2. Фактори зміни сукупного попиту на інвестиції

Мотиваційним чинником інвестиційного попиту є чистий прибуток. Вихідною

базою його обчислення є валовий прибуток, отриманий від реалізації інвестиційного проекту. Він залежить від розміру інвестування та норми прибутку. Чистий прибуток – та частка валового прибутку від реалізації інвестиційного проекту, яка залишається після сплати податку на прибуток та процентів за інвестиційні кошти. Тому сукупний попит на інвестиції залежить від 1) очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) та 2) процентної ставки (ПС). Сутність впливу цих факторів на інвестиційний попит полягає у наступному.

По-перше, фірми інвестують з метою одержання чистого прибутку. Інвестиції будуть приносити чистий прибуток лише тоді, коли на одиницю інвестиційних витрат підприємство матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростає капіталовіддача.

ЧП = ∆ВВП - (∆ПВ + ∆ПП) (8.4), де:

ЧП – чистий прибуток;

∆ВВП – приріст ВВП, викликаний чистими інвестиціями;

∆ПВ – приріст поточних витрат;

ПП – приріст податку на прибуток.

Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний чистий прибуток

(ОЧП). ОНЧП - мета інвестування; процентна ставка – це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу. ОНЧП = х 100 %(8.5).

По-друге, інвестиційні витрати пов’язані з джерелом їх фінансування. Досить

поширеним джерелом фінансування є банківський кредит. Тому важливу роль у динаміці інвестицій відіграє процентна ставка. Процентна ставка - це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

ПСр = ПСномін. – ТІ (8.6).

Зв’язок між реальною процентною ставкою та інвестиціями виражається формулою:

ВІ = – f (ПСр) (8.7).

Якщо процентна ставка нижча від ОНЧП, то інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки – інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.

Із збільшенням процентної ставки по кредитах стає менше інвестиційних проектів, які могли б забезпечити прибуткові інвестиції за рахунок кредитних коштів, обсяг інвестицій скорочується.

У макроекономічному аналізі базовою моделлю інвестиційного попиту є модель, в

якій інвестиції є функцією процентної ставки. В такій моделі процентна ставка є основним фактором, який визначає інвестиційний попит, а очікувана норма чистого прибутку є сталою величиною і диференціюється за окремими інвестиційними проектами. У графічній формі ця модель має такий вигляд.

Графік інвестиційного попиту

Доцільність інвестування та інвестиційний попит виникають за умов, коли

очікувана норма чистого прибутку більша від реальної процентної ставки. При заданому рівні ОНЧП що нижча реальна процентна ставка, то більший попит на інвестиції. Тому крива інвестиційного попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.

3. Фактори інвестиційного попиту, що не залежать від процентної ставки

Основними фактори, що не залежать від процентної ставки є: технологічні

зміни (розробка нового більш продуктивного устаткування, зменшує середні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість); рівень забезпеченості основним капіталом; витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування (якщо вони скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає, і навпаки); податки на підприємця; очікування.

Фактори, що не залежать від процентної ставки збільшують або зменшують

сукупний попит на інвестиції, переміщуючи криву попиту на інвестиції вправо чи вліво. На відміну від них, процентна ставка викликає зміщення по самій кривій попиту на інвестиції.

ВИСНОВКИ

1. Інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу

домашнім господарствам перерозподіляти свої доходи в часі.

2. Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку

(пряма залежність) і реальної процентної ставки (обернена залежність).

3. Факторами інвестиційного попиту, що не залежать від процентної ставки є

технологічні зміни, рівень забезпеченості основним капіталом, витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, податки на підприємця, очікування, які збільшують або зменшують сукупний попит на інвестиції, переміщуючи криву попиту на інвестиції у відповідний бік.

Лекція 9. СУКУПНІ ВИТРАТИ І ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ

1. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.

2. Мультиплікатор витрат.

3. Рівноважний валовий внутрішній продукт в умовах неповної та повної зайнятості.

Об’єктом макроаналізу в даній темі є приватний сектор економіки закритого типу: ВВП = СВ + ВІ

Предметом аналізу в даній темі є рівноважний реальний ВВП. Процентна ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.

1. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”

Модель “витрати-випуск”– модель визначення рівноважного ВВП на умовах

тотожності між сукупними витратами й виробленим ВВП. Вона є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, та сукупна пропозиція, представлена реальним ВВП. У основі моделі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто що більші сукупні витрати, то більший ВВП, і навпаки.

Економічна рівновага – це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП: СуВ = СВ +ВІ = ВВП (9.1).

СВ + ВІ = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит;

СВ + ВІ < ВВП (перевиробництво, що супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів);

СВ + ВІ > ВВП (недовиробництво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів).

Заплановані інвестиції – інвестиції, що їх фірми (підприємства) планують вкладати у виробництво згідно зі своїм платоспроможним попитом. . Але плани підприємств про сукупні витрати не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникають незаплановані інвестиції - інвестиції, які підприємства змушені здійснювати в товарні запаси в умовах економічної рівноваги.

Отже, фактичні інвестиції складаються із запланованих і незапланованих інвестицій у товарні запаси.

Незалежно від того, перебуває економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди вирівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій у товарні запаси; якщо сукупні витрати перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій у товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу (9.1):

СуВВІн = ВВП ( 9.2), де:

ВІн – незаплановані інвестиції в товарні запаси: (+) – збільшення, (–) – зменшення інвестицій в товарні запаси.

СуВ ВІн – фактичні сукупні витрати (СуВфакт.).

Рівноважний ВВП – це такий обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупівлі всієї продукції, виробленої в поточному періоді.

Із формули (9.2) випливає: незалежно від того, перебуває економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди вирівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо сукупні витрати й ВВП тотожні, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.