проекту регіональної цільової програми.
27
27.Різновиди державної експертизи проекту Програми та їхній зміст.
28.Особливі випадки необхідності здійснення наукової експертизи програми.
29.Сутність та різновиди моніторингу в системі регіональних цільових програм.
30.Здійснення внутрішнього аудиту програм.
31.Звітність про стан виконання Програм.
28
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ „РЕГІОНАЛЬНІ ЦІЛЬОВІ ПРОГРАМИ”
План
1.Предмет і методологія вивчення курсу „Регіональні цільові програми‖.
2.Регіональні цільові програми в системі економічних знань.
3.Стан, завдання і джерела вивчення навчального курсу „Регіональні цільові програми‖.
Список рекомендованої літератури
1.Закон України „Про державні цільові програми‖ // Урядовий кур’єр. 2004, 21 квітня.
2.Постанова Кабінету Міністрів України №1007 від 21 липня 2006 року „Про затвердження стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року‖.
3.Указ Президента України „Про Стратегію економічного і соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки» //Урядовий кур’єр. 2004, 7 травня.
4.Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції під 29 липня 2002. – № 247 „Про затвердження методичних рекомендацій формування регіональних стратегій розвитку‖.
5.Гринів Л.С., Кічурчак М.В. Національна економіка: Навч. посібник. – Львів: „Магнолія 2006‖, 2008. – 464с.
6.Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. - 1008 с.
7.Михасюк І., Бочан І. Державний менеджмент. Л-Жешув, НВФ „Українські технології‖, 2003. - 139 с.
Суть програмування полягає в аналізі стану національної та регіональної економіки, виявленні проблем, які не можуть вирішити ринкові механізми, розробці та реалізації окремих економічних та економічних завдань.
29
Програмування може бути успішним лише за умови дотримання системного підходу до розробки, управління та реалізації масштабних цільових програм.
Головними завданнями програмування є підтримка екологічної та соціальної збалансованості економіки, вплив на її якісне перетворення, стимулювання її розвитку з метою підвищення рівня економічного та екологічного добробуту населення.
Мета державного програмування – досягнення прийнятного для держави чи регіону варіанта розвитку економіки.
Програмування, як форма державного регулювання, має такі специфічні особливості:
1)втручання держави в економіку не ліквідує стихійність у ринкових перетвореннях, а лише коректує цей процес;
2)програмування є елементом сучасної ринкової організації економіки, оскільки держава не керує агентами ринку, а лише спрямовує їхню діяльність;
3)основою програмування є структурне регулювання;
4)програмування, як форма впливу на економіку, є системним і комплексним.
Основа державного програмування – це розробка і виконання довго- (10-15-20 років), середньо- (4-5 років) і короткотермінових (1 рік) програм.
У системі державного цільового програмування національної економіки можна виділити:
-спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або регіонів. Прикладом таких програм в Україні є Державна програма розвитку вугільної промисловості. Державна програма ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Державна національна програма „Освіта, Україна XXI століття‖;
-програми, що стосуються певних загальнонаціональних проблем: Державна програма зайнятості, Державна програма соціального захисту населення, програми діяльності державних економічних органів. Державна програма приватизації, урядова програма Кабінету Міністрів „Україна-2010‖;
-програми для досягнення збалансованості та макроекономічної стабільності національної економіки: програми стабілізації економіки та виходу її з кризового стану;
-фінансові програми; регіональні, програми з господарського освоєння нових районів, перетворення економіки регіонів, які
30
вже сформовані, формування нових територіально-галузевих кластерів, регіональних інноваційних систем та регіональної мережі інноваційної інфраструктури, екологічно збалансованого розвитку економіки регіону (району, міста, селища), з планування територій та просторового розвитку, сталого розвитку територій з створення нових робочих місць, підтримки підприємницької діяльності розвитку рекреаційної індустрії та туристичної інфраструктури, охорони довкілля та екологічної безпеки тощо.
Особливого значення регіональні цільові програми у зв’язку реалізації Міжнародного проекту „Євро – 2012‖ та необхідності розвитку мережі відповідної виробничої, соціальної та сервісної інфраструктури.
За рівнем масштабу порушених проблем розрізняють:
-великомасштабні регіональні цільові програми. До них можна віднести комплексну програму НТП у регіональній економіці, програму вирішення найважливіших соціальних проблем в регіоні, програму сталого ( екологічно збалансованого) розвитку регіону;
-програми соціально-економічного розвитку, наприклад, житлова програма;
-вузькі науково-технічні та інші програми.
Вивчення конкретних РЦП свідчить про те, що є суттєві відмінності у формах їхнього виконання та втілення. Ці відмінності залежать від масштабу і сфери дії програм, ступеня залучення державного і приватного секторів, характеру економічних та адміністративно-правових зв’язків. Методи формування структури і змісту програм, особливо їхнього організаційно-економічного механізму, залежать від їхнього правового статусу (індикативного чи директивного).
Отже, що собою представляють регіональні цільові програми?
