2. Проектування поздовжнього профілю дороги

Поздовжнім профілем дороги називають розріз земляного полотна вертикальною площиною, проведеною через вісь дороги. Попередньою основою для проектування профілю є план траси на топографічній карті та поверхні землі на пікетах і плюсових характерних точках, які визначають за горизонталями шляхом інтерполяції та екстраполяції.

Поздовжній профіль має стандартну сітку розграфлення. На профіль виносять лінію поверхні землі за віссю дороги, висотні відмітки пікетів та плюсових точок (чорні відмітки), проектну лінію бровки земляного полотна та проектні відмітки дороги (червоні відмітки), а також умовні позначки запроектованих ділянок дороги. Заповнюють відповідною інформацією всі графи профілю, а також відображають ґрунтовий профіль за трасою дороги. Приклад оформлення поздовжнього профілю наведено в додатку 6.

При проектуванні позаміських доріг використовують масштаби: горизонтальний М 1:5000, вертикальний М 1:500, ґрунтовий М 1:50. профіль оформлюють на аркуші міліметрівки висотою 29 см і довжиною, яка потрібна для зображення всієї траси.

Основні вимоги, яких необхідно дотримуватись при проектуванні поздовжнього профілю:

1. Користуючись [1] або додатком 1 методичних вказівок, визначають граничні технічні параметри:

• мінімально можливий радіус випуклої та ввігнутої кривої;

• максимальний поздовжній ухил, ‰;

• мінімальну висоту земляного полотна (керуюча відмітка), яка залежить від дорожньо-кліматичної зони, типу ґрунту та типу місцевості за характером зволоження 9див. табл.. 4).

Таблиця 4 – Мінімальна висота земляного полотна

Грунт робочого шару	Найменше підвищення поверхні покриття, м, в межах дорожньо-кліматичних зон
	ІІ	ІІІ	ІV	V
1	2	3	4	5
Пісок мілкий, супісок легкий крупний, супісок легкий
1	2	3	4	5
Пісок пилуватий, супісок пилуватий
Суглинок легкий, суглинок важкий, глина
Супісок важкий пилуватий, суглинок легкий пилуватий, суглинок важкий пилуватий

Примітка: чисельник – підвищення поверхні покриття над рівнем ґрунтових вод, верховодки або тривало (більше 30 діб) стоячих поверхневих вод; знаменник – те ж, над поверхнею землі на ділянках із небезпечним поверхневим стіканням або над рівнем короткочасно (менше 30 діб) стоячих поверхневих вод.

2. Визначають та відкладають на профілі контрольні точки, якими є: вхід та вихід із населеного пункту, точка перетину з існуючими автодорогами та залізницями, рівні мінімального насипу біля труби або мосту.

3. У виїмках не проектують ввігнуті криві та горизонтальні ділянки, ухил проектної лінії повинен бути не менше 5 ‰.

4. В умовах пересіченого рельєфу бажано дотримуватись балансу земельних мас, маючи на увазі, що на профілі площа виїмок повинна бути менша за площу насипів (з урахуванням коефіцієнта розпушення ґрунту).

5. Поздовжні ухили доріг на підходах до перетинань повинні бути не більше 40 ‰ на відстані видимості для зупинки автомобіля.

6. Перетинання з залізницею повинно бути під кутом, більшим 60º.

7. Якщо алгебраїчна різниця ухилів суміжних прямих менше 5 ‰ для доріг І-ІІ категорій, менше 10 ‰ - для доріг ІІІ категорії та менше 20 ‰ для доріг ІV-V категорій, тоді в переломи проектної лінії криві можна не вписувати.

Проектування поздовжнього профілю виконують із використанням комп'ютерів, але для місцевих доріг ще широко використовують графоаналітичний метод, тобто використовують спеціальні шаблони та таблиці координат для різних радіусів (див. додаток 7).

Ш поздовжньому профілі проектують лівий та правий кювети. Кювети влаштовують у виїмках, при невисоких насипах або при нульових відмітках, з урахуванням поперечного ухилу поверхні.

Дно кювета повинно мати ухил не менше 5 ‰. Якщо поверхня землі має ухил менше 30 ‰, то біля найближчого пікету або після плюсової точки з робочою відміткою 0,8 м і більше кювет закінчують і воду з нього випускають на поверхню землі в бік від земляного полотна. На профілі це місце фіксують позначкою „скид води” 9див. умовні позначки профілю).

Якщо ухил поверхні землі більше 30 ‰, то кюветом доводять воду до водопропускної споруди.

Попереджуючи можливе розмивання кювету, проектують укріплення його дна (див. табл.. 5).

Таблиця 5 – тип укріплення в залежності від ухилу поверхні землі

Ухил, ‰	Тип укріплення
10 – 30	Засів трав або одернування
30 – 50	Застосування в’яжучих матеріалів або бруківки
50 – 80	Залізобетонні плити, влаштування перепадів
80	Влаштування лотків із водобійними колодязями

Взагалі глибина кюветів повинна забезпечити перевищення низу дренажних пристроїв для відведення води з основи дорожнього одягу над дном кюветів не менше, як на 0,2 м. Бровка земляного полотна у виїмках і поверхня землі біля насипу повинна також бути вище над рівнем води в кюветі не менше, ніж на 0,2м.