2.Види шрифтів за призначенням.
Існує велика кількість досліджень щодо застосування шрифтів у визначених випадках і, відповідно, їх групування. В.Попов і С.Гуревич виділяють три види шрифтів відповідно до призначення: "шрифти використовуються в газеті для складання тексту, для виділення частини його або цілих матеріалів, а також для складання й оформлення газетних заголовків". Але відповідно до функціонального призначення шрифти варто поділити на дві великі групи: титульні та текстові.
Текстові шрифти призначені для складання великих обсягів тексту, титульні -заголовних компонентів, титулів, обкладинок, колонтитулів. Текстова гарнітура відрізняється від титульної зручністю читання й розміром. Титульним шрифтом може стати будь-який текстовий при зміні насиченості, кегля, накреслення, застосування різних ефектів (тінь, контур тощо), але найпридатніші для складання заголовків акцидентні гарнітури, оскільки розробляються для великих кеглів.
2.1. Текстові шрифти.
Текстовий шрифт відповідно до способу застосування може бути:
<=> основним,
■=> додатковим,
^ видільним (акцидентним),
"=> технічним,
■=> службовим.
Кожен із цих видів має свої особливості, але не завжди використовується за призначенням, інколи кілька видів текстових шрифтів об'єднуються. Будь-який із перелічених видів можна легко перетворити в інший зміною кегля, накреслення, проміжків.
Шрифти для основного тексту мають просте виконання, яке не відволікає від змісту, і призначені для максимально комфортного читання довгих текстів. Бони уніфіковані, легко помітні завдяки контрастності знаків. Естетика текстових" гарнітур - це логіка пропорцій і пластики, що змінюються у вузьких межах. їхніми ознаками є зрозумілість, простота, стриманість (навіть щодо курсивного накреслення) малюнку, пропорцій, насиченості. Вимоги до таких шрифтів набагато ширші, ніж проста розбірливість, тобто слід забезпечити не лише легкість розрізнення оком окремих літер, а й легкість сприйняття-цілих слів та фрагментів. Вдало підібраний текстовий шрифт сприяє успішному читанню.
Текстовими шрифтами можуть бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи - декоративні. їхні розміри коливаються від 8 п. (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).
Додаткові шрифти мають відрізнятися від основного тексту, але не впадати в око. їх призначення - повідомити другорядну інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі шрифти для коментарів, приміток, паралельних повідомлень, матеріалів неосновної тематики. Читач повинен з першого погляду зрозуміти, що він читає додатковий текст і не переплутати його з основним. Отже, додаткові тексти мають бути світлими, розміром, не більшим за основний шрифт, і контрастно виділятися з основного тексту.
Акцидентні (від лат. - випадковий) текстові шрифти застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними -тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Спочатку акцидентними називали дрібні набірні друкарські роботи: бланки, рахунки, анкети, запрошення, об'яви, афіші тощо. Нині акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття -складний малюнок, щільність. Для тексту акцидентні шрифти застосовуються рідко - найчастіше для заголовків.
Службові текстові шрифти мають завжди менший кегль з порівняно основним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, зносок, вихідних відомостей.
Технічні текстові шрифти призначені для спілкування людей за допомогою різних пристроїв: екрану комп'ютера, радіотелефона, калькулятора, панелі принтера і т.д. Наприклад, при проектуванні шрифту OCR перед А. Фрутігером постало завдання створити моноширинний шрифт таких пропорцій і пластики, щоб літери якнайсильніше відрізнялися одна від одної, і щоб промінь, що їх читає, мав якнайменше шансів помилитися. Цією вимогою можна пояснити появу особливої пластики в літерах. Технічні шрифти застосовуються в електронних виданнях, або як ілюстрація повідомлень різних пристроїв в науковій, технічній чи навчальній літературі.
Значення естетичного аспекту оформлення різних видів друкованих видань неоднаково. В оформленні книги, наприклад, характер малюнка текстового шрифту часто асоціюється зі змістом, крім того, враховується зв'язок малюнка шрифту з ілюстрацією й іншими елементами оформлення. У газеті при наборі текстового шрифту увага приділяється відповідності його малюнка виробничо-технічним вимогам. Це підкреслює відомий дослідник шрифтів А.Шицгал і наголошує на необхідності однакового, єдиного підходу до шрифтового оформлення газет і журналів, на відміну від книжкового оформлення.
