- •Центральні банки в системі монетарного управління та банківського регулювання
- •15.1. Призначення, роль та основи організації центрального банку
- •15.2. Походження та розвиток центральних банків
- •Частки національних центральних банків у капіталі єцб, %
- •15.3. Незалежний статус центральних банків
- •15.4. Функції центрального банку
- •15.5. Грошово-кредитна політика центральних банків
- •15.6. Місце центрального банку в системі банківського регулювання та нагляду
Частки національних центральних банків у капіталі єцб, %
Національний банк Бельгії |
2,5502 |
Національний банк Данії |
1,5663 |
Німецький Бундесбанк |
21,1364 |
Банк Греції |
1,8974 |
Банк Іспанії |
7,7758 |
Банк Франції |
14,8712 |
Центральний банк Ірландії |
0,9219 |
Банк Італії |
13,0516 |
Центральний банк Люксембургу |
0,1568 |
Банк Нідерландів |
3,9955 |
Національний банк Австрії |
2,080 |
Банк Португалії |
1,7653 |
Банк Фінляндії |
1,2887 |
Шведський Ріксбанк |
2,4133 |
Банк Англії |
14,3822 |
Чеський народний банк |
1,4584 |
Банк Естонії |
0,1784 |
Центральний банк Кіпру |
0,1300 |
Банк Латвії |
0,2978 |
Банк Литви |
0,4425 |
Банк Угорщини |
1,3884 |
Центральний банк Мальти |
0,0647 |
Польський народний банк |
5,1380 |
Банк Словенії |
0,3345 |
Словацький народний банк |
0,7147 |
Чистий прибуток ЄЦБ за рішенням Ради керуючих частково (не більше 20 %) спрямовується на формування резервного фонду. Загальна сума цього фонду не повинна перевищувати капітал банку. Залишок прибутку розподіляється між національними центральними банками (акціонерами ЄЦБ) пропорційно частці сплаченого ними капіталу.
Керівні органи ЄЦБ: Рада керуючих і Виконавче правління. Рада керуючих складається з членів Виконавчого правління і голів центральних банків країн єврозони. Рада визначає основні орієнтири грошово-кредитної політики й інструменти її реалізації. Рішення стосовно грошово-кредитної політики приймаються простою більшістю голосів членів Ради. Для прийняття рішень стосовно формування капіталу банку, офіційних золотовалютних резервів і деяких інших питань голоси голів національних центральних банків зважуються згідно з участю цих банків у формуванні статутного капіталу ЄЦБ, а голоси членів Виконавчого правління не враховуються при голосуванні. Рада керуючих є підзвітною Європейському парламенту і Раді міністрів країн – членів ЄЄ.
Виконавче правління складається з президента банку, віце-президента і чотирьох членів, які обираються за загальною згодою урядів країн-членів на рівні глав держав або урядів. Термін повноваження членів правління становить вісім років і не підлягає подовженню. Виконавче правління здійснює реалізацію грошово-кредитної політики відповідно до рішень, прийнятих Радою керуючих, і розробляє директиви для національних центральних банків згідно з покладеними на нього повноваженнями.
Рис. 15.1. Організаційна структура ЄСЦБ
Для координації грошово-кредитної політики між країнами зони євро та іншими країнами ЄС створена Загальна рада. Вона складається з Президента ЄЦБ, віце-президента та голів національних центральних банків країн – учасниць ЄС.
Щорічно ЄЦБ направляє звіт про діяльність ЄСЦБ Європейському парламенту, Європейській комісії та Раді міністрів ЄС.
Успішне функціонування Європейського центрального банку та посилення ролі євро на світовому ринку підштовхує й інші країни у напрямі створення монетарного союзу, наддержавного центрального банку і запровадження єдиної валюти. Зокрема, ця ідея обговорюється країнами, що входять до Співтовариства з питань розвитку країн півдня Африки (САДК). У 2003 р. на саміті глав держав та урядів цих країн у Дар-ес-Саламі було оголошено про плани щодо створення в 2016 р. Центрального банку САДК і про підготовку до введення єдиної валюти.
У XXI ст. під впливом глобалізації економічного розвитку, яка перетворилася у провідний процес формування умов розвитку світового господарства, взаємодія центральних банків світу буде посилюватись. Глобалізація економічного розвитку спричинятиме глобалізаційні процеси на грошовому ринку в напрямі створення єдиної монетарної сфери світової економіки. У свою чергу, створення єдиної монетарної сфери вимагає формування цілісної світової валютної системи, взаємодії та органічного поєднання національних грошей, що емітуються центральними банками різних країн світу, у єдиний цілісний організм. І якщо створення єдиного світового центрального банку видається справою далекого майбутнього, то формування наддержавного органу, який буде регулювати, контролювати і прогнозувати стан світової монетарної сфери, завчасно вживати необхідних заходів для усунення порушень її рівноваги, – це вже проблема, що є актуальною для сучасної економіки.