5. Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. вільного вибору підприємцем видів підприємницької ді­ яльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирі­ шує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на об­ меження, встановлені чинним законодавством (наприклад ді­ яльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово- медичних, судово-психіатричних експертиз, може здійснювати­ ся тільки державними підприємствами та організаціями);

2. самостійного формування підприємцем програми діяль­ ності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, вста­ новлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3. вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства — ст. 8 За­ кону України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» передбачена необхідність отримання дозволу на працевлашту­ вання у державній службі зайнятості України;

4. комерційного розрахунку та власного комерційного ризи­ ку. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахун­ кової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та ін­ ших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України (див. ознаку № 4 підпри­ ємницької діяльності);

5) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шля­ хом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обме­ жень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;

¹ Див.: Аксенов К, Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпринима-тельство, хозяйство и право. — 1996. — № 7. — С. 3.

12

6) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоеконо­мічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Цей принцип обмежу­ється, зокрема, положеннями Закону України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зараху­вання на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованос­тей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується^

6. Види підприємницької діяльності

При розмежуванні підприємницької діяльності за видами допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв класифікації підприємницької діяльності.

За ознакою предмета діяльності учасників відповідних право­відносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на:

1. виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція;

2. невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої ви­ діляють:

• діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконан­ ня ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснен­ ня транспортних перевезень);

• діяльність із зайняття торгівлею;

• інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фі­ нансовому ринку.

За ознакою суб'єкта — учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на:

1. підприємництво без створення юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установ­ леному порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

2. підприємництво зі створенням юридичної особи (склад­ не)¹.

Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємниць­кою діяльністю, останню можна поділити на:

1) вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповнова­жених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом

Див.: Підприємницьке право України / За ред. Р.Б. Шишки. — Харків, 2000. — С. 31.

13

«дозволено все, що не заборонено законом»¹. При цьому, нап­риклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяль­ності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяль­ності;

2) дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими за­конодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:

• обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво» проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);

• обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта під­ приємництва (наприклад, діяльність, пов'язана з виготовлен­ ням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видо­ буванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

• обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, містить­ ся у ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

• обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбан­ ня патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом «Про патентуван­ ня деяких видів підприємницької діяльності»).