Порядок проведення лабораторної роботи:

1. Підключити мікрофон на вхід генератора, а осцилограф на вихід динаміка.

2. Спитати дозволу у викладача на увімкнення лабораторного стенду.

3. Налаштувати осцилограф на потрібний режим так, щоб синусоїда сигналу виразно відображалася на екрані.

4. Виставити частоту звучання в межах 850 Гц — 900 Гц.

5. Поступово витягувати стержень до появи максимальної амплітуди, себто до появи резонансу.

6. Виміряти виступаючу частину стержня A₁.

7. Продовжити витягувати стержень до появи другого резонансу.

8. Виміряти виступаючу частину — A₂.

9. Повторити дослід з частотами звучання в межах 950 Гц — 1000 Гц і 1000 — 1100 Гц із записом значень A₁ і A₂.

10. Виміряти довжини генерованих звукових хвиль λ: оскільки А₁ дорівнює половині довжини хвилі (перший резонанс), а А₂ дорівнює 3/2 довжини стоячої хвилі (другий резонанс), то, очевидно, що А₁+А₂ дорівнює довжині двох стоячих хвиль.

11. Обчислити швидкості генерованих хвиль.

12. Заповнити таблицю.

№ досл.	Частота генерованої хвилі, ν, Гц	Довжина A1, м	Довжина A2, м	Довжина генерованої хвилі, λ, м	Швидкість генерованої хвилі, V, м/с
1
2
3

13. Написати висновки.

Оформлення роботи

Звіт з виконання лабораторної робити роботи повинен мати в собі: титульний лист, короткі тезиси з теорії, дані вимірювань, обчислення, таблицю з результатами обчислень, висновки. Якщо звіт оформлюється рукописно, то необхідно звернути увагу на каліграфію при письмі.

Захист роботи:

1. Що таке коливання? За якими параметрами можна охарактеризувати коливання? До яких типів коливань відносяться звукові коливання? Чому?

2. Яка швидкість звуку за нормальних умов? За якою формулою, знаючи частоту та амплітуду, можна визначити швидкість звукової хвилі?

3. Що таке резонанс? Чим характерне це явище?

4. Наведіть приклади коливань в мікро- та макросередовищах.

Лабораторна робота № 6

Тема роботи: «Дослідження електромагнітних коливань за допомогою осцилографа»

Мета роботи: Дослідити електромагнітні та звукові коливання за допомогою осцилографа

Обладнання:

1. Осцилограф С1-83.

2. Сполучні провідники.

3. Реостат.

4. Мікрофон.

5. Камертон.

6. Гумовий молоточок.

Короткі теоретичні положення

Електронний осцилограф — це складний універсальний вимірювальний прилад, за допомогою якого можна спостерігати графіки змінного струму та напруги і досліджувати різні коливальні процеси. Осцилограф дає можливість вимірювати напругу, силу струму, частоту, різницю фаз змінних струмів.

Основні частини осцилографа: електронно-променева трубка, підсилювачі вертикального і горизонтального відхилень променя, блок живлення.

Електронно-променева трубка дає можливість добувати вузький сфокусований пучок електронів. На шляху до екрана пучок проходить між двома парами пластин, одна з яких розміщена вертикально і відхиляє пучок у горизонтальному напрямі, а друга пара, розміщена горизонтально, відхиляє пучок у вертикальному напрямі.

На горизонтально відхиляючі пластини подається пилкоподібна напруга від генератора розгортки. Під дією цієї напруги промінь рухається горизонтально рівномірно в один бік, а потім майже вмить повертається назад. Цей процес повторюється багато разів.

На вертикально відхиляючі пластини через підсилювач вертикального відхилення променя подається досліджувана напруга.

Потрапляючи на екран, вкритий люмінофором, електронний промінь під дією обох пар пластин викреслює на екрані трубки графік досліджуваного процесу. Цей графік називається осцилограмою.

У цій роботі треба ознайомитись з органами керування осцилографа, навчитись на екрані осцилографа отримувати осцилограми змінних струмів, звукових частот.