1. Основні функції цб:

А) валютне регулювання;

Б) емісійний центр;

В) банків уряду;

Г) державний скарбник.

2. Проведення центральним банком політики “дешевих грошей” – це:

А) проведення ЦБ рестрикційної політики;

Б) політика спрямована на подорожчання кредиту;

В) політика спрямована на зниження процентних ставок, норм обов’язкових резервів, купівля державних цінних паперів.;

Г) немає правильної відповіді.

3.Закріплення за центральним банком з моменту його створення монопольного права випуску грошей у країні притаманно:

А) еволюційному шляху створення центрального банку;

Б) директивному шляху створення центрального банку;

В) раціоналістичному шляху створення центрального банку.

4.Що з нижчезазначеного не належить до базових функцій центрального банку?

А) емісія готівки;

Б) залучення тимчасово вільних коштів населення на депозити;

В) кредитування фізичних та юридичних осіб;

Г) розробка грошово-кредитної політики;

Д) банк банків, банкір уряду;

Є) розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб.

5. Поясніть зміст функції «банк банків»:

А) здійснення кредитно-розрахункового обслуговування усіх інших банківських установ країни;

Б) встановлення цін на товари, роботи та послуги, що реалізуються в країні;

В) забезпечення стабільності грошової одиниці країни.

6. Якими методами може здійснюватися рефінансування комерційних банків?

А) тендерний;

Б) прямий;

В) трансфертний.

7. Що з нижченаведеного не належить до виконання центральним банком функції «банк уряду»?

А) організація кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур;

Б) емісія грошових коштів на покриття дефіциту бюджету;

В) зберігання золотовалютних резервів країни.

8. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку виступає:

А) кредитна діяльність комерційних банків;

Б) фондові операції комерційних структур;

В) маркетингова стратегія банківської системи.

9. В чому знаходить своє вираження економічна самостійність центрального банку?

А) у фінансуванні державних витрат;

Б) у вільному виборі інструментів грошово-кредитної політики;

В) у підтриманні стабільності грошової одиниці країни.

10. Який орган НБУ має право відкладального вета?

А) Правління НБУ;

Б) рада НБУ;

В) Департамент грошового обігу.

Література: 1, 4,5, 6,7, 8,9, 10, 11, 12, 14, 15, 19.

Тема 12. Комерційні банки

Після вивчення цієї теми ви зможете:

• Пояснити сутність, поняття, призначення, походження та розвиток комерційних банків, їх класифікацію;

• Зрозуміти основи організації та специфіку діяльності окремих видів комерційних банків;

• Засвоїти економічну сутність джерел та порядок формування власного капіталу, залучених та позичених коштів банку;

• Охарактеризувати принципи кредитування та основні положення, які регламентують кредитну та інвестиційну діяльність комерційних банків;

• Визначити сутність, принципи та організацію розрахунково-касових операцій банків і банківських послуг;

• Зрозуміти, що таке стабільність банків, механізм її забезпечення та особливості становлення і розвитку комерційних банків в Україні.

Ключові терміни та поняття: банк, функції банків, завдання банків, спеціалізовані банки, державні банки, акціонерні банки, пайові банки, структура банків, ліквідність банку, контроль за банківською діяльністю, активні операції банків, пасивні операції банків, розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

План теми:

1. Комерційні банки, їх види та форми організації.

2. Загальна характеристика банківських операцій.

3. Особливості організації та функціонування комерційних банків в Україні.

Питання для самостійного вивчення:

1. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення. Поняття та значення стійкості банків. Установлення економічних нормативів діяльності комерційних банків.( Л 20 с. 182 – 185).

2. Створення банківських резервів. ( Л 8 с. 405-406, Л

3. Нагляд за діяльністю комерційних банків.(В.І.Грушко, С.М.Лаптєв, О.С.Любунь, К.Є. Раєвський банківський нагляд: Навчальний посібник. – К.6 Центр навчальної літератури, 2004. – 264с.)

1. Одним з найважливіших напрямів економічної роботи в комерційному банку є аналіз фінансового стану. Основним джерелом інформації для цього виступають: баланс банку, звіт про фінансові результати.

Аналіз балансу дає комплексу характеристику діяльності банків за будь-яку дату, у ньому наведена інформація про наявність власних коштів, зміни в структурі залучених коштів, складові активів та ін. На підставі балансу можна зробити висновки про стан ліквідності, дохідності, можливих перспектив розвитку банку.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи і видатки банку (відображення фінансових потоків за певний період часу).