Гарнітури текстових шрифтів періодичних видань вибираються під час їх проектування і закладаються у шаблон. Шрифт основного тексту має відповідати будь-якому змісту, асоціюватися лише з виданням в цілому, а не з конкретними матеріалами. У зв'язку з цим, на відміну від книги, головні естетичні вимоги до оформлення газети чи журналу, залежно від їх виду, належать не стільки до малюнка шрифту, скільки до зручності читання, єдності оформлення, що надає виданню визначений образ відповідно до призначення. У книзі ж гарнітура обирається з урахуванням пристосованості для тривалого читання, будь-яка складність малюнка лише втомлює очі. Співвідношення між шириною та висотою вічка літери у комп'ютерному шрифті має бути не менше як 2:3.
Шрифт для складання основного тексту має бути передусім зручним для читання, тому такі гарнітури містять мінімум завитків і художніх надмірностей, мають пряме і світле накреслення. Крім того, основним текстом надрукована більша частина видання, тому, якщо вибрати компактний шрифт, можна істотно заощадити папір.
Критерієм вибору гарнітури для основного перше, її читабельність, а по-друге, привабливість. Найчастіше вибираються прості й апробовані гарнітури типу Times New Roman, Arial, Courier New. Але їх часте застосування призвело до того, що текст, складений найуживанішими гарнітурами, стає нецікавим для читача, надто примітивним і звичним. До гарнітур, які відповідають вимогам основного тексту, належать шрифти, які:
1)не привертають увагу самі по собі;
2)мають символи округлої й овальної форми;
З Забезпечують достатній контраст між малими і великими буквами; 4)мають середню насиченість.
У друкованому тексті зорово допомагають очам орієнтуватися засічки. Саме тому шрифт без засічок для тексту десятим чи меншим кеглем застосовується лише для врізів чи коротких текстів, приміром, текстівок чи авторських підписів. Гарнітури без засічок у випадку їх застосування для основного тексту мають відповідати таким умовам:
1)мати досить помітні товсті і тонкі штрихи символів;
2)мати вічко літери злегка видовженої форми і бути не занадто маленькими по висоті.
Найкращими гарнітурами без засічок для основного тексту є Futuris і Helvetica,
причому Helvetica Condensed дає можливість ощадливо розмістити текст. Для основного тексту не підходять гарнітури з властивостями: 1)дрібний кегль при світлій і вузькій гарнітурі; 2)занадто вузький міжсимвольний інтервал; 3)літери з малою висотою вічка і дрібним кеглем; 4)рукописні, фігурні і декоративні шрифти.
За своєю будовою (з погляду оформлення) основний текст може бути простіш і складеним. Простим називається такий текст, для оформлення якого застосовується одна гарнітура, і всі рядки мають однакову довжину. Це, наприклад, текст більшості художніх прозових творів. До складеного належать багатогарнітурні тексти з різноманітним форматуванням. Такі, наприклад, вірші, драматичні твори, тексти мовних словників, таблиці формули, навчальна література, газетні матеріали. У цілому за застосуванням текстових гарнітур можна виділити:
1)одногарнітурні видання - основний текст друкується однією гарнітурою, а додаткові тексти і виділення робляться варіюванням кегля і накресленням знаків цієї ж гарнітури;
2)малогарнітурні - основний текст друкується однією однією гарнітурою, для додаткових текстів вибираються одна-дві додаткові гарнітури;
3)багатогарнітурні - у таких випадках важко виділити гарнітури основного і додаткових текстів, адже майже кожен текстовий блок має власне шрифтове оформлення.
Вибір гарнітури шрифту - це не лише естетичне рішення. Шрифт може прикрасити текст, який він графічно відтворює, але, крім цього, може нести корисну інформацію, щось виділяти, про щось повідомляти своїм малюнком.
