17. Поняття про активність і діяльність, їх характеристики. Структура діяльності.

Активність – властивість живих істот, здійснення спонтанних рухів та змін під впливом зовнішніх та внутрішніх подразників.

Діяльність – специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення себе.

Саме активність забезпеч. Підтримку життєво важливих зв*язків усіх істот з навкол.світом. Джерелом активності є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином та в певному напрямі.

Діяльність забезпеч. Дії, які поділ. На:

-перцептивні (дії сприймання)

-мнемічні (дії пам*яті)

-мислительні.

-імажитивні (дії уяви)

Структура діяльності:

-мотив діяльності – сукупність зовн. І внутр. Причин, що стимулюють активність індивіда.

-мета діяльності – усвідомл.образ кінцевого результату, на який спрямов. Дія людини.

-предмет діяльності – явище чи об*єкт, з яким людина взаємодіє.

-засоби діяльності – інструменти, які ми використовуємо, виконуючи ті чи інші дії.

18.Види людської діяльності, їх освоєння і розвиток. Провідна діяльність.

Види:

-спілкування – спрямоване на обмін між людьми інформацією, діями і переживаннями.

-гра – результатом не стає виробництво продукту, однак здійснюється перш за все відпочинок і розслаблення.

-навчання – мета якого є придбання людиною знань, умінь і навичок:організоване, неорганізоване, самоосвіта.

-праця – доцільна діяльність людини спрямована на зміну і перетворення дійсності для задоволення потреб.

Провідна діяльність - діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психічних новоутворень людини на даному ступені.

Гіпотеза про провідному типі діяльності висловлена А. Н. Леонтьєвим, отримала розвиток в роботах Давидова та ін. Відповідно до цієї гіпотези, провідна діяльність - критерій періодизації психічного розвитку, показник психологічного віку дитини. Характеризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості. Зміст і форма провідної діяльності залежать від конкретно-історичних умов, в яких протікає розвиток дитини.

19.Спілкування як особливий вид діяльності, його функції, види та форми

Поняття спілкування вживається у психолог.літературі в різних значеннях:

-як обмін думками, почуттями, переживаннями.

-як один з різновидів людської діяльності.

-як специфічна соціальна форма інф.зв(язку.

-як взаємодія, стосунки між суб(єктами.

Функції:

-комунікативна.

-інтерактивна.

-перцептивна.

Види:

1. Залежно від контингенту учасників спілкування може бути між-індивідним індивідно-груповим та міжгруповим.

2. За мірою опосередкованості вирізняють безпосереднє і опосередкованеспілкування.

3. За тривалістю - короткочасне і тривале.

4. За закінченістю - закінчене та незакінчене.

Форми:

Анонімне спілкування - взаємодія між незнайомими чи не пов'язаними особистісними стосунками людьми. Це можуть бути тимчасові зв'язки між суб'єктами, в яких вони виступають як громадяни, жителі одного району, пасажири транспорту, глядачі..

Функціонально-рольове спілкування передбачає зв'язки між його учасниками, які виконують певні соціальні ролі в часових відрізках різної тривалості. Партнерів у цьому спілкуванні поєднують взаємні обов'язки: лікар - хворий, керівник - підлеглий, вчитель - учень тощо.