27. Основные элементы политической культуры.

Политическая культура – это совокупность типичных для данного общества или социальной группы укоренившихся образцов политических представлений, ценностных ориентаций, установок и политического поведения.

Сущностью политической культуры является совокупность политических знаний, индивидуальных позиций, ориентации, ценностей и действий субъектов политической жизни общества. Политическая культура нашего времени – это итог освоения богатств современной цивилизации, политического образования, политической сознательности. Она является важной составляющей духовной жизни общества, находит выражение в политическом сознании и политическом поведении. Поведение – это способ существования культуры.

Структура политической культуры:

– политические представления;

– политические ценности и ценностные ориентации;

– политические установки – отношение субъекта к политическим явлениям;

– политическое поведение;

– политические традиции – способ передачи образцов политического сознания и поведения народа.

Политическая культура влияет на поведение людей и деятельность различных организаций, на их воспитание, явления внутренней и международной политики, оценку политических лидеров, определение человеком своего места в политической жизни общества.

28. Основные концепции происхождения государства.

1. Патріархальна теорія. Згідно з цією теорією держава походить від сім'ї, що розрослася. Розростання сім'ї відбувалося за рахунок механічного поєднання родів у племена, племен у великі спільноти, аж до державних утворень. У такій державі роль батька виконує монарх, роль дітей – його піддані. Завданням монарха є піклування про своїх підданих, яким, у свою чергу, належить йому підкорятися. Представниками цієї концепції були давньокитайський мислитель Конфуцій, давньогрецький філософ Арістотель, давньоримський мислитель і політичний діяч Цицерон, англійський вчений XVIII ст. Р. Філмер.

2. Теократична теорія. Дана теорія затверджувала божественне походження держави. Її витоки знаходяться у стародавніх джерелах Близького та Далекого Сходу. Обґрунтування постулатів цієї теорії на протязі століть підтримувало абсолютну владу правителів, в тому числі представників кліру, необхідність беззастережного виконання їх рішень.

3. Теорія насильства. Держава виникає в результаті завоювання та поневолення слабких груп та спільнот більш сильними та більш організованими, зокрема підкорення землеробних племен войовничими кочовими племенами. Внаслідок цього переможці засновують особливий інститут – державу, до складу якої входять органи управління переможеними. До представників цієї теорії належить австрійський вчений Л. Гумплович.

4. Договірна теорія. Цю теорію також називають теорією суспільного договору. Вона виходить з постулату, який вказує на те, що головним чинником виникнення держави є схильність людей до узгоджених дій, які призвели до укладання ними угоди про свідоме самообмеження власної свободи та прав на користь загальних інтересів й безпеки спільного співіснування. Договір укладається між правителями й підданими з метою організації та впорядкування суспільного життя. В цьому сенсі держава починає виступати в ролі органа загального примирення людей, природним станом яких є конфлікт. На цих позиціях стояли такі вчені як Г. Гроций, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббс, Д. Дідро та інші.

5. Марксистська теорія. Держава виникає в результаті розколу суспільства на класи та появи приватної власності. Даний розкол відбувся внаслідок розподілу праці.

6. Органическая концепция проводит аналогию между государством и живым организмом как в структуре, так и в функциях. Все элементы государства взаимосвязаны и дополняют друг друга. Нарушение этой гармонии приводит к болезни всего организма и даже к его смерти. Этот взгляд на государство обосновал английский социолог Т. Спенсер.