Деякі дослідники шрифтового оформлення вважають, що застосування для всіх текстових матеріалів однакового шрифту створює у читачів враження, ніби всі тексти (навіть періодичного видання) присвячено одній і тій самій темі, а застосування різних шрифтів полегшує орієнтацію у виданні, насиченому різнорідною інформацією. Але одногарнітурне оформлення має свої переваги: видання набуває стриманого, спокійного оформлення, легко впізнається читачем, а для виділення того чи іншого матеріалу достатньо застосувати лінійки, плшки, різноманітні декоративні елементи. Також окремі фрагменти чи тексти легко виділити іншим кеглем, накресленням. Технічний редактор повинен слідкувати, щоб видання не було переобтяжене різноманітними виділеннями без необхідності, адже читачеві легко в них заплутатися.
У малогарнітурних виданнях одна шрифтова гарнітура є основною - для більшості текстів, шрифти ж інших гарнітур відіграють роль додаткових для:
1)невеликих матеріалів, завдань, додаткового тексту;
2)пояснень, довідок, коментарів, приміток;
3)текстівок;
4)добірок коротких повідомлень;
5)бічного блоку;
6)всіх текстів, крім основного.
У малогарнітурних виданнях також можуть використовуватися дві майже рівноправні гарнітури для основного тексту. Таке оформлення має сенс, якщо обсяг основного матеріалу можна розділити на дві частини. Наприклад, у книжкових виданнях: основний матеріал підручника і завдання з методичними рекомендаціями щодо виконання, або текст путівника по місту й історичні довідки про пам'ятки архітектури. У періодичних виданнях, як, наприклад, у газеті "День" на сторінці приблизно 50 % матеріалів складено гарнітурою Pragmatica, а 50 % - Schoolbook, але ці два шрифти мають чітке-закріплення в структурі газети: публікації великого обсягу складаються шрифтом Schoolbook, а всі матеріали, розташовані в рамках, добірки коротких повідомлень, бічні блоки - шрифтом Pragmatica.
Багатогарнітурне оформлення застосовується у журналах, буклетах, рекламних і дитячих виданнях, підручниках для молодших школярів, путівниках. Але багатогарнітурність не означає повного безладу у застосуванні шрифтів - художній та технічний редактори розробляють систему поєднання гарнітур, закріплюють їх за кожним видом тексту в межах видання в цілому, кожного окремого розвороту чи сторінки, адже надмірна контрастність погіршує сприйняття інформації. Шрифти добираються відповідно до змісту, тематики, значення, обсягу, розміщення, оформлення сусідніх матеріалів, наявності зображень або декоративних елементів.
Поради. При поєднанні шрифтів варто уникати полярних протилежностей (широких і масних штрихів із тоненькими і вузькими). Шрифти типу Times iArial є золотою серединою і до них легко підібрати ще одну гарнітуру. Чим складніший і вишуканіший шрифт, тим важче гармонійно поєднати його з іншим.
Для візуального виділення тексту і поліпшення організації надрукованої інформації користуються модифікаціями гарнітури основного тексту - сімейством основного шрифту. Традиційне сімейство включає курсив, напівжирний, вузький, широкий, контурний шрифт, а також їх комбінації. Модифікації гарнітури текстового шрифту перетворюють його на акцидентний. Так, у 70-ті роки в Америці були спроектовані гарнітури, ITC Garamond, що є варіантами гарнітур Futura і Garamond, в яких акцидентність виражена збільшеними малими знаками.
Спеціальні видільні (акцидентні) шрифти дуже різноманітні: від акцидентних накреслень - масні, дуже світлі, вузькі, широкі, капітельні, похилі, курсивні - до гарнітур, спеціально створених для виділення - особливі пропорції, нерівномірна насиченість, пластика штрихів, ступінь контрасту елементів, естетика апрошів.
Для виділення основної думки, привернення уваги до певного фрагменту застосовують жирне накреслення і більший кегль гарнітури основного тексту. У такий спосіб оформляють підзаголовки низького рівня, оскільки вони обов'язково повинні провернути увагу читача, але не мають надто виділятися, У періодичних виданнях, наприклад, у газеті "Вечерние вести", перший абзац кожного маетріалу складається напівжирним шрифтом того ж кегля, яким складено основний текст. Таке виділення акцентує увагу читача на початок матеріалу.
