Характеристика

Досить часто у сфері особисто-офіційної комунікації вдаються до трудової характеристики, рекомендованих листів, відгуків.

Усі ці документи об’єднує призначення – дати об’єктивну оцінку кандидатові певними посадовими особами, проте кожен із них містить різні змістовні оцінки. Відгук вказує думку про кандидата і його оцінку певними фахівцями. Рекомендація містить сприятливий відгук про кандидата. Характеристика – документ, у якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника.

Позитивні характеристики пред’явника подають докладний чи узагальнений виклад ділової та професійної діяльності подавача характеристики, його працездатність, здобутків рекомендованої особи, маючи на меті викликати повагу читача до кандидата.

Важливість характеристики полягає в тому, що в ній більш обґрунтовано, ніж, в автобіографії, заяві, резюме подані відомості про досвід, трудові та професійні якості кандидата. Значна частина спеціалістів стверджують, що для рекомендаційних документів, а отже і для характеристики, притаманна відсутність об’єктивності. Мотивацією для цих вчених виступає авторський вплив на написання (симпатія, антипатія, помилкова думка), чи просто невдалі чи недоречні вислови. Часом подавачі характеристик вдаються до так званого “паралізуючого ефекту” – звертаються за характеристикою чи рекомендованим листом до високої посадової особи, яка не заперечує поверхового знання кандидата, проте характеризує позитивно і рекомендує для вакантної посади. За існування бюрократичної системи такий крок пред’явника зазвичай досягав мети, проте нині недостатньо аргументована та вмотивована оцінка кандидата навряд чи справить необхідне враження.

Структура характеристики

У кожній правильно написаній характеристиці можна виділити такі логічно пов’язані між собою складові:

Назва виду документа (ХАРАКТЕРИСТИКА) розмішують по центру.

Анкетні дані: прізвище, ім’я, по батькові, посада, вчений ступінь і звання, (якщо вони є), рік народження, національність, освіта – прийнято розташовувати у стовпчик справа (з орієнтовним відступом 92 мм від межі лівого берега) або ж центровано через 2-3 міжрядкових інтервали після назви виду документа.

Дані про трудову діяльність: фах, тривалість роботи на цьому підприємстві або в організації, просування по службі, рівень професійної майстерності та інше.

Ділові та особисті якості працівника. Власне характеристика розкриває ставлення працівника роботи, підвищення професійного і наукового рівня, стосунки у трудовому колективі. Тут подають відомості про нагороди, заохочення працівника.

Висновки можуть містити узагальнення про подавача характеристики, а також вказують на місце подання характеристики. Помилковою є реалізація прикінцевої частини характеристики у такий спосіб: “Характеристику видано за місцем вимоги”. За неможливості конкретизувати інформацію, її можна подати узагальнено: „за місцем роботи батьків”, “…за місцем навчання”, “…для подання до вищого навчального закладу”).

Текст організовують від третьої особи. Підписи на цьому документі ставить керівник підприємства, голова громадської організації або безпосередній складач характеристики. Документ датується і посвідчується відбитком печатки.

Характеристика видається працівникові на руки або з його відома надсилається до підприємства, установи

Практичні поради до написання характеристики:

1. Складач має скласти характеристику, тобто визначити структуру

характеристики.

2. До кожного з пунктів плану добрати запитання до рекомендованої

особи.

3. Дати відповідь на поставленні запитання, дібрати аргументи, чим більш вони будуть аргументовані (документами, в тому числі свідоцтвами, сертифікатами, дипломами) тим більш корисними для аналізу будуть відповіді.

Уточнити дані у характеризованої особи. Це може бути відповідь на анкету, телефонне, очне інтерв’ю.

Характеристику пред’явлють при вступі до вузів і технікумів, при участі в конкурсі на виборні посади, заміщення вакантних посад науково-дослідних інститутів, вузів тощо.

Трудовий договір, його види, порядок укладення

Проголошене Конституцією України право на працю реалізується наданням роботи конкретній людині і оплати праці відповідно до кількості та якості, не нижче встановленого державного розміру.

Правові відносини працівника з роботодавцем, що регулюються трудовим правом, виникають на підставі трудового договору.

Ст. 21 Кодексу законів про працю України визначає:

„Tpудовий договіp є угода між пpацівником і власником підпpиємства, установи, оpганізації або уповноваженим ним оpганом, за якою пpацівник зобов'язується виконувати pоботу, визначену цією угодою, з підляганням внутpішньому тpудовому pозпоpядкові, а власник підпpиємства, установи, оpганізації або уповноважений ним оpган зобов’язується виплачувати пpацівникові заpобітну плату і забезпечувати умови пpаці, необхідні для виконання pоботи, пеpедбачені законодавством пpо пpацю, колективним договоpом і угодою сторін”.

Пpацівник має пpаво pеалізувати свої здібності до пpодуктивної і твоpчої пpаці шляхом укладення тpудового договоpу на одному або одночасно на декількох підпpиємствах, в установах, оpганізаціях, якщо інше не пеpедбачене законодавством, колективним договоpом або угодою стоpін.

