Особливості глобальних проблем:

• вони мають загальнопланетарний характер, принципово важливі для всього людства;

• безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети;

• мають взаємопов’язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;

• відображають поглиблення та удосконалення світогосподарських зв’язків;

• потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль всього світового співтовариства;

• можуть бути успішно вирішені лише за умови створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації.

За сферами дії глобальні проблеми поділяються на три групи:

І. Проблеми взаємодії природи і суспільства:

• раціональне природокористування, збереження навколишнього середовища;

• раціональне використання ресурсів світового океану, мирне освоєння космосу;

• утилізація відходів життєдіяльності;

ІІ. Проблеми суспільних взаємовідносин:

• відвернення світової термоядерної війни, забезпечення стабільного миру;

• подолання економічної відсталості певних регіонів і країн світу;

• попередження міжнародних конфліктів;

• ліквідація наслідків світових та локальних криз;

• роззброєння, конверсія військового виробництва.

ІІІ. Проблеми розвитку людини і забезпечення її майбутнього:

• пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР;

• подолання епідемій тяжких захворювань, (серцево-судинні, онкологічні, СНІД, наркоманія);

• культурно-моральні проблеми: втрата довіри до соціальних інститутів, нестабільність сім’ї, послаблення зв’язку поколінь;

• боротьба з тероризмом, міжнародною злочинністю, наркобізнесом;

• проблема демократизації суспільства, охорони прав людини.

Класифікація глобальних проблем не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер. Так ІІІ сфера конкретизує та підсилює увесь комплекс проблем.

2. Роззброєння та його роль у вирішенні глобальних проблем. Екологічна криза

Серед глобальних проблем – проблема збереження миру є однією з найпоширеніших.

Закінчення в кінці ХХ ст. «холодної війни», що виступала у протистоянні двох систем, дещо зняло гостроту прямої загрози ядерної війни. Але людство зіткнулось зі зростанням кількості локальних конфліктів з приводу територіальних, етнічних, релігійних розходжень, що загрожують перетворитись у регіональні та загальні конфлікти.

Загрозливим викликом людству стало розширення кількості ядерних держав. У 1998 році випробували ядерну зброю Індія та Пакистан. До потенційно ядерних держав належать Ізраїль, Іран, КНДР, Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина.

Гонка озброєнь у ХХ ст. набула небачених масштабів. Нині у світі нагромаджено 30 тис. ядерних боєзарядів, з загальною потужністю = 15 тис. мегатонн. Небезпечними темпами розгортаються види озброєнь, що націлені не ведення воєн у космосі. Протягом століття світові воєнні витрати зросли більше ніж у 30 разів.

ВПК багатьох країн витрачають колосальні кошти на виробництво зброї, що веде до загострення економічних та соціальних проблем.

Кошти на вирішення багатьох глобальних проблем людство може віднайти за рахунок демілітаризації економіки – роззброєння та ліквідації оборонних галузей виробництва.

Вона передбачає конверсію підприємств, що працюють на оборону.

Конверсія – це зміна пропорцій розподілу фінансових, людських і матеріальних ресурсів між цивільною і воєнною сферою, переключення виробництва на мирні цілі.

Але конверсія виявилась дорогою справою як в економічному так і соціальному аспекті. За оцінками експертів початкові витрати на конверсію перевищують витрати на гонку озброєнь. За цих умов вихід лише один: народи всіх країн спільно і організовано мають здійснити ядерне роззброєння, суттєво зменшити військові витрати, подолати міжнаціональні та внутрішньонаціональні конфлікти.

Наприкінці ХХ століття людство опинилось перед загрозою екологічних проблем власного соціально-економічного розвитку. Кількісне та якісне нарощення темпів НТП, залучення до господарського обороту дедалі більшої маси природних ресурсів, зростання масштабів природокористування і посилення тиску на довкілля створюють напружену ресурсно-екологічну ситуацію, - критичну з огляду на відтворювальні та відновлювальні можливості біосфери. Більшість вчених називають це екологічною кризою.

Екологічна криза – це незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання.

Вона виявляється у:

• кількісному та якісному виснаженні природних ресурсів (земля, вода ліси);

• інтенсифікації природних катаклізмів, стихійних лих, катастроф;

• глобальній зміні клімату (кислотні дощі, озонові дири, парниковий ефект);

• зростанні генетичних загроз популяції за рахунок збільшення радіоактивних відходів;

• незворотних втратах генофонду планети (зникають певні види рослин, тварин).