- •Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління
- •1. Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту
- •Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації
- •Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту
- •Потенційні можливості та проблеми застосування ситуаційного управління
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту Лекція 2
- •1. Сутність, зміст, мета та основні завдання ситуаційного управління
- •2. Методологія ситуаційного підходу, характеристика головних елементів концепції ситуаційного менеджменту
- •3. Ключові фактори виникнення проблемних ситуацій
- •Типологія ситуацій, моделі ситуаційного менеджменту
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту
- •1. Методи діагностування та прогнозування управлінських ситуацій
- •2. Технологія процесу ситуаційного управління
- •3. Поняття адаптивного плану підприємства та основні етапи його розробки
- •4. Класифікація ролей менеджера в проблемних ситуаціях
- •Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на підприємстві
- •1. Визначення ризику, його основні види та причини виникнення
- •2. Облік меж і зони підприємницького ризику
- •3.Характеристика та головні причини кризових ситуацій на підприємствах
- •4. Шляхи запобігання та подолання кризових ситуацій
- •Тема4. Стратегія і тактика ситуаційного управління
- •1. Основні напрями діагностування та моніторингу зовнішнього середовища
- •2. Особливості управління в умовах стратегічних несподіванок
- •3. Характеристика стратегій відновлення для кризових ситуацій
- •4.Тактичні прийоми антикризового управління
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
- •1. Роль і місце соціально-психологічних факторів у ситуаційному менеджменті
- •Ситуаційне управління як творчий процес
- •Умови створення сприятливого психологічного клімату на підприємстві
- •Основні види поведінки менеджера у проблемних ситуаціях
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту
- •Головні типи та стилі лідерства, сутність ситуаційної моделі Фідлера
- •Ситуаційний підхід “шлях-ціль” Мітчела і Хауса
- •Теорія життєвого циклу Херсі і Бланшарда
- •Ситуаційна модель Врума-Йеттона-Яго
- •Тема 6. Системний підхід і синергетика у ситуаційному менеджменті.
- •1. Значення теорії ієрархічних систем та систем самоорганізації в ситуаційному управлінні
- •2. Розвиток синергетики та її застосування у ситуаційному менеджменті
- •3. Роль креативних систем та інформаційних мереж в практиці сучасних організацій
- •4.Використання інноваційних технологій при формуванні ситуаційного мислення у менеджера
- •Тема 7. Основні напрями удосконалення ситуаційного менеджменту.
- •1. Сучасні методи аналізу кризових ситуацій та їхніх наслідків
- •2. Ефективні заходи підвищення стійкості підприємства
- •3. Врахування провідного досвіду американської та японської систем антикризового управління у вітчизняній практиці ситуаційного менеджменту
- •.Організаційно-технологічне та інформаційно – комунікаційне забезпечення ситуаційного управління
- •Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління (2 год.) Лекція 1. '
- •Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту.
- •Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації.
- •Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту.
- •Тема 2. Концептуальні засади ситуаційного менеджменту (4 год.)
- •Тема 3. Управління ризиками та кризовими ситуаціями на
- •Тема 4. Стратегія і тактика ситуаційного управління (2 год.)
- •Тема 5. Психологічні аспекти ситуаційного менеджменту (4 год.) Лекція 6.
- •Тема 6. Системний підхід і синергетика у ситуаційному менеджменті (2
- •Тема 7. Основні напрями удосконалення ситуаційного менеджменту (2 год.)
- •Рекомендована література (з книги Василенка)
Тема 1. Соціально-економічні чинники становлення та розвитку ситуаційного підходу до управління
Лекція 1
1. Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту.
-
Підприємство як відкрита система, основні джерела проблемних ситуацій в організації.
-
Класичні принципи і методи управління як база ситуаційного менеджменту.
-
Потенційні можливості та проблеми застосування ситуаційного управління.
1. Макроекономічні передумови виникнення ситуаційного менеджменту
Виникнення різних ситуацій, небезпечних для виробництва та в цілому для підприємства, об'єктивно характеризується безліччю взаємозалежних факторів, що підвищують складність і ризик керування. Практика показує, що проблемні ситуації виникають і протікають по-різному.
