23.Поняття про спрямованість особистості і мотивацію діяльності. Форми спрямованості

Спрямованість – це сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяль.особи і незалеж.від існуючої ситуації.

Форми:

-потяг – псих.стан, що вираж. Недефир. І неусвід.потребу.

- бажання – стан усвід.потреби і потягу до чогось цілком визнач.

-прагнення – усвідом.потреба яка включ.спонукання до діяль.

-інтерес – спец.форма спрямов.що виявл.потягом до певної активності.

-ідеал – образ, що відображ. Кінцеву мету діяль.і орієнтує людину впродовж життя.

-переконнаня – вища форма спорямов, що спонукає діяти відповідно до своїх поглядів,

Термін "мотивація" - це ширше поняття, яке означає систему мотивів. Уявлення про мотивацію виникає при спробі пояснити поведінку. Це пошук відповідей на запитання: "чому?", "заради чого?", "з якою метою?" - здійснювалась будь-яка діяльність. Значить, мотивацію можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність. Термін "мотивація" тісно пов'язаний з поняттям спрямованості особистості.

24. Потреби та мотиви особистості. Їх класифікація

Потреби не вичерпуються тільки тими, які безпосередньо пов’язані з підтримкою існування людини як біологічного виду. У процесі життєдіяльності, взаємодії з соціальним середовищем потреби не тільки розвиваються, поглиблюються, а й з’являються нові, не пов’язані безпосередньо з тими, що уже є. Це соціальні потреби у спілкуванні, отриманні нової інформації (книги, журнали, телебачення, відвідування театру). Цікава концепція ієрархії розвитку потреб представлена у працях А.  Маслоу, який розглядає поведінку не з позиції "гомеостазу", а з позиції постійного процесу знаходження та підтвердження свого потенційного та дійсного призначення в житті. Він вважав, що кожна людина прагне до свого максимального розквіту, діючи в щонайбільшій відповідності зі своїми можливостями та домаганнями.

Автор виділив основні потреби людини:

фізіологічні спонуки,

потреби у безпеці та захисті,

любові,

повазі та само-актуалізації чи самореалізації.

Поведінка особистості не завжди спонукається єдиним мотивом, їх може бути декілька.Усвідомлений чи неусвідомлений вибір мотиву в даній ситуації - це вибір спрямованості поведінки, що визначається актуальними потребами, а також можливостями та обмеженнями, які закладені в самій ситуації. Ситуація може сприяти чи перешкоджати реалізації тих чи інших мотивів, а в окремих випадках навіть нав’язувати мотив

Класифікація потреб:

1) матеріальні: а) фізіологічні (їжа, укриття), б) соціальні (гроші, предмети побуту);

2) соціальні: а) у спілкуванні,

б) в самоактуалізації, в) у служінні суспільству, м) в соціальному визнанні;

3) духовні: а) у визнанні, б) в естетичному насолоді, в) у творчості.

Класифікація мотивів:

1) мотиви досягнень,

2) мотиви успіху,

3) мотиви влади,

4) мотиви допомоги.

25.Поняття про темперамент. Основні теорії походження темпераменту (Гіпократ, е.Кречмер, у.Шелдон, і.П.Павлов).

Темперамент – індивід.особлив. людини, яка виявл. В її збудливості, вразливості та швидкості перебігу псих.діяльності.

Гіпократ співвідносить темперамент з соками організму.

-кров.

-флегма.

-чорна жовч.

-жовта жовч.

Кречмер визначив 4 типи, які він співвідносить із типами темпераменту.

-лептосоматик – крихка структура – не схильні до змін.

-пікнік – вираж. Жирова структура – легко контактують з людьми.

-атлетик – високий і міцний – спокійний и нечутливий.

-диспластик – товстий – зміни настрою.

Шелдон визначив три типи, пов*язав їх з типом тканини у людини.

-ендоморфний – люблять комфорт.

-мезоморфний – м*язова тканина – впевнені в собі.

-ектоморфний – нервова тканина – крихкі почуття.

Тип нервової системи Павлов співвідносив із вродженою властивістю нервової системи.

1.сильний, врівноважений, рухливий – сангвінік.

2. сильний, врівноважений, інертний – флегматик.

3.сильний, неврівноважений, з переважанням збудження – холерик.

4. слабкий – меланхолік.