Діяльність банку повинна спрямовуватися на досягнення конкретних цілей, а саме: забезпечення стрімкого зростання, мінімізація ризиків і підтримка іміджу надійного банку при невисокому рівні виплат своїм акціонерам.

Головний принцип банківського менеджменту (ключове завдання) – максимізація вартості акціонерного капіталу.

Майже всі банки – акціонерні товариство або товариства з обмеженою відповідальністю. Акціонери та пайовики зацікавлені в зростанні капіталу та доходу з його використання. Курсова ціна акції відображає ринкову оцінку діяльності банку.

Основні показники прибутковості:

• Прибуток на одиницю активів;

• Прибуток на акціонерний капітал;

• Маржа прибутку (оцінює, наскільки ефективно банк виконує функцію посередника між вкладниками і позичальниками й наскільки гостра конкуренція на ринку).

Стратегія управління активами і пасивами банку має основною метою максимізацію або, як мінімум, стабілізацію розміру маржі прибутку за умови допустимого рівня ризику.

Принципи стратегії управління активами і пасивами:

• Спочатку встановлюються цілі банку; в їх контексті застосовується та чи інша стратегія управління активами й пасивами. Головною ціллю завжди є максимізація вартості інвестицій акціонерів, тобто досягнення максимально можливої ринкової ціни акцій при задовільному рівні ризику;

• Керувати активами й пасивами та приймати інші рішення з урахуванням того, що вони сприятимуть підвищенню прибутку банку. Управління структурою балансу – не самоціль, а засіб для досягнення визначених цілей;

• В управлінні банківським портфелем активів та зобов’язань пріоритет повинен належати наданню прибуткових кредитів, що відповідають стандартам якості, а залучення коштів має становити друге за важливістю завдання. Якщо обсяг депозитів недостатній, необхідні кошти повинні залучатися з найбільш дешевих джерел;

• Вартість банківського капіталу залежить не тільки від його дохідності. Усі складові капіталу мають свою оцінку, яка може змінюватися від впливом різних обставин. Наприклад, якщо в країні відбувається девальвація національної грошової одиниці, вартість капіталу зменшується.

Політика управління ліквідністю та резервами є важливими напрямками підтримання стабільності банка.

Забезпечення належного рівня ліквідності – одне з найважливіших завдань управління банком.

Ліквідність – здатність банку в будь-який момент часу виконувати зобов’язання перед вкладниками в грошовій формі на першу вимогу й на повну суму.

Фактори від яких залежить дотримання ліквідності банком: наявність у банку необхідної суми ліквідних коштів, можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх запозичення чи продажу активів.

У комерційних банках України постійно виникають проблеми з ліквідністю: не збігаються строки повернення коштів за зобов’язаннями банку і зобов’язаннями клієнтів; чутливість банків до змін процентних ставок (при збільшенні ставки клієнти шукають більш високі прибутки, не дають заявок на кредит).

Усі основні причини порушення спроможності КБ виконувати свої зобов’язання в потрібному обсязі та у визначені строки (порушення ліквідності)можна поділити на три групи:

1. Прорахунки банків в оцінці величини можливих ризиків при здійсненні своїх операцій.

2. Наявності форс мажорних обставин, тобто причин, які не залежать ні від позичальника, ні від боржника.

3. Причини, пов’язані з порушенням збалансованості активів і пасивів банку.

Загальні підходи до вирішення проблем ліквідності:

1. Управління активами. Накопичення в основному ліквідних активів (готівка і цінні папери, що швидко реалізуються). Цей метод використовується здебільш невеликими банками.

2. Управління пасивами. Стратегія управління запозиченою ліквідністю – запозичення коштів, необхідних для покриття очікуваного попиту на ліквідні кошти (міжбанківські позики, значні депозитні сертифікати, позики НБУ).

Рейтингова система оцінки банківської установи використовується у світовій банківській практиці для всебічної оцінки кожної банківської установи. Вона має назву CAMEL. Ця система передбачає оцінку банківської установи за такими критеріями: капітал, активи, менеджмент, дохідність, ліквідність. За цією системою можна проаналізувати п’ять найголовніших функціональних сторін діяльності банку і присвоїти комерційним банкам певні оцінки за 5 бальною шкалою.

2. Хоча основною метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку, вони не можуть вкладати всі ресурси тільки у високодохідні активи (позики та інвестиції), оскільки за здійснення активних операцій банки водночас мають забезпечити і своєчасне повернення коштів їхнім власника, тобто виконувати свої зобов’язання за пасивами. Тому частина активних операцій комерційного банку передбачає утворення поточних резервів платіжних засобів з метою постійного підтримування платоспроможності банку. Ці резерви поділяються на дві основні групи – первинні та вторинні.