Для виділення важливих змістових частин великої за обсягом статті використовується зміна кегля текстового шрифту. При цьому гарнітура та накреслення залишаються без змін. Перший абзац іноді складають і на інший формат, наприклад, на дві шпальти. Такий прийом шрифтового оформлення допомагає читачеві швидше орієнтуватися в змісті матеріалу і його структурі.
Окремі слова, абзаци в середині тексту виділяються шрифтами тих самих кеглів, іноді і гарнітур, що й основний текст, але не пряміш світлим, а розрідженим або світлим курсивом. Курсив красиво виглядає і має видільні властивості меншої сили, ніж жирне накреслення. За його допомогою можна одержати м'яке і достатнє для читача виділення, але сприймається він гірше за шрифт прямого накреслення, тому ним не бажано складати довгі тексти. Курсив застосовується у випадку, коли необхідно звернути увагу читача на певний вислів, фразу, термін.
У дитячих виданнях будь-які виділення встановлюються стандартом. Так, у виданнях для дітей до 10 років частина тексту може бути виокремлена шрифтом іншого накреслення вічка, рисованим шрифтом, фарбами інших кольорів. Найчастіше це - напівжирне накреслення шрифту основного тексту зі збільшенням кеглю на 2 п. Висота літер рисованого шрифту у виданні для дітей до 5 років не може бути меншою за 20 п. зі збільшенням інтерліньяжу до 6 п.
Також для виділення застосовують великі літери, капітель, поєднання з проміжками та декоративними елементами.
При верстці основного тексту слід враховувати, що:
- використання напівжирного накреслення чи підкреслення символів в основному тексті сильно затемнює текст і робить його схожим на дошку для шахів, тому його варто уникати, а для виділення використовувати курсивне накреслення або капітель;
-
курсивне накреслення і великі букви також ускладнюють розуміння тексту і швидко втомлюють читача, якщо їх використовувати надмірно;
-
одночасне застосування жирного, курсивного накреслення і підкреслення символів для виділення в одному тексті, а також одночасне використання капітелі і підкреслення в одному фрагменті тексту погіршують орієнтацію у виданні і заважають .сприйняттю;
- занадто великий міжрядковий проміжок робить текст блідим і розмитим;
-
рядки, з урахуванням проміжків, що мають довжину 20 чи більше 60 символів, читати складно, тому слід дотримуватися правильного балансу між кеглем шрифту і шириною шпальти. Оптимальна ширина шпальти - 39 символів;
-
великий кегль при малій ширині шпальти змушує робити багато переносів наприкінці рядків, а їх не може бути більше двох поспіль.
Усі виділення у виданні мають бути систематизовані. Часті виділення погіршують зручність читання, значно знижують його швидкість і дієвість самих виділень. Якщо проаналізувати способи оформлення періодичних видань, можна дійти висновку , що основний текст у 59 % видань має пряме світле накреслення, іноді ж застосовується курсивне або похиле (11%), жирне (19%), вузьке (?%), широке (4%). Додаткові текстові матеріали здебільшого мають курсивне (30%) або жирне (40%) накреслення через те, що вони меншого обсягу і мають виділятися серед основних матеріалів.
Вибір гарнітур шрифтів для додаткових текстів, врізів, підзаголовків, текстівок, підписів, відповідно до їх функцій, ґрунтується на двох правилах:
■=>для сильного виділення, концентрації погляду використовується гарнітура, протилежна основному тексту (за наявністю засічок, висоті вічка, пропорціям);
■=> виділення в середині тексту здійснюється зміною накреслення основної гарнітури (напівжирний, курсив, контурний, тіньовий тощо).