Міністерством праці та соціальної політики України наказом від 08.06.2001 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 р. за № 554/5745 „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”, затверджено „Форму трудового договору між працівником і фізичною особою” (додаток); та „Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою” (додаток ).

Tpудовий договіp може бути:

1) безстpоковим, що укладається на невизначений стpок;

2) на визначений стpок, встановлений за погодженням стоpін;

3) таким, що укладається на час виконання певної pоботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Пункт 3 частини першої ст. 23 КЗпП України допускає можливість укладення трудового договору на час виконання певної роботи. Це інший різновид строкового трудового договору.

Укладання трудового на невизначений строк відрізняється від укладання трудового договору на час виконання певної роботи лише за формальним ознаками: у першому випадку строк дії договору визначається зазначенням його тривалості чи граничної дати, до якої продовжується дія трудового договору, а в другому випадку сторони домовляються не про дату, не про строк, а про те, що цей трудовий договір укладається на час виконання певної роботи.

Якщо після закінчення строку трудового договору, який укладався на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, і на час виконання певної роботи трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим у випадках, зазначених у статті 24 КЗпП України, зокрема при укладенні контракту, а також при укладенні трудового договору з працівником, діяльність якого пов’язана з державною таємницею.

При укладенні трудового договору з працівником, діяльність якого пов’язана з державною таємницею, застосовується Типова форма трудового договору, затверджена наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08.12.94 № 44 (Додаток .3.9).

Укладення контракту з керівником навчального закладу і педагогічними працівниками проводиться відповідно до Закону України “Про вищу освіту”.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Строк випробування

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова випробування повинна бути повинна бути обумовлена у наказі, постанові, розпорядженні про приймання на роботу. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Строк випробування при прийманні на роботу робітників не може перевищувати одного місяця, інших працівників — не більше трьох місяців, якщо більший термін не обумовлений законодавством. За погодженням з профспілковим комітетом підприємства в особливих випадках термін випробування може бути до шести місяців.

Випробування не встановлюється при прийманні на роботу:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

при прийманні на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство;

при укладенні трудового договору на тимчасову і сезонну роботи;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких працівник був відсутній у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, або з інших поважних причин.

Працівник вважається таким, що витримав випробування і остаточно зарахований на роботу, якщо строк випробування закінчився і він не був звільнений за цією підставою. Додатково наказ, постанова чи розпорядження про це не видається.

Oсобливою фоpмою тpудового договоpу є контpакт, в якому стpок його дії, пpава, обов'язки і відповідальність стоpін (в тому числі матеpіальна), умови матеpіального забезпечення і оpганізації пpаці пpацівника, умови pозіpвання договоpу, в тому числі достpокового, можуть встановлюватися угодою стоpін. Cфеpа застосування контpакту визначається законодавством.

Умови впровадження контрактної системи на підприємстві підтверджуються згідно з законами України в колективному договорі або в спеціальному локальному нормативному акті – положення про контрактну систему працевлаштування. У такому акті повинні бути передбачені категорії працівників, з якими може бути укладений трудовий контракт, порядок його укладання, примірна форма, пояснення та рекомендації щодо її заповнення.

Контракт оформлюється в письмовій формі, що є обов’язковою умовою.

Незважаючи на різну специфіку роботи по контракту, що визначається галузевою належністю підприємства, його особливостями, спеціальністю працівника, структура контракту однотипна. Тому, починаючи підготовку проекту контракту з кожним працівником, можна використовувати типові форми трудових контрактів.

Трудовий контракт оформлюється в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін. Після чого оформлюється наказ про приймання на роботу, з яким знайомиться працівник під підпис. На підставі цього наказу вноситься запис в трудову книжку працівника.

Трудовий контракт завжди має встановлений строк дії, зафіксований в його тексті.

Як згадано вище, строк дії контракту може обмежуватись не календарним періодом, а часом закінчення роботи, для виконання якої його було укладено.

У складі контракту можна відокремити дві групи умов – необхідні і додаткові.

Необхідні умови – це умови строку дії трудового контракту, місця роботи, здійснення трудової функції, взаємних прав і обов’язків сторін, режиму робочого часу і часу відпочинку, оплати праці і підстави розірвання трудового контракту.

Оформлюючи проект трудового контракту, не має потреби переписувати статті КЗпП України. Потрібно чітко описати трудові функції працівника.

При цьому необхідно відобразити обсяг виконуваної роботи, її послідовність, виробничі зв’язки, строки, конкретні виробничі операції.

На відміну від трудового договору, в контракті дається не тільки поелементна характеристика всіх обов’язків працівника, але і визначається конкретний результат завдання, а також може визначатися додаткова відповідальність за невиконання обов’язків або недосягнення відповідного результату.

Додаткові умови можуть бути найрізноманітнішими, наприклад, урегулювання діяльності сторін щодо виконання та оплати роботи на умовах неповного робочого дня, випробного терміну, додаткових матеріальних і соціально-побутових пільг, надання працівнику службового автомобіля, умов надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати тощо.

ІV. Література

Основна: 13, 14,15

Додаткова: 21, 22, 23