Регіональна цільова програма – це програма взаємопов’язаних завдань, заходів та механізмів, які спрямовані на розв’язання найважливіших проблем розвитку регіону, окремих галузей або сфер його економіки, а також екологічної безпеки його адміністративно – територіальних одиниць, добробуту населення.
За змістом комплексні цільові програми є:
- соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку и удосконалення способу життя, підвищення
31
матеріального і культурного рівня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку;
-виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продуктів (послуг), розвиток нових видів виробництва, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності використання виробничих ресурсів;
-науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій, а також мережі інноваційної інфраструктури;
-екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і природоперетворювальних проектів;
-інституційні, спрямовані на удосконалення організації управління територіальними господарськими системами;
-трансформаційні, спрямовані на господарське освоєння нових районів, реструктуризацію економіки розвинутих районів України, формування територіально-виробничих кластерів;
-сталого (екологічно збалансованого) розвитку територій.
За структурою регіональна цільова програма має такі головні елементи (блоки):
-цільовий, де з’ясовані головна ціль і підцілі програми, бажана послідовність їхньої реалізації;
-структурний, формування якого дає змогу визначити набір та контури цілереалізаційних систем, тобто об’єктів регіональної економіки та їхніх елементів, які об’єднані за ознакою цільового призначення;
-блок техніко-економічного обґрунтування;
-паспортний блок програми, що дає стислу характеристику всієї РЦП;
-ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресурсів, потрібних для виконання програми;
-організаційний, у якому по всіх елементах програми передбачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни вжиття заходів.
Показники цільових регіональних програм є в індикативному плані (Державній програмі економічного і соціального розвитку). До таких показників належать: виробництво найважливіших видів продукції для потреб програми; ліміти капітальних вкладень і обсяги будівельно-монтажних робіт на її реалізацію; державні замовлення на
32
виробництво (поставку) продукції, робіт, послуг, потрібних для виконання програми; державні замовлення на введення в дію виробничих потужностей і основних фондів; перелік найважливіших будов; витрати з державного та місцевих бюджетів на реалізацію цільових програм; затрати валютних ресурсів і найважливіші заходи у сфері зовнішньоекономічних зв’язків, екологічні нормативи природокористування та безпеки населення тощо.
Основними методами, що використовуються в процесі розроблення регіональних цільових програм, є наступні.
Метод системного аналізу застосовують для вивчення розвитку економічної ситуації в регіональному господарстві в минулому, теперішньому і майбутньому з урахуванням різних його варіантів.
Системний економічний аналіз передбачає:
-економічний аналіз організаційної структури об’єкта, який планують, ефективності функціонування структурних підрозділів;
-вивчення варіантів планових рішень для вибору найоптимальніших;
-оперативне виявлення і вивчення відхилень від запланованих завдань у розвитку економіки;
-аналіз ефективності використання ресурсів у процесі реалізації
індикативного плану.
Головним принципом системного аналізу є багатовекторність, що передбачає використання широкого кола показників, за якими його проводять.
Найбільшу увагу треба приділяти аналізу найважливіших загальноекономічних пропорцій з погляду соціальної спрямованості. Розпочинати доцільно з оцінки економічного і наукового потенціалу регіону. Кількісному та якісному аналізу підлягають земельні ресурси, запаси мінеральної сировини, водні й лісові ресурси та їх розміщення на території регіону. Характеризують також динаміку і структуру населення регіону, формування її трудових ресурсів. Науковий потенціал оцінюють щодо кількості та складу наукових організацій, кваліфікації зайнятих в них працівників, динаміки результативності їх діяльності.
Основні фонди, як складову частину національного багатства, регіону аналізують щодо їх технічного рівня і зношення. Характеризують обсяги та якісний склад оборотних фондів, розміри обігових коштів, їхню обіговість.
33
Темпи економічного розвитку розглядають на підставі показників ВВП та національного доходу. Рівень екологічно збалансованого розвитку визначають на основі „зелених регіональних індикаторів‖.
Аналіз темпів економічного розвитку доповнюють аналізом регіональних пропорцій господарства пропорцій. У їхньому складі виділяють частки фонду відшкодування, кінцевого продукту, фонду оплати праці та прибутку у виробленому сукупному регіональному доході; співвідношення між резервним фондом і ресурсами, потрібними розвитку виробництва в регіоні та грошовими доходами та видатками населення і роздрібним товарообігом; ввезенням та вивезенням продукції; кількістю зайнятих і кількістю робочих місць: капіталовкладеннями і приростом основних фондів тощо. Аналіз господарських пропорцій регіону дає змогу виявити головні тенденції відтворювального процесу в ньому. Для отримання цілісної картини аналізують секторальні й галузеві пропорції, а також територіальні особливості господарського освоєння регіону.
Під час передпланових досліджень аналізують та обґрунтовують чинники і джерела економічного зростання в регіоні. Вплив факторів на темпи економічного зростання оцінюють із застосуванням методів індексного, факторного і регресійного аналізу, економікоматематичного моделювання.
34