Первинні резерви – це вкладення банку у високоліквідні активи, які можуть бути негайно використані як засіб платежу. До них належать кошти на кореспондентському рахунку в центральному банку і на рахунках в інших банка, що забезпечують можливість безперебійної організації безготівкових розрахунків, а також залишки готівки в касі банку для готівкових платежів.

Вторинні резерви – це утворення вкладень в активи, які можна перетворити на платіжні засоби з мінімальною затримкою, - це, як правило, інвестиції у короткострокові Державін цінні папери або боргові зобов’язання інших банків, що дають невеликий дохід, але мають високий рівень ліквідності. Вторинні резерви, по суті, є джерелом поповнення коштів первинних резервів.

Постійне утримання комерційним банком певної частини активів у формі первинних та вторинних резервів забезпечує високий рівень його платоспроможності, що уможливлює ефективну реалізацію банком кредитно-розрахункових, депозитних та інших послуг клієнтам.

3. В усіх країнах з ринковою економікою в тому чи іншому вигляді функціонує система банківського регулювання та нагляду. У більшості ринкових економік законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяльність центрального банку, покладають на нього функцію регулювання та нагляду за банківською діяльністю. Інституціональна система банківського регулювання та нагляду визначається особливостями історичного та економічного розвитку тієї чи іншої країни, традиціями і значною мірою характером банківської системи.

В Україні згідно із Законом «Про банки та банківську діяльність», а також законом «Про Національний банк України» функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ. Що ж до регулятивної функції, то її виконують різні департаменти центрального апарату НБУ з урахуванням їхнього функціонального призначення. Так, діяльність комерційних банків на валютному ринку регулює департамент валютного регулювання, департамент готівково-грошового обігу регламентує порядок роботи банків з готівковою національною валютою, департамент бухгалтерського обліку та розрахунків визначає порядок бухгалтерського обліку і звітності в банках тощо.

Значну роль у виконанні функцій банківського регулювання та нагляду відіграє система банківського нагляду НБУ, що функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ. На рівні центрального апарату НБУ ця система представлена генеральним департаментом банківського нагляду, до якого входять: департамент реєстрації та ліцензування банків; департамент безвиїзного нагляду; департамент інспектування банків; департамент роботи з проблемними банками; управління координації з питань банківського нагляду.

Система банківського нагляду на рівні регіонального управління НБУ також має систему банківського нагляду та регулювання відповідних структурних підрозділів. Основні напрями діяльності цих підрозділів:

• Підготовка висновків щодо можливості реєстрації новостворених банків, а також надання банкам на здійснення банківських операцій;

• Надання дозволів на відкриття банківських установ і на здійснення ними банківських операцій;

• Інспектування банків та банківських установ;

• Обробка економічної інформації.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

• Забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

• Захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства;

• Створення конкурентного середовища в банківському секторі задля зниження процентних ставок за позичками, підвищення ставок за депозитами, розширення спектру банківських послуг, запровадження новітніх банківських технологій;

• Забезпечення прозорості політики та діяльності банківського сектору в цілому й кожного банку окремо;

• Підтримання необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі.

Під регулювання банківської діяльності розуміють створення відповідної правової бази: розробка та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків, ухвалення положень, що регламентують функціонування банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ; діяльності банків; реорганізації та ліквідації банків.

Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.

Нагляд за банками НБУ та його установами традиційно здійснюються двома методами:

1. Безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд – дистанційний моніторинг діяльності окремих банків та банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. Він ґрунтується на аналізі звітності, що подається банком на регулярній основі, ці дані аналізуються і зводяться у статистичні звіти, за якими розраховуються різноманітні стандартні показники. Ці звіти дають змогу виявляти дотримання банками економічних нормативів, досліджувати тенденції їх діяльності, проводити порівняльний аналіз за групами банків. Він виступає системою раннього застереження, але він стає ефективним лише за умов достовірності звітності, отриманої від банків.

2. Виїзне інспектування банків – перевірки на місцях проводяться кваліфікованими спеціалістами, які здатні оцінити ступінь ризиків, у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками. Це дає змогу перевіряти достовірність звітності, дотримання законів і нормативних актів, надійність управління банком, стійкість фінансового стану банку. Цей метод дає більше можливостей щодо виявлення реальної якості активів, якості управління банком і взагалі реального фінансового стану банку, він є більш трудомістким, потребує більшої кількості персоналу.

Оптимальній варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль обох методів які є взаємодоповнюючими. Слід також додати, що наглядові органи повинні мати контакт з керівниками банків і глибоке розуміння банківської діяльності.

