Д. Завдання для самостійної роботи

1. Складіть порівняльну таблицю норм ЦК України, ЦК УРСР та ЦК РФ щодо регулювання гарантії. У чому полягають відмінності в регулюванні? Чим це можна пояснити?

2. Складіть порівняльну таблицю регулювання гарантії за ЦК України та гарантії на першу вимогу в міжнародному обороті за правилами МТП. У чому полягають відмінності в регулюванні? Чим це можна пояснити?

3. Знайдіть судову практику (не менш ніж 1 рішення) застосування судами України положень законодавства про гарантію. Письмово прокоментуйте рішення суду; на основі рішення складіть задачу (щодо правил складення – див. Завдання для самостійної роботи студентів на с. Error: Reference source not found); до коментарю та складеної задачі долучіть відповідне рішення.

4. В Інтернеті зайдіть на сайт будь-якого комерційного банку України, знайдіть там умови видачі цим банком гарантій суб’єктам господарювання. З’ясуйте, яку процедуру передбачено для одержання гарантії, які документи вимагає банк від клієнта, який бажає отримати гарантію. Результати складіть письмово із зазначенням Інтернет-джерела.

1 Затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 3. – Ст. 156.

2 Наприклад, В. Вітрянський висловлюється достатньо категорично: «Можно констатировать практически полное отсутствие какой-либо связи между обязательством гаранта уплатить соответствующую сумму бенефициару и основным обязательством, обеспеченным банковской гарантией» (Брагинский М., Витрянский В. Указ. соч. – С. 593).

3 Так, Б. Гонгало зазначає: «Гарант обязуется уплатить кредитору принципала (бенефициару), то есть предполагается существование обеспечиваемого обязательства. Если выдается банковская гарантия, но не существует обеспечиваемого ею обязательства и оно не возникает впоследствии, то такая гарантия, безусловно, недействительна именно в силу отсутствия обеспечительной направленности обязательства гаранта (нечего обеспечивать). (…) Если срок действия гарантии истекает в день исполнения основного обязательства либо ранее этого дня, то банковская гарантия также недействительна. Если установлен факт исполнения основного обязательства должником (принципалом), то суд отказывает в удовлетворении требования бенефициара к гаранту. В ряде случаев суд поступит так же при признании недействительным обеспечиваемого гарантией обязательства.» (Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М.: Статут, 2002). Взагалі, Б. Гонгало вбачає незалежність гарантії від основного зобов’язання лише в тому, що гарант не має права висувати проти вимог кредитора-бенефіціара заперечень, які міг би мати боржник-принципал. Додатково див. також: Павлович Я. Независимость или абстрактность? // ЭЖ-Юрист. – 2004. – № 24.

Водночас, така думка не є безспірною і є скоріш прикладом спроби цільового тлумачення норм про гарантію. Більш зваженим уявляється підхід Ю.В. Петровського, який зазначає, що гарантія «пребывает в своеобразном, индивидуально-правовом, обособленном регулировании, изолированном от какого-либо влияния со стороны основного обязательства» (Петровский Ю.В. Банковская гарантия в российском гражданском праве: Дис. … канд. юр. наук / Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 2001. – С. 37).

4 Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ: Розпорядження Державного комітету з регулювання ринків фінансових послуг від 28 серпня 2003 р. № 41; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за № 797/8118.

5 Відповідно до річного звіту Держкомфінпослуг за 2005 р., станом на 31.12.2005 року до Держреєстру було внесено інформацію про 74 фінансові компанії. З них протягом 2005 року була зареєстрована як фінансова установа 31 фінансова компанія (збільшення у порівнянні із 2004 р на 70%). Протягом першого року дії ГК України та нового ЦК України (2004 р.) ДКРРФПУ внесла до Державного реєстру фінансових установ запис про право бути гарантами лише щодо 12 організацій, які всі були фінансовими компаніями. Протягом 2005 р. такі записи було внесено ще щодо 18, які також всі є фінансовими компаніями. На сьогоднішній день право надавати гарантії не надано жодній страховій організації. За зауваженням Держкомфінпослуг, серед видів фінансових послуг послуга з надання гарантій розвивалася протягом звітного періоду найбільш динамічно – зростання у 2,5 рази. Водночас, за обсягами здійснених операцій надання гарантій посіло останнє місце із загальним оборотом лише у 6,5 млн. грн. (для порівняння, обсяги наданих порук – 81 млн. грн.) (див.: Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2005 рік: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.06.2006 р. № 5907 // ).