Жодна виробнича система не функціонує у вакуумі, її оточує значною мірою диференційоване середовище. Усе, що знаходиться поза фірмою, у тій чи іншій мірі постійно впливає на організацію. Цей постійний вплив протікає в часі нерівномірно чи періодично з різною силою і виявляється неоднаково. І цілком природним є той факт, що кожна організація повинна добре знати не тільки своє середовище, у якому вона знаходиться, а й вміти адекватно реагувати на кожний з цих впливів. Невдача в пристосуванні до середовища може вилитися в невдалий бізнес узагалі.
Більше того, необхідність планування бізнесу в умовах високої мінливості навколишнього середовища пов'язана з невизначеністю, ризиком, а значить, і з появою проблемних, а то і надзвичайних кризових ситуацій, здатних привести фірму до жалюгідних наслідків.
Причиною появи проблемних, а найчастіше і кризових ситуацій, може бути не тільки об'єкт, але і суб'єкт керування. Більше того, саме суб'єкт керування може бути найчастіше джерелом кризи, стан і розвиток якої можуть бути неадекватними стану і тенденціям розвитку об'єкта керування, що і породжує кризові ситуації. При цьому, чим вище ранг суб'єкта керування в ієрархічній системі, тим помітніший його вплив на первинні ланки економіки. Дуже важливо це бачити в системі державного керування. Очевидно, що під суб'єктом керування в даному випадку розуміється не тільки особистість, а й орган влади країни, регіону, галузі, який впливає так чи інакше на економічну політику об'єктів керування.
В умовах розвинутих ринкових відносин стійкість роботи підприємств залежить від цілком відомих факторів макросередовища. До них можна віднести циклічність розвитку економіки, особливості й умови державного втручання в економічні процеси суспільства, галузеві аспекти, глобальну конкуренцію і т.д.
У перехідний період розвитку суспільства як основне явище (конфліктної домінанти) виступає всеосяжний соціально-політичний конфлікт, що пронизує усі важливі сфери громадського життя.
Суть перехідного періоду в тому, що на зустрічних курсах протікають два процеси — демонтаж традиційних державних інститутів, звичок і стереотипів у реалізації владних функцій, з одного боку, і нарощування досконало нових, нетрадиційних інституціональних структур, а так само правил і норм політичної поведінки, — з іншого.
Перехідний період означає також і глобальний поворот, коли в економічному і політичному просторі одночасно співіснують носії різних, часом протилежних, інтересів і цінностей. Це виявляється в конфліктах.
Специфіка соціально-політичних конфліктів перехідного періоду полягає в тому, що якщо в умовах суспільної стабільності вони носять, переважно, горизонтальний характер (боротьба в рамках режиму), то в перехідний період — вертикальний — боротьба проти режиму (за встановлення нового режиму).
Соціально-політичні конфлікти зумовлені зіткненням наступних тенденцій:
• об'єктивно існуючої й офіційно декларованої необхідності переходу суспільства з ригідного стану в плюралістичне, з одного боку, і
суб'єктивним тяжінням до використання колишніх, твердих механізмів керування суспільства і держави, з іншого;
-
первісною спрямованістю на кардинальні демократичні перетворення політичних відносин в інтересах усього суспільства, з одного боку, і прагненням провести їх лише в інтересах нових, оновлених політичних еліт, з іншого;
-
гаслом «свободи ринку», з одного боку, і штучним створенням нерівних стартових можливостей для ефективної участі суб'єктів суспільства в ринкових відносинах, з іншого;
-
необхідністю більш прогресивного устрою внутрідержавних і міждержавних національних відносин, з одного боку, і використання етнічного диктату для реалізації вузькокорпоративних цілей, з іншого.
Дестабілізація в країні виникає не тому, що існують конфлікти. Вони були і завжди залишаться в людському суспільстві. Напруженість настає через невміння виявити вчасно, контролювати і регулювати цей процес, тобто керувати ним.
Таким чином, на макрорівні основним явищем, що робить вплив на виникнення проблемних ситуацій, є державний вплив — це:
-
право, можливість і здатність держави через свої органи і посадових осіб впливати на долі, відносини і діяльність людей;
-
система відповідних інститутів і державних органів, що приймають владні рішення;
-
діяльність осіб, обраних відповідними владними повноваженнями.