г
Акцидентні гарнітури значно поступаються текстовим у зручності читання в 9 10 кеглях, що не дає змоги застосовувати їх для складання довгих текстів Найпридатніші для них кеглі - від 24 і більше для виділення окремих літер, слів фрагментів, заголовків і титульних елементів, частин тексту, а також длі поліграфічного відтворення бланків, атестатів, реклам, ярликів, грамот, афіш плакатів, деяких заголовків. Акцидентні гарнітури можна розподілити на так підгрупи:
а) антикви жирні з надмірно потовщеними штрихами або прямокутним дуже витягнутими засічками;
б) рубані з однаковими за товщиною (допоміжними і основними), або н< дуже відмінними, штрихами;
в) декоративні і рукописні шрифти.
Акцидентним гарнітурам властива велика розмаїтість форм. Деякі акцидентн шрифти рукописних накреслень навіть неможливо прочитати. їх призначення -підкреслити унікальність тексту, створити враження, що написане адресоване конкретнетному читачеві.
газети
Рис. Місце кольору у сучасних газетах, крім святкових номерів і спецвипусків
Винесення, втягування, обрамлення додаткового тексту лінійками та рамкамі роблять видання візуально привабливішим, урізноманюють оформлення привертають увагу читача до потрібних текстових фрагментів.
Винесення - невеликий фрагмент тексту, що не перевищує двох речень розташовується в розриві основного тексту чи на полях. Врізи, короткі коментарі чі додаткові відомості до основного тексту завжди оформляють винесенням. Вони в
повинні бути занадто довгими, причому зміст має передаватися стислими й виразними фразами, що збуджує інтерес читача до публікації в цілому. Винесення на полях повинні мати постійне композиційне місце відносно межі аркуша й основного тексту. Найкраще, коли для винесень передбачене місце в модульній сітці. Винесення усередині тексту повинні помітно відрізнятися від основного тексту, бути контрастними. Вони слугують здебільшого рекламним цілям, привертають увагу до публікації.
Для виділення відомостей із власним значенням, пов'язаних з основним текстом, застосовують вертикальні лінійки, рамки та плашки - це їх зорово відокремлює і надає самостійності. Текст на плашках може бути як чорним, так і виворітним, найчастіше - контрастної гарнітури. Плашки підвищують контраст публікації. За допомогою лінійок і плашок оформляються такі додаткові тексти, як біографії, інструкції, історичні довідки й інші зв'язані з основним матеріалом відомості.
Виділення виворіткою або підкладкою є сильним виразним засобом, але читати текст, поданий на темному тлі важко, тому у такий спосіб основний текст не виділяється. Найчастіше виворітки застосовують для назв рубрик, заголовків, колонтитулів, текстівок. Найбільш придатні для виворіток рубані гарнітури з простим малюнком.
Виворітна - текст, колір літер якого темніший за колір тла, на якому він розташований. Традиційний варіант виворітки - білі літери на чорному тлі. Але це можуть бути жовті літери на синьому тлі, або рожеві на фіолетовому. Темні літери на світлому тлі видаються меншими, ніж світлі на темному, тому для текстів, складених виворіткою, обирають невеликі кеглі.
Виворітні літери також можуть застосовуватися як проміжки між словами Так, дизайнери стверджують, що у заголовках найкращий для сприйняття проміжок дорівнює ширині літери "]'".
Виворітний символ '^".надрукований між словами, і дає потрібний проміжок.
Для складання виворітного тексту у журналах Держстандарт рекомендує використовувати шрифт напівжирного накреслення кеглем не менше 8 п. на шпонах, але обсяг такого тексту не повинен перебільшувати 50 % від площі сторінки. Газетний текст, призначений для друкування на кольоровому чи сірому фоні оптичною густиною більше 0,40 Б, складається виворітним шрифтом кегля не менше 9 п. на шпонах зі збільшеним інтерліньяжем. Для друкування тексту кольоровими фарбами на кольоровому фоні ГСТУ 29.3-2000 рекомендує застосовувати шрифт кегля не менше 10 п. У книжкових виданнях застосування виворіток зумовлюється загальним дизайном.