Контрольні питання за тематикою СРС:

1. Як досягається стійкість банківської систем?

2. Який порядок встановлення та контролю за економічними нормативами діяльності комерційних банків?

3. Який порядок та цілі створення банківських резервів?

4. Який орган проводить банківський нагляд за діяльністю комерційних банків? Які заходи включає банківський нагляд?

Висновки після вивчення теми:

1. У системі грошово-кредитних відносин ключове місце займають банки. В умовах ринкової економіки банки поділяються на центральні і комерційні. Центральний банк є першим рівнем банківської системи, а комерційні – другим.

2. Комерційні банки класифікують за різними ознаками і критеріями. Вони виконують різноманітні операції, які поділяються на традиційні та нетрадиційні. До перших належать кредитування, розрахунки, залучення вкладів тощо. До других – різноманітні послуги(лізингові, факторингові, консультативні тощо). Традиційні операції бувають активним та пасивним. В Україні комерційні банки активно почали створюватися після проголошення незалежності (з 1992р.). реєстрацію новостворених комерційних банків здійснює НБУ.

3. Пасивні операції комерційних банків полягають у формування власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

4. Серед активних операцій провідними є кредитні та інвестиційні. Кредитування банківських клієнтів здійснюється відповідно до певних принципів та умов. Інвестиційні операції слугують для створення вторинних банківських резервів, диверсифікації активів та отримання доходів. Кредитні й інвестиційні операції тісно пов’язані між собою. Їм притаманні ризики, для запобігання й оптимізації яких банки використовують певний інструментарій.

5. Значне місце в банківській діяльності займають розрахунково-касові операції. Міжгосподарські безготівкові розрахунки здійснюються з використання певних форм і способів. Розрахунки готівкою мають регламентацію і підпорядковані певним правилам.

6. Банки надають своїм клієнтам широке коло послуг, які грунтуються відповідно до певних критеріїв. Найбільш поширеними є гарантійні, консультативні й трастові послуги.

7. Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Вона означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкретному середовищі. Забезпечити стабільність можна за допомогою дотримання системи економічних параметрів, що встановлені центральним банком і підтримання оптимального рівня прибутковості.

8. Банківська система України майже за 10 років пройшла певний шлях розвитку. Досягнуті значні здобутки, але й проблеми і великі невикористані резерви. Головною проблемою є втрата групою банків платоспроможності. Багатьом банкам притаманна фінансова слабкість.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке комерційний банк? За якими ознаками проводять їх класифікацію?

2. Коли виникли комерційні банки та які етапи розвитку вони пройшли?

3. Які функції та операції притаманні комерційним банкам?

4. У чому сутність пасивних та активних операцій комерційних банків?

5. З чого складаються депозитні ресурси комерційного банку?

6. Що таке банківська інвестиція та які ризики їм властиві?

7. За якими ознаками класифікують банківські послуги?

8. Чому виникла необхідність нагляду центрального банку за діяльністю комерційних банків?

Тести для самоконтролю:

1. За організаційно-правовою формою діяльності КБ поділяються на:

А) державні;

Б) акціонерні;

В) приватні;

Г) пайові.

2. За формою власності КБ поділяються на:

А) державні;

Б) акціонерні;

В) приватні;

Г) пайові.

3. Основні групи банківських операцій:

А) операції з цінними паперами4

Б) власні операції;

В) кредитні операції;

Г) депозитні операції.

4. Основні джерела інформації про стійкість банку:

А) статистичний звіт;

Б) звіт про фінансові результати;

В) звіт про прибутки та збитки;

Г) баланс.

5. Причини порушення ліквідності КБ:

А) прорахунки в оцінці ризиків;

Б) різкі зміни облікової політики ЦБ;

В) форс-мажорні обставини;

Г) порушення збалансованості активів і пасивів банку.

6. Суб’єкти зовнішнього контролю за діяльністю банку:

А) відділ внутрішнього банківського аудиту;

Б) незалежні аудиторські фірми;

В)НБУ; Г) ревізійний відділ.

7. Які санкції вживає НБУ за систематичне порушення КБ його вимог:

А) стягнення грошового штрафу, фінансове оздоровлення, відкликання ліцензії;

Б) підвищення норми обов’язкових резервів, стягнення штрафу, відкликання ліцензії;

В) проведення заходів фінансового оздоровлення, застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу, підвищення норми обов’язкових резервів, призначення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії;

Г) немає правильної відповіді.

Література: 1, 4,5, 6,7, 8,9, 10, 11, 12, 14, 15, 19.