6 Боднар Т.В. Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві. — К., 2005. — С. 231.

7 Див.: Сойфер Т.В. Гражданское право России. Общая часть/Под. общ. ред. О.Н.Садикова. – М., 2001. – С. 648; Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. Вопросы теории и практики. – М., 2002. – С. 110-111; Бирюкова Л.А. Гражданско-правовое регулирование отношений, связанных с использованием банковской гарантии. Диссертация … канд. юрид. наук: 12.00.03. — Екатеринбург, 2003. — С. 36-37.

8 Молодико К. Суб'єктивне право на видачу гарантій для забезпечення зобов'язань: нормативно-правовий аспект // Право України. – 2006. – № 3. – С. 66-68.

9 Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII у редакції Закону № 784-XIV від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378 (з подальш. змін. та доповн.).

10 Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1996 р. № 700 (із подальшими змінами та доповненнями).

11 Про затвердження Положення про надання банкам повноважень гаранта для надання митним органам України фінансових гарантій у вигляді гарантії банку: Наказ Державної митної служби України від 19.08.2004 р. № 608 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р. за № 1070/9669).

12 Деякі дослідники взагалі відмовляються визнавати банківську гарантію способом забезпечення виконання зобов’язань саме через її схожість із страхуванням. Так, російський дослідник Є.А. Павлодський пише: «Отнесение банковской гарантии к способам обеспечения исполнения обязательства имеет не больше оснований, чем, например, страхование риска невозврата заёмных средств» (Павлодский Е.А. Обеспечение исполнения обязательств поручительством // Закон. – 1995. – № 5. – С. 25).

Водночас, той факт, що гарантія прямо згадується серед способів забезпечення в Цивільному кодексі, знімає будь-які практичні дискусії з цього приводу і залишає тільки проводити межу між гарантією та страхуванням. У цьому ключі М. Брагінський та В. Вітрянський підставно (хоча і в контексті російського законодавства) зауважують щодо аргументів Є. Павлодського: «Хотелось бы обратить внимание на необходимость при исследовании правовых проблем если не уважать, то хотя бы учитывать волю законодателя, который в числе других способов обеспечения исполнения обязательств назвал и банковскую гарантию (п. 1 ст. 329; ст. 368-379).»

13 Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 182.

14 Станкевич А.В. Соглашение о выдаче банковской гарантии: проблемы теории и практики // Журнал российского права. – 2006. – № 1. – С. 150-151.

15 Відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129), із подальшими змінами.

16 Брагинский М., Витрянский В. Договорное право. – С. 590-591; Гонгало Б.М. Указ. соч. – С.

17 Байгушева Ю. Обоснование обязательства гаранта // Хозяйство и право. – 2005. – № 4. – С. 70-72. Також див.: Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право. – М., 1998. – С. 90; Хохлов В.А. Ответственность за нарушение договора по гражданскому праву. С. 170.

18 За єдиним винятком, на який абсолютно підставно звертають увагу М. Брагінський та В. Вітрянський, а саме – неможливість виконання, яка не застосовується до грошових зобов’язань (див. Брагинский М., Витрянский В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – С. 596-567).

19 Дискусія з приводу застосування норм закону в подібних проблемних ситуаціях міститься у статті: Станкевич А.В. Соглашение о выдаче банковской гарантии: проблемы теории и практики // Журнал российского права. – 2006. – № 1. – С. 149-157.

23