На підкладках (кольоровому тлі) розташовують короткі текстові матеріали: врізи, виноси, ліди, резюме, коментарі. Якщо підкладка не дуже контрастна, а текст достатнього кегля та насиченості, тоді такі фрагменти добре виділяються на сторінці. Також підкладками виділяють елементи заголовного комплексу, текстівки, підписи, добірки, окремі текстові матеріали. Якщо стиль оформлення видання не передбачає застосування рамок та лінійок, на світлих підкладках можуть бути розташовані додаткові тексти.
Для забезпечення легкості читання різниця в яскравості тла і кольору літер ма складати мінімум 40%. Це - абсолютний мінімум.
Текст у газетах, призначений для друкування чорною фарбою на підкладці згідно з ГСТУ 29.3-2000 має відповідати вимогам (Таблиця).
Таблиця. Вибір шрифту для газетних текстів на підкладці
|
Оптична густина фону за фільтром видності, Б |
Кегль шрифту, п., не менше |
Насиченість вічка шрифту |
|
Менше 0,15 |
8 (6 н/ш* - не більше 1000 знаків, 7 н/ш - не більше 3000 знаків) |
Світле (напівжирне) |
|
0,1500,30 |
8 н/ш |
Напівжирне |
|
0,31-0,40 |
9 н/ш |
Напівжирне |
-
н/ш - на шпонах (збільшений інтерліньяж).
У виданнях для дітей до 10 років кегль шрифту виокремлення фарбою іншоп кольору має бути на 2 п. більшим від кегля шрифту основного тексту. Допускається зменшення довжини рядка виокремлення до 5 кв. (90 мм), не допускається додатковий текст і виокремлення кольоровими фарбами на кольоровому фоні т; кольорових ілюстраціях у виданнях для дітей і підлітків до 18 років, а для дітей д< 10 років - виворітний шрифт.
* Поради При розташуванні текстів на сірих підкладках бажано підбиратх відтінки таким чином, щоб різниця освітленості між сусідніми ділянкам! становила не менше 10-15 %. Тло і розташовані на ньому літери повинн відрізнятися яскравістю не менше, ніж на 50-60 %.
На одній сторінці має бути не більше чотирьох кольорів, разом із кольорол фону і текстів.
Кольори не мають бути подібними за яскравістю чи тоном (скажімо малиновий і рожевий). Наприклад, один колір у синій (холодній) гамі, інший — J сонячній (теплій), або якщо один темний, тоді інший — світлий.
Отже, виділення в тексті здійснюється шрифтовими та нешрифтовимі способами.
Шрифтові виділення роблять:
-- зміною накреслення - нахилу, щільності, насиченості; --- зміною гарнітури шрифту для окремих фрагментів сторінки; -- виділенням слова або фрази шляхом збільшення або зменшення ширині знаків;
-- зменшенням або збільшенням кегля основної гарнітури (найчастіше на \
пункти); --застосуванням капітелі;
-- застосуванням ініціалу для позначення початку нової значеннєвої частини.
До нешрифтових виділень належать:
-- виділення шляхом збільшення інтерліньяжу;
-- втягування;
<=> обрамлення (лінійками або рамками);
•=> винесення в окремий текстовий блок;
<=> зміну кольору тексту або підкладки;
•=> виворітку.
2.2. Ініціал
Ініціал (від лат. - початковий) - графічно оформлена перша літера абзацу збільшеного розміру, що застосовується для виділення початку фрагменту друкованого твору: розділу, параграфа, структурної частини (висновків, резюме, матеріалу без заголовку, добірки творів). У газетах і журналах ініціал нерідко застосовується замість підзаголовків, або якщо заголовок зрушений від початку текстового матеріалу.
Ініціали є виразником стилю оформлення видання. їх призначення -привернути увагу читача до початку текстового блоку. Але якщо ініціал застосовують лише з декоративною метою, він може спотворити зміст твору. Необхідність його застосування визначає редактор, але розмір задає дизайнер чи художник.
Ініціали бувають шрифтовими або зображальними Шрифтовий ініціал утворюється з гарнітури основного текст при збільшенні розміру і товщини літери. Зображальний ініціал створюється художником спеціально для видання або вибирається з каталогу ініціальних літер. У будь-якому випадку малюнок ініціальної літери має сполучатися із загальною ідеєю тексту.