Перехід до ринкових відносин загрожує появою ще одного такого небезпечного явища, властивого відкритому ринку, як циклічність різного роду криз міжнародного масштабу, що мають тенденцію створювати небезпечні ситуації на виробництві.
Ставлення до кризових явищ в економіці зазнавало докорінних змін протягом майже трьох сторіч. Російські економісти, наприклад, виділяють три періоди.
У першому, який тривав з початку XVIII ст. і до середини 30-х рр. XX ст., переважали судження про те, що економічні кризи або взагалі неможливі при капіталізмі (Дж.С.Мішель, Ж.-Б.Сей, Д.Рікардо), або вони носять випадковий характер (Ж.-Ш.Сісмонді, Р.Робертус).
Із середини 30-х рр. і до 60-х рр. XX ст. панувала теорія Кейнса, сутність якої зводиться до того, що економічні кризи в умовах класичного капіталізму неминучі і випливають із природи властивого йому ринку, а негативні наслідки можна зменшувати. При цьому Кейнс висунув ідею про державне втручання в економіку з метою стимулювання ефективного сукупного попиту.
Вчені різних напрямків пропонують такі різновиди циклів:
- цикли Кондратьєва — тривалістю 40-60 років, імпульсом яких є радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;
• цикли Кузнєца тривалістю 20 років, рушійною силою яких виступають зрушення у відтворенні та іншій структурі виробництва;
-
цикли Жугляра періодичністю 7-11 років, які є результатом взаємодії численних грошово-кредитних факторів;
-
цикли Китчина, які тривають 3-5 років, спричинені динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;
• приватні господарські цикли, які охоплюють період від 1 до 12 років й існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності.
Усі ці періоди відрізняються природою свого походження і тривалістю, а спільним є однотипність траєкторії: циклічний спіралеподібний розвиток. У результаті руйнівна фаза розвитку визнається не стільки як суспільне зло, скільки як умова, що забезпечує поступальний розвиток економіки.
Відповідно до хвилеподібного характеру розвитку економіки слідом за прогресом очікується регрес і криза, тобто кризи — закономірне явище в економіці. Циклічний характер проходження всіх економічних процесів обумовлює об'єктивність появи негативних тенденцій у їхньому розвитку. Отже, небезпека кризи існує завжди, навіть коли її немає. У зв'язку з цим виникають дві взаємозалежні проблеми: розпізнання кризи і її запобігання. Перша з них — найважча і найважливіша, оскільки для вирішення другої проблеми необхідно вчасно помітити настання кризи, визначити її ранні ознаки, зрозуміти її характер.
Для розпізнавання кризових ситуацій, що виникають, велике значення має їхня типологія. Кризи бувають регулярні (циклічні), які повторюються з визначеною закономірністю, і нерегулярні. Перші дають початок новому циклу. Вони відрізняються тим, що охоплюють усі сфери економіки, досягаючи великої глибини і тривалості. Серед інших розрізняють проміжні, часткові, галузеві і структурні кризи.
Проміжна криза перериває на визначений час проходження якого-небудь з етапів. Він менш глибокий і тривалий у порівнянні з регулярною кризою і носить локальний характер.
Визначальною рисою приватної кризи є те, що вона охоплює не всю економіку, а окремі її сфери (наприклад, нафтова криза).
Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства (наприклад, перепрофілювання оборонного комплексу країни).
Структурна криза — це наслідок порушення закону пропорційного розвитку суспільного виробництва. Вона проявляється в міжгалузевих диспропорціях, з одного боку, і товарному дисбалансі — з іншого (наприклад, енергетичний, бензиновий, продовольчий, сировинний і т.д.).
З огляду на те, що економіка України перебуває на етапі глибокого і затяжного економічного спаду, криза будь-якого роду з перерахованих вище типів може здійснити катастрофічний вплив на господарську діяльність країни. Це також говорить і про те, що економічний механізм нашої країни, кожного підприємства має потребу в особливих специфічних підходах антикризового і ситуаційного управління, відмінних від готових рецептів країн з розвиненими ринковими відносинами.