- •Мінімум для автомату чи допуску
- •1.Три складові предметної сфери історії міжнародного права
- •2.Історична динаміка понять «народи» і «міжнародні відносини», три історичні види суспільств в історії людства, їх основні характеристики
- •4.«Епоха цивілізації» як період формування суспільств – будівничих регіональних цивілізацій (а. Тойнбі)
- •5.Моделі історичної динаміки в історичних і суспільних науках
- •У історичних і суспільних науках є велика кількість прихильників (Спенсер, Парсонс, Козер, Дарендорф)різних моделей, зокрема: Еволюційна модель, Функціоналістська модель, Конфліктологічна модель тощо.
- •6.Які міжнародні договори періоду боротьби за гегемонію міст-держав Шумерської цивілізації ви можете назвати.
- •8.Дипломатичне листування в період рівноваги великих держав в кцсс(на матеріалах з Ель-Амарни та інших джерел)
- •9.Загальна характеристика і значення першої ойкумени в історії міжнародного права, основні напрями міжнародно-правового регулювання, характерні для періоду розвитку кцсс
- •10.Загальні риси розвитку цивілізацій залізної доби (другого покоління)
- •11. Спільні і відмінні риси Пелопоннеського і Делоського (першого Афінського) союзів
- •12. Які загальні особливості можна визначити для формування цивілізацій третього покоління?
- •13. Чим, на вашу думку, вплив світових релігій відрізняється від впливу античних філософських вчень на формування цивілізацій?
- •14. Передумови переходу Європи від середньовіччя до Нового часу
- •15. Нові принципи міждержавних відносин, характерні для Нового часу
- •17. Головні наслідки Вестфальського миру 1648 року для розвитку міжнародного права
- •18. Новели в дипломатії і міжнародному праві, пов’язані зі війною сша за незалежність
- •19. Міжнародно-правові новели Великої французької революції
- •20. Основні цілі і акти Віденського конгресу
- •21. Дія системи колективної безпеки в Європі в хіх столітті
- •22. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •23. Версальсько – Вашингтонська система міждержавних домовленостей: основні джерела і міжнародно – правові наслідки.
- •24. Основні ознаки неоліберальної системи міжнародних відносин після іі-ї світової війни
- •25.Роль Статуту оон у довершенні формування мп
10.Загальні риси розвитку цивілізацій залізної доби (другого покоління)
Друге покоління цивілізаційформувалося в темні віки 12-8 ст. до н.е. Сирійська РЦ піднеслась швидше (в 10-9 ст. до н.е.) за рахунок перебування на інтенсивних торговельних шляхах. Еллінська, Індо-Арійська і Китайська пережили темні віки пізніше і піднялися майже синхронно в 6-5 ст. до н.е. внаслідок якісних змін в організації суспільств на кордонах імперії Ахемендів. Ці змінипов’язані, по-перше, з «синхронізуючим» цивілізаційним впливом самої імперії, яка акумулювала всі культурні надбання того часу; по-друге, з поширенням технологій виготовлення заліза, яке, завдяки легкій його обробці, на порядки збільшило активність переселенців-варварів і, по-третє, завдяки поширенню нового типу писемності, легкодоступного для більшості населення. Ці зміни спричинили до «демократизації» варварських суспільств, які стали народом-військом, де кожен, маючи зброю й знаряддя, отримав можливість брати участь у завоюванні обжитих і колонізації необжитих територій, листуватися і записувати необхідну інформацію. Демократизовані й окультуреніварварські суспільства Середземномор’я, Індії, Середньої Азії і Китаю спромоглися на те, що було неможливе в межах самої імперії: вони впровадили новий тип культури, зокрема такі форми мислення, як натурфілософія й політична філософія, що поклали початок розвитку науки і свідомій, побудованій на раціональних критеріях, політичній організації суспільства. Отже, ойкуменізація цих античних суспільств мала як військово-політичні, так іфілософсько-культурні чинники. При цьому, на відміну від монокультурної Космополітичної цивілізації Середнього Сходу, антична Ойкумена мала мультикультурний характер:крім значного впливу еллінізму, в ній не можна ігнорувати вплив різних течій індійської й китайської філософії, а також авестійської й іудаїської культурних традицій.
11. Спільні і відмінні риси Пелопоннеського і Делоського (першого Афінського) союзів
Договірне право еллінського суспільства досить різноманітне. Можливо найдавнішими були договори про релігійні союзи (амфіктонії), частина яких згодом трансформувалися у військові й оборонні союзи (симархії і епімахії2). Найважливішими симархіями були Пелопоннеський (на чолі зі Спартою) і два Делоських (на чолі з Афінами) союзи.
Пелопоннеський союз існував з другої половини 6 століття до середини 4 століття до н. е. і складався поступово в результаті послідовних угод між Спартою та іншими полісами. Спарта, створюючи Пелопоннеський союз, прагнула до гегемоніїв еллінському суспільстві і розраховувала на допомогу союзників під час придушення повстаньілотів. Інші поліси Пелопоннесу сподівалися на військову підтримку Спарти.
Головні засади союзу:
У випадку війни кожен член Союзу виставляв 2/3 своєї воєнної сили.
Верховне командування належало спартанцям.
Вищим органом Пелопоннеського союзу були збори всіх союзників, які очолювали спартанські ефори(судді).
Кожен поліс незалежно від розміру мав один голос на зборах, що дозволяло Спарті добиватись ухвалення необхідних їй рішень, протиставляючи дрібні поліси великим.
Пелопоннеський союз постійно підтримував олігархічні угрупування у давньогрецьких державах, а з перемогою у Пелопоннеській війні(431—404 до н. е.) перетворився на загальногрецький блок, який впроваджуваволігархічнеправління.
Після поразки Спарти у війні з Фівами362 до н. е.Пелопоннеський союз розпався. Спроба відновити його в 30-і роки 4 століття до н. е. закінчилася невдачею
Перша Делоська (Афінська) симархія (477-425 рр. до н.е.) була утворена для боротьби з персами. В цьому союзі були нерівні умови членства. Члени союзу були зобов’язані виставляти флот і платити податок, який встановлювався досить довільно. Деякі поліси залучалися до участі в союзі примусово, а у разі непокори могли втратити членство і бути підкореними (прикладом стала каральна експедиція Афін проти Наксоса у 469 р. до н.е.). В 454 р до н.е. союз об’єднував 208 полісів. В цей же рік казна союзу була перенесена з Делосу (святилища Аполона) до Афін. В 440-х рр.. до н.е. союз симархія перетворюється в афінську морську імперію (архе), в якій колишні союзники виступають як данники Афін. В 426 р. до н.е. сума загальних надходжень з податків, якою розпоряджалися Афіни, досягла 1460 талантів. Але після поразки Афін біля Сицилії союз розпався (425 р до н.е.).
Другий союз на чолі з Афінами було створено для підтримки Фів проти Спарти (378-338 рр до н.е.) він нараховував до 70 полісів і об’єднував їх на федеративних началах. Практично цей союз перестав існувати в 355 р до н.е. після поразок від Спарти.
Після пелопоннеських війн в ІV-ІІІ ст. до н.е. відроджуються союзницькі відносини між «старими» амфіктоніями у вигляді локальних симархій (Ахейська, Беотійська, Фессалійська, Еолійська).