Рис.
Варіанти написання ініціальних літер
Розрізняють
три основних способи розташування
ініціалів у тексті:
Піднятий
(високий) ініціал -
утворюється простим збільшенням кегля
першої літери при збереженні інтерліньяжу.
Ініціал розташовується на одній базовій
лінії з текстом першого рядка абзацу.
Проте в українській мові зустрічаються
літери, непристосовані для цього:
наприклад, "Д" і "Щ": при
збільшенні кеглю нижні виносні елементи
переходять на наступний рядок (Рис.
а-б);
Архитиповий
ініціал, врізаний
у текст, розміщений в обклад - утворюється
зниженням базової лінії ініціальної
літери на другий-п'ятий рядок абзацу
так, щоб верхня частина літери була
вирівняна за верхніми виносними
елементами літер першого рядка абзацу.
Сам ініціал виділяється в окремий
текстовий блок і має вигляд зображення,
врізаного у текст кватиркою (Рис. в-д);
Висячий
вільний ініціал не
прив'язується до тексту, а розташовується
на полях. Він може бути вирівняний як
по базовій лінії першого рядка абзацу
і виступати над текстом, або ж
розташовуватися на рівні другого-п'ятого
рядків (Рис. е).
Крім
того, текст може облямовувати ініціал
із урахуванням форми літери (Рис.
г).
Деякі
літери мають відкриті межі, наприклад,
Г, У, Т. Вони не потребують відступу
тексту, оскільки їх внутрішній кут сам
формує проміжок, і перші символи абзацу
необхідно розташувати ближче до
ініціалу. Літери ініціалів прямокутної
форми, наприклад, М, Н, Е, П, І є найкращими
для ініціалу, оскільки після нього
перше слово йде без відступу. Додатковий
проміжок встановлюється лише для
позначення індивідуальності літери.
п
іднятий
ініціал - утворюється збільшенням кегля
при збереженні інтерліньяжу.
а) ініціал
- збільшена перша літера на базовій
лінії першого рядка.
літери
не пристосовані для високого ініціалу:
нижні виносні елементи
переходять
на наступний рядок.
б) нижні
виносні елементи ініціалу погіршують
сприйняття тексту.
врізаний
у текст ініціал - має прямокутну форму,
яка, як зображення,
облямовується
текстом.
в)
застосування капітелі для першого
слова абзацу
А
рхитиповий
ініціал, врізаний у текст та облямований
ним по контуру літери.
г)стиснення
ініціалу текстом по контуру
Зсув
першого рядка ближче до ініціалу,
врізаного у текст, д) зв'язок ініціалу
і тексту здійснюється
н
висячі
ініціали не прив'язуються до тексту,
є) ініціал на полях.
Рис.
Види ініціалів
Високий
ініціал використовується на початку
нових розділів, спускних сторінках, у
журналах і газетах на початку статті.
У довгих текстах такий ініціал
недоцільний, оскільки він утворює
великий проміжок між абзацами.
Переміщення
першого рядка тексту абзацу ближче до
ініціалу (Рис. д) для створення більш
істотного проміжку між ініціалом і
текстом є найвідомішим способом
оформлення. Його можна застосовувати,
якщо ініціал стоїть у незалежному
текстовому блоці або у вигляді графічного
зображення, оскільки автоматичне
створення ініціалу у програмах верстки
не дає можливості маніпулювати фігурною
межею тексту.
Незаповнені
внизу літери, наприклад, Т, Р, Г, є важкими
для верстки як високого, так і врізаного
у текст ініціалу, оскільки заважає
зайвий проміжок. Притиснення тексту
до ініціалу створює враження, ніби
рядок виповзає з-під літери. Найкращим
може бути застосування капітелі для
кількох слів першого рядка (Рис. в).
Якщо
текст йде по контуру першої літери,
тоді проміжок між ініціалом і першим
рядком тексту має бути меншим, ніж між
ініціалом і наступними рядками. Якщо
ж просторові відношення всіх рядків
та ініціалу абсолютно однакові, тоді